Ухвала суду № 88194594, 12.03.2020, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/40/20

Справа № 2603/7277/12

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентини Миколаївни, суд -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентини Миколаївни.

В обґрунтування заявленої скарги скаржник посилається на те, що 07.10.2013 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва у виконавчому провадженні № 35946696 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Скаржник ОСОБА_1 вважає постанову незаконною, а дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентини Миколаївни такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з викладеним скаржник просить суд скасувати постанову від 07.10.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скаржник ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності скаржника, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити скаргу.

Державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентина Миколаївна в судове засідання не з`явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності державного виконавця, вважає вимоги скаржника безпідставними та просить суд відмовити в задоволені скарги.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволені скарги потрібно відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Деснянського районного суду місті Києва від 18.10.2012 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5893,56грн.

По вищевказаній справі Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

15.01.2013 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35946696.

07.10.2013 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва у виконавчому провадженні № 35946696 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, враховуючи п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до листа начальника Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 22.11.2019 зазначено, що виконавче провадження №35946696 знищено.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно, і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентиною Миколаївною здійснені всі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо розшуку майна боржника на яке може звернено стягнення, для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.10.2012 про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5893,56грн, однак вони виявились безрезультатними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Єторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( "Горнсбі проти Греції" (Hornsby V. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці ( "Чіжов проти України" п. 40).

Під час розгляду скарги ОСОБА_1 не було надано переконливих доказів на підтвердження бездіяльності державного виконавця.

Крім того, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.10.2013 відповідає Закону України "Про виконавче провадження" і має посилання на те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 07.10.2014, однак доказів, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на повторне пред`явлення виконавчого листа для виконання суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентини Миколаївни відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У скарзі ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Жиглій Валентини Миколаївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.03.2020.

Суддя В.В. Бабко