Ухвала суду № 88194755, 11.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3298/20

Провадження №: 1-кс/755/1185/20

"11" березня 2020 р.

м. Київ

слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., за участю секретаря судового засідання Цімох М.М., прокурора Боярського П.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києва Осовика А.В. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001582 від 27.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, встановила:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчої судді цього місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Боярським П.В., про накладення арешту на майно у рамках цього провадження, у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин, визначених ст.ст. 2, 91 КПК України, при наявності передумов, визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 26.02.2020 року, приблизно о 20 годині 47 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи за адресою м. Київ, вул. Гашека 8-А, помітив приміщення, де свою діяльність здійснює ТОВ «Нова Пошта», а саме відділення № 130. В цей час у нього виник корисливий умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, обравши об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти, які знаходяться в приміщенні ТОВ «Нова Пошта».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу, ОСОБА_1 , керуючись у своїх діях корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи заздалегідь заготовлені предмети для вчинення даного злочину, а саме медичну маску та предмет схожий на пістолет, при цьому одягнувши на себе камуфльований одяг, забіг до приміщення ТОВ «Нова Пошта».

Продовжуючи реалізовувати свої злочинні дії ОСОБА_1 , тримаючи предмет схожий на пістолет в лівій руці, підійшов до стійки, за якою знаходився касир даного відділення ОСОБА_2 , під погрозою застосування насильства останньому, висловив вимогу щодо надання йому грошових коштів, що знаходяться у даному приміщенні.

В свою чергу, ОСОБА_2 сприйнявши погрозу ОСОБА_1 як реальну, усвідомлюючи небезпеку відносно свого життя та правдивість висловлених погроз, підійшов до касового апарату, дістав з нього грошові кошти в сумі 22500 грн., та поклав їх до поліетиленового пакету з візерунками, який ОСОБА_1 поклав на клієнтську стійку.

Після чого, ОСОБА_1 забрав вищевказаний поліетиленовий пакет із клієнтської стійки та разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив матеріальної шкоди ТОВ «Нова Пошта» на суму 22500 грн. та потерпілому ОСОБА_2 .

У ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 755/3298/20 про тимчасовий доступ до речей і документів, слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві у ОСОБА_1 вилучено наступні речі: мобільний телефон «Айфон» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2 ; кросівки бежевого кольору марки «Reebok».

Вказані предмети мають доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди злочину, а також можуть являтися знаряддями вчинення злочину.

02.03.2020 вищевказані речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищеперераховане майно зберегло на собі сліди злочину, з метою забезпечення в тому числі й збереження речового доказу, а також попередження відчуження, зникнення, втрати або пошкодження вищезазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт шляхом заборони його використання, розпорядження, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Позиція сторін

Прокурор Боярський П.В. у судовому засіданні дане клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, ураховуючи норми ст.ст. 22, 26, 172 КПК України, щодо того, що неприбуття інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчою суддею визнано за можливе провести цей судовий розгляд за даної явки.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідча суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчою суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовим доказом, згідно постанови слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Осовика А.В. від 02.03.2020.

При цьому, слідчою суддею, шляхом дослідження матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів, передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

При цьому, у судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Документи, додані до клопотання в обґрунтування викладених заявником доводів, переконують, що обставини кримінального провадження на час розгляду цього питання вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна за даних умов не встановлено.

Тож, слідча суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думкою заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідча суддя, враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, та вважає за необхідне накласти арешт саме на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідча суддя постановила:

клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: мобільний телефон «Айфон» ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2 ; кросівки бежевого кольору марки «Reebok», що було вилучено 02.03.2020 в ході тимчасового доступу до речей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони його відчуження, використання та розпорядження.

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали покласти на слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Осовика А.В. та прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Боярського П.В.

Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя: О. Бірса