Рішення № 88193114, 13.03.2020, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5528/19

Провадження № 2/484/391/20 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2020 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ “Приватбанк” звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, вказуючи на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 15.03.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7235,13 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та Банком Кредитний договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.11. Умов і правил Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта зважаючи невиконаних зобов`язань перед Банком.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 07.11.2019 року має заборгованість – 17819,09 грн., яка складається з наступного: 4739,55 грн. - заборгованість за кредитом; 3795,06 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9284,48 грн. - заборгованість за пенею, згідно доданого до позову розрахунку суми заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 17819,09 грн. та судовий збір 1921,00 грн.

На підставі ст.ст. 278-279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи без його присутності на підставі наявних доказів та матеріалів.

13.01.2020 р. на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій вона просила проводити розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити в зв`язку з пропущенням строку звернення позивача до суду, та просила долучити до матеріалів справи заяву про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву.

В заяві та відзиві на позовну заяву відповідачка посилалась на наступне.

Згідно ст.ст. 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, де відображена воля сторін.

Пунктом 1.1.2 Генеральної угоди заборгованість по Договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 7952,82 грн.; пунктом 1.1.3 встановлено дату кінцевого повернення кредиту 31.03.2016 року; пунктом 1.2 встановлено обов`язок позичальника мати на рахунку суму в розмірі 717,69 грн.

Згідно п. 2.1 Генеральної угоди позивач надав відповідачу кредит в сумі 7235,13 грн. на строк 24 місяці, з 15.03.2014 р. по 31.03.2016 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, виплаті процентів в розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в установлені згідно заяви, Умов та правил строки. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 362,05 грн. для погашення заборгованості по кредиту. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.03.2016 р.

Пунктом 2.2 зазначено, що при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш як на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 665,06 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі порушення позичальником своїх зобов`язань, сторони, керуючись нормами цивільного законодавства України, домовилися про зміну строків та порядку повернення кредиту, які обумовлені в п. 2.1 угоди, на менший строк, який за п. 2.2. угоди становить 32 день з моменту виникнення порушення.

Згідно з розрахунком заборгованості, який додано до позовної заяви в якості доказу, останній платіж в розмірі 550,00 грн. відповідачем був вчинений 30 вересня 2015 року, про що свідчить запис у стовпчику «сума погашення за наданим кредитом».

Таким чином, з огляду на умови, викладені в пунктах 2.1., 2.2. Генеральної угоди від 15.03.2014 року, з 30.09.2015 року відповідач порушила зобов`язання щодо строків внесення щомісячних платежів в розмірі 362,05 грн., окрім цього 30.09.2015 року відповідачем був здійснений останній платіж, що, в свою чергу було підставою до зміни зобов`язання та строку повернення кредиту в цілому.

Отже, керуючись п.2.2 Генеральної угоди від 15.03.2014 року слід провести розрахунок строків повернення кредиту: 30.09.2015 року - останній щомісячний платіж - момент виникнення порушення, 01.11.2015 року - 32-й день з моменту виникнення порушення - день повернення кредиту та виконання зобов`язання в цілому.

Жодних розрахунків в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідачем 13.12.2016 року, а там паче в сумі 4,94 грн. не здійснювалося.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності для АТ КБ «ПриватБанк» за Генеральною угодою від 15 березня 2014 року розпочався з наступного дня після спливу строку виконання зобов`язання, тобто з 01 листопада 2015 року, а згідно з вимогами ст.257 ЦК України, строк позовної давності для пред`явлення вимог банком до відповідача сплив через три роки з дня спливу строку виконання зобов`язань за вказаною угодою, а саме 01.11.2018 року.

Згідно ухвали суду від 13.12.2019 р. про відкриття провадження у справі вбачається, що від позивача до суду поштою надійшла позовна заява 06.12.2019 р., тобто поза межами строку позовної давності.

З позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач продовжував нараховувати відповідачу за Генеральною угодою проценти після того, як сплив строк повернення кредиту, а саме після 01.11.2015 року (у разі застосування н. 2.2 Генеральної угоди), так і після 31.03.2016 року (у разі застосування п.п. 1.1.3, 2.1 Генеральної угоди), що не відповідає вимогам закону та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач стверджує, що з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами АТ КБ «Приватбанк», що розміщені на офіційному сайті, під особистий підпис її працівники банку не знайомили. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду України і Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.03.2015 року (справа № 6-16цс15), від 17.07.2019 року (справа № 175/4576/14-ц) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

За таких обставин, наданий Банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 15.03.2014 року шляхом підписання заяви-анкети та генеральної угоди.

В додатках до позовної заяви відсутній оригінал кредитного договору № SAMDN50OТC003329723 від 15.06.2010, оригінал Генеральної угоди від 15.03.2014 року, відсутні виписки з особового рахунку відповідача, виписки за картковим рахунком, інформація щодо кредитних карток відповідача строк використання яких сплив, тощо, тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі із застосуванням строків позовної давності.

27.01.2020 р. на адресу суду надійшов відповідь на відзив, в якому позивач посилається на правомірність своїх вимог, так як банк та відповідач 15.03.2014 р. уклали генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг по кредитному договору № б/н від 15.06.2010 р.

Тобто 15.03.2014 року Відповідач маючи невиконані кредитні зобов`язання, за якими ним неодноразово порушені строки та порядок погашення заборгованості, за власним бажанням звернувся до Банку з метою створення сприятливих умов для виконання зобов`язань по вищевказаним кредитним договорам.

Банком, пішовши на зустріч відповідачу, погоджено підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та списання частини заборгованості за вказаними договорами.

Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості.

Підписання генеральної угоди здійснювалося повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), якою підтверджено розуміння та ознайомлення з умовами підписаного документу.

З моменту підписання генеральної угоди пройшло більше 5 років та відповідач до банку не звертався з запитами/претензіями щодо відсутності одного з кредитних договорів, невідповідності суми боргу, щодо списання коштів з його рахунків та решти заперечень, які були висловлені в суді, що додатковий раз підтверджує хибність тверджень відповідача та бажання уникнути відповідальності, який не надав жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень.

Щодо строку позовної давності, позивач звернув увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61цс14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 10.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 04.12.2019 року - до спливу строку позовної давності.

У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

У надісланих відповідачем запереченнях на відповідь позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву 30.01.2020 р., зазначила ті самі заперечення, зазначивши, що позивач не скористався правом вимоги про дострокове повернення частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті, та не звернувся до відповідача з досудовою вимогою, то позовна давність за цим позовом почала відраховуватись з наступного дня за днем закінчення строку дії договору, а саме з 01.04.2016 року. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2019 року у справі № 484/1399/16-ц.

Таким чином, АТ «КБ «Приватбанк» звернувся до суду лише 06.12.2019 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Пояснення, які надійшли 02.03.2020 р. від позивача, зазначенні в більш розгорнутому вигляді, підтверджуючи зазначене раніше.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані сторонами відзиви та пояснення, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 15.03.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7235,13 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Згідно вказаної Генеральної угоди позивач надав відповідачу кредит в сумі 7235,13 грн. на строк 24 місяці, з 15.03.2014 р. по 31.03.2016 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, виплаті процентів в розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в установлені згідно заяви, Умов та правил строки. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 362,05 грн. для погашення заборгованості по кредиту. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.03.2016 р.

При порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш як на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 665,06 грн.

Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

Згідно з розрахунком заборгованості, який додано до позовної заяви в якості доказу, останній платіж в розмірі 550,00 грн. відповідачем був вчинений 30.09.2015 року, про що свідчить запис у стовпчику «сума погашення за наданим кредитом».

Таким чином, з огляду на умови, викладені в пунктах 2.1., 2.2. Генеральної угоди від 15.03.2014 року, з 30.09.2015 року відповідач порушила зобов`язання щодо строків внесення щомісячних платежів в розмірі 362,05 грн., окрім цього 30.09.2015року відповідачем був здійснений останній платіж, що, в свою чергу було підставою до зміни зобов`язання та строку повернення кредиту в цілому, отже, керуючись п.2.2 Генеральної угоди, 01.11.2015 року - 32-й день з моменту виникнення порушення - день повернення кредиту та виконання зобов`язання в цілому.

Розрахунків в рахунок погашення кредитної заборгованості 13.12.2016 року в сумі 4,94 грн. не здійснювалося, що заперечувалось відповідачем, а позивач не надав пояснень з даного питання.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності для АТ КБ «ПриватБанк» за Генеральною угодою від 15.03.2014 року розпочався з наступного дня після спливу строку виконання зобов`язання, тобто з 01.11.2015 року, та згідно з вимогами ст. 257 ЦК України, строк позовної давності для пред`явлення вимог до відповідача сплив через три роки з дня спливу строку виконання зобов`язань за вказаною угодою, а саме 01.11.2018 року.

Суд критично ставиться до вказаних позивачем заперечень щодо строку позовної давності, яка залежить від строку дії картки вказаної на лицевій стороні Картки (місяць та рік), відповідно до Правил користування карткою, так як умови та строки погашення кредиту прописані в Генеральній угоді, де про залежність боргового зобов`язання від строку дії картки не зазначено.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання, вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові від 08.11.2017 року в справі № 6-2891цс16, не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Заперечуючи проти позову відповідач просить суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд, зважаючи на подання відповідачем заяви про застосування позовної давності та виходячи з встановлених Генеральною угодою від 15.03.2014 р., строків виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (строків внесення щомісячних платежів з погашення заборгованості), приходить висновку про те, що позивачем на момент звернення з цим позовом до суду було пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності щодо усіх заявлених ним на основі вказаного договору позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та за відсотками.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, а саме, що відповідач просить застосувати строк позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ – 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.03.2014 року в сумі 17819,09 грн. станом на 07.11.2019 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Дата складання повного тексту рішення - 13.03.2020 року.

Суддя: