Рішення № 88197773, 10.03.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/20929/19

Пров. №2/766/597/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.,

за участю секретаря Білої А.Ю.,

представника позивача Собчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія», ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія», ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи тим, що 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Перекопській, 203 в м. Херсоні, при виїзді з автозаправки «ОККО» не надав переваги в русі т/з «NissanMaxima» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під його керуванням у результаті чого скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року в справі № 766/20694/18 ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні зазначеного ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновоку №10 від 18.03.2019р. експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «NissanMaxima» з реєстраційним номером ВТ8789АС, якому завдано шкоду внаслідок вищезазначеного ДТП, ринкова вартість автомобіля на момент ДТП склала 134 122,68 грн., а вартість відновлювального ремонту - 148 340,41 грн.

Згідно з актом виконаних робіт №09-09 від 09 вересня 2019 р. фактична вартість ремонтно-відновлюваних робіт належного йому автомобіля «NissanMaximа» з реєстраційним номером НОМЕР_2 склала 110 000,00 грн., що підтверджується копією вказаного акта та копією квитанції до прибуткового касового ордера №0909 від 09.09.2019р.

Відповідно до страхового поліса від 08.06.2018 року № АМ/4373452 ним, як володілецем автомобіля «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладено із Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно- страхова компанія» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для отримання страхового відшкодування, він 17.10.2018 року, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-ІУ, звернувся до ПрАТ «УПСК» із повідомленням про виникнення страхового випадку, долучивши до вказаної заяви передбачені законодавством документи.

Згодом, 17.12.2018 року, ним було подано до ПАТ «Українській пожежно- страховій компанії» заяву про страхове відшкодування.

Однак, ПрАТ «УПСК» листом від 18.02.2019 року №566/18 йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав нікчемності укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, який зазначає, що якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

У зв`язку із чим просить стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно – страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , інд. код невідомий) на його користь - 100000 грн. 00 коп. майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля; стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , інд. код невідомий) на його користь 10000 грн. 00 коп. майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, які не покриті полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. код невідомий) на його користь - 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди; стягнути з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно- страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) на його користь - штрафні санкції, які складаються з: пені у розмірі - 19 630 грн. 14 коп. втрат від інфляції - 289 грн. 50 коп. та 3% річних - 1701 грн. 37 коп.; судові витрати, які складаються з судового збору за подачу даного позову у розмірі 1366 грн. 21 коп. та витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 4800 грн. 00 коп. покласти на відповідачів.

13.11.2019 року через канцелярію суду від відповідача ІІрАТ «УПСК» надійшов відзив в якому він зазначив, що перевіркою ІІрАТ «УПСК» відомостей в єдиній централізованій базі МТСБУ дозволила встановити, що на дату ДТП (16.10.2018 р.) транспортний засіб «ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1 був забезпечений за двома договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Поліс № АМ/1625816 зі строком дії з 16.10.2017 р. по 15.10.2018 р., укладений з ТДВ «СК «Альфа Гарант» та Поліс № АМ/4373452 зі строком дії від 08.06.2018 р. по 07.06.2019 р., укладений з ПрАТ «УПСК». Оскільки страхувальник ( ОСОБА_3 ) не повідомив ПрАТ «УПСК» про наявність раніше укладеного Поліса № АМ/1625816 від 16.10.2017 р. з ТДВ «СК «Альфа Гарант», Поліс № АМ/4373452 зі строком дії з 08.06.2018 р. у силу и. З ч. 1 ст. 989 ЦК України є нікчемним. У зв`язку із чим ПрАТ «УПСК» не вбачало підстав для здійснення страхового відшкодування по заявленій ОСОБА_1 події, про що повідомило останнього листом за вих. № 566/18 від 18.02.2019р., а тому просить у задоволені позову відмовити та розглянути справу у його відсутність.

20.11.2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив ІІрАТ «УПСК» на позовну заяву в якій зазначив, зі слів ОСОБА_3 під час укладання договору страхування з ПрАТ «УПСК» через базу даних МТСБУ виявлено наявність іншого полісу страхування транспортного засобу «ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1 , проте представники ПрАТ «УПСК» запевнили, що це в жодному разі не вплине на можливе відшкодування у разі ДТП, оскільки він є новим власником автотранспортного засобу і саме він повинен застрахувати свою цивільну відповідальність, тому вказаний поліс був укладений ОСОБА_3 . Окрім того, ОСОБА_3 не знав і не міг знати про існування іншого полісу страхування, оскільки він не виступав стороною договору страхування з іншим страховиком, а ПрАТ «УПСК» оформляючи договір страхування повинно було знати про наявність іншого полісу страхування на транспортний засіб, а тому недобросовісно поставились до своїх обов`язків та не перевірили наявність відповідного страхового полісу. Щодо подвійного страхування то на момент настання ДТП під час якої сталося зіткнення автомобіля ГАЗ» номерний знак НОМЕР_1 з «NissanMaximа» з реєстраційним номером НОМЕР_2 дія страхового полісу № НОМЕР_3 / НОМЕР_4 укладеного з ТДВ СК «Альфа-Гарант», припинилась, оскільки строк його дії встановлено з 16.10.2017р. по 16.10.2018р., а ДТП відбулось 16.10.2019року, тобто подвійна виплата страхового відшкодування не можлива.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «УПСК» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Моторне (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не з`явився, надав пояснення через канцелярію суду, відповідно до яких МТСБУ згідно ст.ст.39-41 Закону, на території України та на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування шкоди на умовах, виключно передбачених Законом , МТСБУ не є страховиком, не реалізує страхові продукти, не отримує з цього прибутки та не є стороною в договорі страхування та просив розглянути справу у його відсутність.

Вислухавши думку представника позивача, покази свідка ОСОБА_3 та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Перекопській, 203 в м. Херсоні, при виїзді з автозаправки «ОККО» не надав переваги в русі т/з «NissanMaxima» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , у результаті чого скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2018 року в справі № 766/20694/18 ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні зазначеного ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку №10 від 18.03.2019р. експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «NissanMaxima» з реєстраційним номером ВТ8789АС, якому завдано шкоду внаслідок вищезазначеного ДТП, ринкова вартість автомобіля на момент ДТП склала 134 122,68 грн., а вартість відновлювального ремонту - 148 340,41 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №361 від 04.03.2019року ОСОБА_1 сплатив 4800грн. за визначення матеріальної шкоди транспортного засобу «NissanMaxima».

Згідно з актом виконаних робіт №09-09 від 09 вересня 2019 р. фактична вартість ремонтно-відновлюваних робіт належного ОСОБА_1 автомобіля «NissanMaximа» з реєстраційним номером НОМЕР_2 склала 110 000,00 грн., що підтверджується копією вказаного акту та копією квитанції до прибуткового касового ордера №0909 від 09.09.2019р.

Відповідно до страхового поліса від 08.06.2018 року № АМ/4373452 ОСОБА_3 , як володілець автомобіля «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , уклав із Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно- страхова компанія» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 08.06.2018р. по 07.06.2019рік, відповідно до якого розмір франшизи - частина збитків, що не відшкодовується страховиком, становить 1000 грн.

Для отримання страхового відшкодування, ОСОБА_1 17.10.2018 року, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04р. № 1961-ІУ, звернувся до ПрАТ «УПСК» із повідомленням про виникнення страхового випадку, долучивши до вказаної заяви передбачені законодавством документи.

Згодом, 17.12.2018 року, ОСОБА_1 було подано до ПАТ «Українській пожежно- страховій компанії» заяву про страхове відшкодування.

Однак, ПрАТ «УПСК» листом від 18.02.2019 року №566/18 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні страхового відшкодування та не виплатило його, з підстав начебто нікчемності укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦКУ, який зазначає, що якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до страхового поліса від 16.10.2017 року № АМ/1625816 ОСОБА_4 , як володілець автомобіля «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , уклав із ТДВ «СК «Альфа Гарант» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого з 16.10.2017р. по 15.10.2018рік.

21.03.2019 року, ОСОБА_1 було подано до Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринкових фінансових послуг заяву про порушення страховиком законодавства про страхову діяльність та умов договору страхування.

Відповідно до відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринкових фінансових послуг на №К-5355 від 29.03.2019р. ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до отриманих від ПрАТ «УПСК» інформації та документів, станом на 08.06.2018, тобто на момент укладання з ПрАТ «УПСК» договору обов`язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4373452, діяв укладений із ТДВ СК «Альфа-гарант» договір обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1625816.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 ЦКУ, страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Додатково повідомлено, що для отримання виплати страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування має право звернутися до ТДВ СК «Альфа-гарант».

22.04.2019 року, ОСОБА_1 було подано до ТДВ «СК «Альфа Гарант» заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №0909 від 09.09.2019року ОСОБА_1 сплатив 110000грн. за ремонтно-відновлювальні роботи транспортного засобу «NissanMaxima».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вимоги ст. 989 ЦК України безпосередньо стосуються лише договорів майнового страхування, та об`єктом обов`язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до положень п.1.7 ст. 1 Закону України №1961-1У від 01.07.2004 року забезпеченим транспортним засобом вважається транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 989 ЦК України визначено обов`язки страхувальника, у тому числі й ч.1 п.3 обов`язок при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Тобто у майновому страхуванні страховий інтерес виявляється у формі відшкодування (компенсації) втрат, пов`язаних із володінням, користуванням, розпорядженням майном. Страховий інтерес як економічна категорія виражається в самій речі, іншому майні, нематеріальному прибутку. Правовий склад страхового інтересу втілює не саму майнову або немайнову цінність речі, а відношення до неї тієї або іншої особи. Тому об`єктом страхових правовідносин виступає не те або інше конкретне майно, а відношення до нього володаря цього майна, що втілюється через страховий інтерес.

Разом з тим, ст. 26 ч.1 п. 3 Закону України «Про страхування» встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування.

Як встановлено судом, про наявність інших договорів страхування ні позивачу ні гр. ОСОБА_3 не було відомо, попередній власник поліс страхування новому власнику не передавав, та не повідомив про його існування, тобто фактично договір втратив чинності у зв`язку з припиненням права власності та майнових інтересів пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням колишніх власників та їх цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_3 , оскільки він не пам`ятає обставини укладення договору страхування транспортного засобу, яким він користується також не приймає до уваги посилання представника відповідача в своєму рішенні про відмову в здійсненні страхового відшкодування, на те, що страхувальник ОСОБА_3 при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порушив вимоги п. 3 ч. 1ст. 989 ЦК України, унаслідок чого вказаний договір є нікчемним, оскільки позивач не був страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «ГАЗ-5312» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а отже не міг повідомити страховика, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо транспортного засобу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань представника відповідача на нікчемність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.06.2018 року АМ/4373452, укладеного між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_3 .

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166,1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним обов`язкове (далі Закон №1961- IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22, 31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Із огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Із огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16.

Згідно акту виконаних робіт №09-09 від 09 вересня 2019 р. фактична вартість ремонтно-відновлюваних робіт належного мені автомобіля «NissanMaximа» з реєстраційним номером НОМЕР_2 склала 110 000,00 грн., що підтверджується копією вказаного акту та копією квитанції до прибуткового касового ордера №0909 від 09.09.2019р.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу вказаний звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оскільки він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін`юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, відповідно повинен бути покладений в основу рішення.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини - статтю 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Законодавець у деліктних зобов`язанням закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на заподіювача шкоди.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить із того, що позивачем невірно визначений спосіб стягнення з обох відповідачів матеріальних збитків як солідарний, а тому з метою правильного вирішення спору, що не є порушенням принципу диспозитивності, суд не виходить за межі позовних вимог, а лише визначає правильний спосіб стягнення, вважає за необхідне покласти майнову відповідальність на кожного із відповідачів окремо згідно частки майнової відповідальності й відповідно до чинного законодавства, оскільки остання вочевидь не може бути для них солідарною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до даних роз`яснень у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Згідно із п. 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача 17.12.2018р. про виплату страхового відшкодування. Тобто зобов`язання по виплаті страхового відшкодування відповідачем повинно було бути виконане не пізніше 17.03.2019 року. З цього часу, права позивача щодо отримання суми страхового відшкодування були порушеними.

Відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За таких обставин, згідно розрахунку наданого позивачем, з відповідача також підлягає стягненню пеня за період з 18.03.2019року по 10.10.2019рік в розмірі 19 630 грн. 14 коп., та втрат від інфляції за період з 18.03.2019року по 10.10.2019рік - 289 грн. 50 коп.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Судом встановлена безпідставність невиплати страхового відшкодування, тому суд також погоджується із доводами позивача про необхідність стягнення з відповідача трьох процентів річних з 18.03.2019року по 10.10.2019рік в розмірі 1701 грн. 37 коп.

Відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 1 та 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Оскільки під час розгляду даної справі встановлено факт пошкодження автомобіля позивача неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, визнає право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок винної особи.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., й судом прийнято до уваги фактор співмірності, з урахуванням встановленого факту понесеної позивачем моральної шкоди, що виявилася у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна (пункт 1 частини 2 статті 23 ЦК України), і тривалий час вимушений поновлювати порушені права, у тому числі звертатися до страхової компанії з проханням у добровільному порядку сплатити заподіяну шкоду та оцінює її у визначеному позивачем розмірі, вважаючи його співмірним, що підлягає стягненню з відповідача як винуватця дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача, виходячи із наступного.

Крім того з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача витрати за надання послуг, щодо визначення вартості завданої шкоди транспортному засобу позивача у розмірі 4800 грн. 00 коп., що сплатив ОСОБА_1 згідно рахунку №361 від 04.03.2019року.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того відповідно до ст.133, ч.2 ст.141 ЦПК України також є обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення судових витрат у розмірі 1366 грн. 20 коп., що були сплачені позивачем при подачі позову, з кожного з відповідачів на користь позивача по 683грн.10коп.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», ст.ст.16, 22, 23, 509, 636, 979, 989, 999, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 141, ч. 1 ст.223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія», ОСОБА_2 , третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) - 99000 грн. 00 коп. майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. код невідомий) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) 11000 грн. 00 коп. майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, які не покриті полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. код невідомий) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) - 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно- страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) - штрафні санкції, які складаються з: пені у розмірі - 19 630 грн. 14 коп., втрат від інфляції - 289 грн. 50 коп. та 3% річних - 1701 грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. код невідомий) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 4800 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 код ЄДРПОУ: 20602681) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід. код невідомий) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. код НОМЕР_5 ) з кожного по 683 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12.03.2020 року.

СуддяО. І. Кузьміна