Рішення № 88196965, 25.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2020 Справа №607/29785/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 99,0 кв. м., житловою площею 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що після смерті її батька відкрилась спадщина за законом на даний житловий будинок. Однак, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ та державна реєстрація права власності на житловий будинок.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернулась із заявою до Тернопільської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 99,0 кв. м., житловою площею 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька – ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 05.04.2012 р. Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 09), який прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 12.12.2011 р. Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 27).

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 307/2012 року, після смерті ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_5 про те, що він на спадщину за заповітом не претендує, прийняв спадщину за законом за № 739 від 09 червня 2012 року, ОСОБА_2 про те, що вона на спадщину за заповітом не претендує, прийняла спадщину за законом за № 740 від 09 червня 2012 року. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися. 08 грудня 2014 року за реєстровим № 2-1518 було посвідчено договір про поділ спадкового майна між спадкоємцями.

Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 23 травня 2011 року за реєстровим № 62, згідно якого він заповів все належне йому майно на ім`я ОСОБА_2 . Також, відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 23 травня 2011 року за реєстровим № 63, згідно якого вона заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,54 га та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,46 га, які розташовані на території Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на ім`я ОСОБА_5 .

08 грудня 2014 року Державним нотаріусом Осадчук В.Ю було складено Договір про поділ спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 між сином померлого ОСОБА_5 та дочкою померлого ОСОБА_2 .

Згідно вказаного договору до ОСОБА_2 перейшло наступне спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0900 га та 0,1800 га; земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4512 га, 2,8863 га, 2,5434 га та 0,4553 га.

18 листопада 1989 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданим 18 листопада 1998 року, актовий запис № 1835. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_2 .

23 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

На звернення ОСОБА_2 до Тернопільської державної нотаріальної контори, постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. від 08 листопада 2019 року за № 3464/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на вказаний будинок.

Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки № 1414 від 24.10.2019 р., виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Великоглибочецькою селищною радою 30.01.1989 р. та записано в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 260.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в Дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності і це право збереглося за ними після припинення колгоспного двору.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із вимогами ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець не отримав за життя правовстановлюючих документів на належне майно та не здійснив державної реєстрації свого права власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за позивачем права власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 99,0 кв. м., житловою площею 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 99,0 кв. м., житловою площею 58,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Біла вул. Гетьмана Мазепи, 27 Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14029160.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27.

Повний текст рішення суду складено 06 березня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко