Ухвала суду № 88197260, 11.03.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 Справа №607/29127/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Житовецької О.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників адвокатів Шевчука В.О., Сампари Н.М.

та представника потерпілого адвоката Дубчака С.П.

провівши у приміщенні суду в м. Тернополі підготовче судове засідання в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю потерпілого, однак враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_3 , будучи повідомлений судом належним чином про день та час проведення підготовчого судового засідання - не з`явився, однак подав заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутності та за участі його представника - адвоката Дубчака С.П., суд враховуючи думку учасників судового провадження, які вважають, що підготовче судове засідання слід проводити у відсутності потерпілого, вважає за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності потерпілого ОСОБА_3 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, у відкритому судовому засіданні.

Інші учасники підготовчого судового засідання не заперечили щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.

Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

Існує доцільність допитати під час судового розгляду потерпілого та свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

З врахуванням думки учасників судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Крім того в підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Шевчук В.О. заявив клопотання, в якому просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на недоведеність ризиків, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою та продовженні його строку та достатністю застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту для забезпечення його процесуальної поведінки.

Також захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Сампара Н.М. заявила клопотання, в якому просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт з огляду на необґрунтованість тримання останнього під вартою та недоведеністю ризиків, що мають бути враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання своїх захисників про зміну їм запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор та представник потерпілого - адвокат Дубчак С.П. не заперечили щодо зміни обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шевчука В.О. та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Сампари Н.М., враховуючи думку інших учасників підготовчого судового засідання, приходить до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шевчука В.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Сампари Н.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що згідно ухвал слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2020 року строк зазначеного запобіжного заходу обвинуваченим було продовжено до 18 березня 2020 року. Підставою для обрання і продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризиків того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

При вирішенні клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокатів Шевчука В.О. та Сампари Н.М. судом здійснюється оцінка в сукупності всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обґрунтовують підозру у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а тому суд вважає, що запобігти ризикам, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, зможе і більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, адже за час досудового розслідування та судового провадження будь-яких дій, спрямованих на їх перешкоджання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вчиняли.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

Також слід зауважити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого. Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, однак лише сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Також при вирішенні клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокатів Шевчука В.О. та Сампари Н.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на цілодобовий домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який. На переконання суду, на даній стадії судового провадження не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження прав обвинувачених на свободу, крім того прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечує щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим на більш м`який, зокрема цілодобовий домашній арешт, як і не подає клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачентих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також під час розгляду клопотання захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокатів Шевчука В.О. та Сампари Н.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме ризики того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Однак існування зазначених ризиків не виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не можуть бути підставою для подальшого втручання у право особи на свободу. Крім того в судовому засіданні не встановлено, що запобігти вказаним ризикам зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому суд, зважаючи на наявність в обвинувачених місця постійного проживання – АДРЕСА_1 , приходить до переконання про необхідність застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинувачених ряду обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

На підставі наведеного, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд дійшов до висновку за необхідне застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинувачених та тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час не може запобігти наявним ризикам.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст. ст. 291, 314, 315 -317, 331, 336, 369, ч. 1, 2 ст. 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 17 березня 2020 року в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шевчука В.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити.

Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 – цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до 00 год. 00 хв. 10 травня 2020 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_1 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Сампари Н.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту – задовольнити.

Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 – цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 до 00 год. 00 хв. 10 травня 2020 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_2 до місця його проживання і звільнити з-під варти.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контролю за поведінкою обвинувачених в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх захисникам та прокурору.

Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинувачених, захисників, потерпілого та його представника, а також свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо