Постанова № 88192912, 10.03.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/182/20

Провадження № 1-кп/467/94/20

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

прокурора Довбні М.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисника Усікова О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201715130000069, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 вересня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України та

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 358 КК України

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт, погоджений прокурором Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області 27 грудня 2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 358 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник Усіков О.В. заявив клопотання про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, мотивуючи своє клопотання тим, що на момент затвердження обвинувального акту прокурором строки досудового розслідування закінчилися. Також вказав на невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на невиконання прокурором ухвал Херсонського апеляційного суду, якими двічі залишені в силі ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області про повернення прокурору обвинувального акту, вказуючи на незрозумілість особи, якій заподіяно шкоду – відділу освіти Арбузинської районної державної адміністрації чи Арбузинській районній державній адміністрації, відсутність у обвинувальному акті місця скоєння злочину, стадій, визначення у обвинувальному акті різних сум заподіяння шкоди. Прохав повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з думкою захисника Усікова О.В. та підтримав заявлені ним клопотання щодо повернення обвинувального акту та закриття провадження по справі.

Прокурор вказав про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та прохав справу призначити до судового розгляду.

Інші учасники процесу поклали вирішення питання за результатами підготовчого засідання на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Пунктом 10 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Стаття 284 КПК України була доповнена пунктом 10 відповідно до Закону України № 2147-VI від 03 жовтня 2017 року та введений в дію з 15 березня 2018 року з відміткою про те, що він не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 4201715130000069 були внесені 11 вересня 2017 року, тобто до введення в дію закону, який не має зворотної сили і не може бути застосований до кримінальних проваджень, відомості по яких були внесені до введення в дію закону, отже у даному кримінальному провадженні не може бути застосовано вимоги п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а відтак у прокурора не виникло обов`язку виконувати вимоги вказаного закону.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту, а також реєстру матеріалів досудового розслідування.

При цьому суд може повернути обвинувальний акт слідчому або прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що викладені фактичні обставини, які були встановлені у ході досудового слідства та сформульоване обвинувачення, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Відсутність в обвинувальному акті конкретизованого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Однак формулювання обвинувачення по даній справі щодо кожної особи, якій воно висунуте, не відповідає вказаним вимогам.

Формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 191 КК України містить вказівку про заволодіння ним коштами відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області та заподіяння шкоди державі в особі Арбузинської районної державної адміністрації у розмірі 230759 грн. (а.с.10).

Разом з тим, у фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими по обвинуваченій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України (а.с.17) прокурор вказує, що шкоду у розмірі 230759 грн. заподіяно шкоди державі в особі відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області. Однак у формулюванні обвинувачення (а.с. 24) за цією статтею зазначається, що шкоду заподіяно державі в особі Арбузинської районної державної адміністрації у розмірі 230759 грн.

Про заподіяння шкоди державі в особі Арбузинської районної державної адміністрації у розмірі 230759 грн. сказано і в формулюванні обвинувачення ОСОБА_3 за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191 КК України (а.с.40).

Всупереч викладеному, у обвинувальному акті зазначено, що потерпілим у кримінальному правопорушенні є відділ освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, а представником потерпілого у кримінальному провадженні є ОСОБА_4 .

Однак, як вбачається з дослідженої у судовому засіданні довіреності та з пояснень ОСОБА_4 , як відділ освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, так і Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області є самостійними юридичними особами. Вона ж не являється працівником відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, а є працівником Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, тому інтереси відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області за довіреністю представляти не може.

За такого, суд вважає, що слідчий при складанні обвинувального акту, а прокурор при його затвердженні не визначилися з особою, якій було заподіяно шкоду - відділу освіти, молоді та спорту Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області чи Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області.

Крім того, метою вчинення правопорушення, як слідує з формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України було одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, у той час, фактичні обставини вказують про те, що ОСОБА_2 мала на меті одержання такої вигоди для фізичної особи – ФОП « ОСОБА_1 ».

Також, обвинувальний акт на а.с.15, 21 серед пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК України містить посилання на підписання Тажитдіновою Н.М. без офіційного погодження змін до проектної документації з проектною організацією та в порушення п.16 Постанови КМУ № 560 від 11 травня 2011 року без проведення повторної державної будівельної експертизи зміненого проекту договору підряду №87 від 18 липня 2017 року з ОСОБА_1 та договірної ціни, розробленої не проектною організацією, а самим підрядником ФОП ОСОБА_1 .

Однак, як вбачається з даного обвинувального акту та реєстру матеріалів до нього, обвинувачення ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не пред`являлося, матеріали щодо неї в окреме провадження не виділялися. За такого, розгляд обвинувального акту може призвести до порушення до порушення у вказаної особи права на захист.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що викладене обвинувачення є громіздким та важким для розуміння, наведені в обвинувальному акті дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовного кожного з елементів складу інкримінованих злочинів, що порушує право обвинувачених на захист.

Не конкретизоване обвинувачення порушує вимоги, зокрема ст. 291 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги ЄСПЛ, які згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінально-процесуального законодавства України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Вказані недоліки обвинувального акту, його неконкретність, порушують право обвинуваченого, передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень особа обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинувачених на захист.

У зв`язку з наявністю істотних недоліків обвинувального акту, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду, суд приходить до висновку про те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 369 -372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника Усікова Олексія Віталійовича, обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201715130000069, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 вересня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.ч.1, 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 358 КК Україниповернути прокурору Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Шматкову Р.М. для усунення виявлених недоліків у розумний строк.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали проголошений 13 березня 2020 року о 8 годині.

Суддя Т.М.Кологрива