Рішення № 88191464, 05.03.2020, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1304/19

Провадження № 2/321/51/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2020 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі – Бородіної І.В.,

за участю представника позивача - Опанасенко Л.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги таким.

Відповідно до укладеного договору б/н від 14.02.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не виконував зобов`язання по договору, внаслідок чого виникла заборгованістьв сумі 93 576,07грн., а саме: за тілом кредиту – 32878,44 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту – 22354,55 грн, заборгованість за процентами – 0, пеня - 33310,89 грн. та 100 грн., заборгованість по штрафам - 4932,19 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив (а.с. 70-81), відповіді на заперечення (а.с. 150-171), з яких вбачається таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Підписавши анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач засвідчив власноручним підписом, що йому було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді. Відповідач приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вшцевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству. За умовами кредитного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок. Ключем до карткового рухунку є пластикова Картка, яку отримав Відповідач та мобільний телефон, який вказав Відповідач.

За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування.

Таким чином, Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку, яка є невід`ємною частиною Договору. З дня укладення кредитного договору пройшло 5 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання Відповідачем кредитного рахунку.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі

«Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача.

Розрахунок заборгованості сформовано за допомогою автоматизованого програмного комплексу, а тому сумнівів у його достовірності не виникає. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи вважає, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином відповідачем зобов`язання не виконані.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно виписки Відповідач здійснював погашення заборгованості, зазначені кошти були спрямовані відповідно до обумовленої сторонами черговості, проте їх виявилося недостатньо, внаслідок чого Банком було нараховано штрафні санкції.

Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин:

Перша частина розрахунку - є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31.10.2015 p.;

Друга частина розрахунку - формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг:

-поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів;

-більш детальне відображення порядку нарахування відсотків;

-розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в двох частинах розрахунках має розбіжності

тому, що в першій частині зазначене тіло кредиту станом на 31.10.2015 року, а в другій частині зазначене тіло кредиту станом на 28.08.2019 p..

Оскільки після 31.10.2015 року Відповідач продовжив користуватися картою, як використовувати кредитні кошти, так і погашати заборгованість розмір тіла кредиту станом на 28.08.2019 р. змінилося, що відображено в другій частині розрахунку заборгованості.

Заперечення відповідача про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Враховуючи викладене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, уточненому відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 47-53, 63-68, 164-171).

Так, відповідач заперечує проти позовних вимг, оскільки банком не надано доказів на підтвердження правильності розрахунку. Розрахунок заборгованості, здійснений банком, є аналітичним документом банку, складеним в односторонньому порядку. За умови неузгодження його розміру з ним, розрахунок не може бути єдиним, безумовним і безспірним доказом, як розміру наявної заборгованості за кредитним договором, так і доказом існування між сторонами договірних відносин. З заповненої ним заяви-анкети від 14.02.2014 року не вбачається, які саме послуги він хотів отримати від банку, а витяг з «Тарифів Банку» та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» не містять підтвердження того, що між сторонами було укладено кредитний договір. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про встановлення та підвищення відсоткової ставки з 27,60 до 32,40, 42,00%. У позовній заяві не зазначено формулу, за якою проведено нарахування процентів, пені, належний розрахунок окремо по тілу кредиту, окремо по нарахованим процентам, пені, порядок зарахування отриманих сум тощо. Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року. За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Згідно розрахунку позивача, нараховано по пені (штрафам), комісії за обслуговування картки 2149 грн. 12 коп., що є незаконним, так як послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Банк не вказав, за які саме його дії встановлена така комісія та які послуги за вказану комісію надаються відповідачу.

Крім того, позивач без його згоди автоматично списував з його зарплатної картки суми на погашення заборгованості за кредитом, а також з 05.10.2017 року позивач безпідствано списував та додавав до тіла кредиту щомісячний платіж за послугою «миттєва розстрочка», яку вн не замовляв.

При цьому, навіть з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.02.2017 року відповідач мав позитивне сальдо за кредитом в розмрі 27 977,97 грн. Згідно наданих виписок за рахунком з 24.02.2017 року до дня звернення позивача до суду з позовом відповдач отримав кредитні кошти в розмірі 16242,88 грн., з яких погасив 14250 грн., що з урхуванням попереднього позитивного сальдо за кредитом спростовує доводи позивача про наявність будь-якої заборгованості. За таких обставин, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Заслухавши учасників судовгого розгляду, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що, відповідно до укладеного договору б/н від 14.02.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 9, 90, 126, 147 ).

Відповідно до п.2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки у розмірі 0,01% від суми операції за рахунок кредиту. У разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, що діють на дату нарахування.

Згідно п.2.1.1.12.6.1Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредиту.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що базова відсоткова ставка в місяць складає: за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9%, за тратами, здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6%; пеня за несвоєчасне погашення кредиту = 0,24 % від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникне прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., 0,24 % від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникне прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом. (а.с. 32).

Крім того, вказаний Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить примітку, що з 01.09.2014 року змінено процентну ставку за картками «Універсальна», а з 01.04.2015 року змінено тарифи обслуговування, зокрема кредитної картки «Універсальна: розмір процентної ставки, пені, тощо, що також підтверджується відповідними наказами . (а.с. 32 на звороті, 91-105, 128-133).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до усталеної правової позиції, викладеної зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду (справа N 342/180/17, провадження N 14-131цс19) від 03 липня 2019 року у даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-ХІІспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про його повідомлення про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Доказів дотримання вимог закону щодо повідомлення відповідача про тарифи обслуговування кредитної картки «Універсальна», зокрема розмір процентної ставки, пені, штрафів, тощо відповідачем в судовому засіданні не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі не повернуті, суд приходить до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача в такому розмірі.

З розрахунків заборгованості, які кореспондується з виписками за особовим рахунком позичальника, вбачається, що станом на 31.10.2015 року сальдо поточної заборгованості за кредитом складало 14984,36 грн., сальдо простроченої заборгованості за кредитом - 0 грн. При цьому, станом на 01.09.2014 року (дата зміни процентної ставки) заборгованість за процентами складала 353,97 грн, заборгованість за пенею - 0, а з 01.04.2015 року (дата зміни розміру процентної ставки, пені, тощо) заборгованість за процентами складала 458,25 грн, заборгованість за пенею - 0 (а.с. 5, 84-88, 115-125).

За період з 01.11.2015 року до 28.08.2019 року витрати клієнтом кредитних коштів (графа 3) накопичувальним підсумком склали 85512,98 грн., сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості, яка утворилася за вказаний період і була списана як на погашення кредитного ліміту, так і на погашення відсотків та пені склала 105020,12 грн., у звязку з чим заборгованість сформована за допомогою автоматизованого програмного комплексу за тілом кредиту – 32878,44 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту – 22354,55 грн, заборгованість за процентами – 0, пеня - 33310,89 грн. та 100 грн., заборгованість по штрафам - 4932,19 грн. При цьому, станом на 11.11.2016 року позивач не мав жодної заборгованості за наданим кредитом (а.с. 6-8, 84-88, 115-125).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи межі судового розгляду, розмір заборгованості за кредитом за період з 14.02.2014 року до 31.10.2015 року, фактичну відсутність заборгованості за кредитним лімітом за період з 01.11.2015 року до 28.08.2019 року, недоведеність позивачем про повідомлення відповідачу тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», зокрема розміру процентної ставки, пені, штрафів, починаючи з 01.09.2014 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольничи частково стягнувши з відповідача заборговансть за кредитом в розмірі 14984,36 грн, яка утворилася станом на 31.10.2015 року. Решту позовних вимог суд вважає необгрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір. Так, позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір в сумі 1921 грн, судом було задоволено позовні вимоги на 16 %, тому сума судового збору, підлягає стягненню з відповідача – 307,61 грн.

Керуючись ст.ст.2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місце розташування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від14.02.2014року в сумі 14984 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 36 коп. та судовий збір в сумі 307 (триста сім) грн. 61 коп., а всього 15291 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто одну) грн. 97 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Дата складання повного судового рішення – 13.03.2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна