Рішення № 88192821, 10.03.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3145/19

Провадження № 2/459/378/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.,

з участю: секретаря судових засідань Козак І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Червонограді цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про додаткові витрати н утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 позивачка звернулась в суд з позовом, в якому просила стягувати з відповідача на її користь половину понесених матеріальних додаткових витрат на дитину у розмірі 33813 грн. та щомісячно на додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн. до його повноліття. В обґрунтування позову послалася на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем з 2010 року. Від подружнього життя у них є спільний син ОСОБА_4 . Дитина з ознаками інвалідності з дитинства, хворіє двобічною хронічною сенсорно-неавральною приглухуватістю. 11.03.2015 за рішенням суду відповідача зобов`язано до сплати аліментів на сина у розмірі ј частини доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2014 до його повноліття. Відповідач ухиляється від сплати аліментів. Соціальної допомоги не вистачає для забезпечення додаткових потреб дитини. Син проживає з нею, навчається у 2 класі Жовківського навчально-реабілітаційного центру «Злагода», перебуває на повному державному утриманні. Вона несе додаткові витрати на реабілітацію дитини, придбання спеціалізованих апаратів для слуху, на навчання. Зазначила також, що 06.06.2015 уклала шлюб із ОСОБА_5 та проживає разом із ним. Останній разом із нею бере участь в утриманні дитини, забезпеченні матеріальних потреб: харчування, одяг, реабілітація, медикаменти, препарати тощо. Відповідач дитиною не цікавиться, добровільно не надає кошти на додаткові витрати на дитину. Тому просить задовольнити позовні вимоги.

13.11.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.03.2020 позивачка подала суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, вказала, що позов підтримує.

Відповідач відзиву та інших клопотань не подав, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Згідно із ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розгляд справи призначався на 06.03.2020, повне судове рішення в порядку ч.6 ст.259 ЦПК України складено 10.03.2020.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 .

Син сторін являється дитиною-інвалідом до 18 р., його законним представником (опікуном) є його матір - позивачка ОСОБА_6 (копія посвідчення серії НОМЕР_2 ).

З копій лікарсько-консультативного висновку №28 від 28.03.2013, історії розвитку дитини, витягів з медичної карти № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 (а.с.18-23) ОСОБА_7 хворіє двобічною хронічною сенсорно-неавральною приглухуватістю, у зв`язку із чим неодноразово проводилось його обстеження та лікування та потребує реабілітаційних заходів, що підтверджується також копіями індивідуальних програм (а.с.25,26).

З довідки ТОВ «Центр слухової реабілітації «АВРОРА» №306 від 03.08.2016 встановлено, що дитині сторін для забезпечення слухомовного розвитку та соціальної адаптації показане бінауральне (на обидва вуха) протезування слуховими апаратами SENSEI PRO BTE SP, виробництва фірми «Отікон» (Данія)(а.с.27).

Зазначені слухові апарати для дитини були придбані чоловіком позивачки ОСОБА_5 , вартість яких разом із комп`ютерним настроюванням, вушними вкладками та батареями становить 62434 грн., що підтверджується копією рахунку на оплату від 14.09.2016 та копією квитанції від 19.10.2016 (а.с.29,30).

Крім того, позивачка понесла витрати на комплексне аудіологічні обстеження дитини, аудіометрії, 14 батарей 13 цинково-повітряні, комп`ютерні настроювання слухового апарату, вушні вкладки, та медичні препарати у розмірі 1500 грн., 1692 грн. та 2000 грн., що підтверджується копіями рахунків-фактур від 03.08.2016, 17.08.2018 та чеком від 21.10.2019 (а.с.28,31,32).

Як вбачається із копії довідки №65 від 16.05.2019 дитина сторін ОСОБА_7 навчається у 2 класі КЗ ЛОР «Жовківський навчально-реабілітаційний центр I-III ступенів «Злагода» і перебуває на повному державному утриманні (а.с.9).

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11.03.2015 відповідача зобов`язано до сплати аліментів на сина у розмірі ј частини доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2014 до його повноліття, на підставі якого 31.03.2015 було видано виконавчий лист (а.с.13,14).

З копії розрахунку від 01.04.2019 встановлено, що відповідач аліменти не сплачує, за ним рахується заборгованість зі сплати аліменті за вище згаданим виконавчим документом у розмірі 71228,29 грн. (а.с.15-16).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків. Обов`язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно із ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 185 СК України визначено порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину. Так, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину має бути обгрунтованим та підтверджуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до роз`яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним із батьків на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд повинен враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Згідно з ч.1 ст.88 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Судом враховано, що дитина сторін хворіє, являється дитиною-інвалідом з дитинства, проживає з матір`ю, соціальної допомоги не вистачає для забезпечення додаткових потреб дитини. Відповідач, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, жодних відомостей щодо свого сімейного, матеріального стану не подав, останній зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.

Тому, з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності (ч.9 ст.7 СК України), рівності обов`язку обох батьків брати участь в утриманні дітей, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, присудивши стягнення з відповідача на користь позивача половину понесених додаткових витрат, пов`язаних із хворобою сина у розмірі 33813 грн. та стягувати додаткові витрати, пов`язані з хворобою дитини у сумі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 01.11.2019 і до повного видужання дитини.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір .

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 грн. понесених додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Стягувати з ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) додаткові витрати, пов`язані з хворобою сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 01.11.2019 і до повного видужання дитини.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.03.2020.

Суддя: М. Д. Новосад