Ухвала суду № 88191373, 12.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.03.2020

ЄУН 937/1995/20

1-кс/937/1258/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 62019080000000432, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Борисів Ізяславського району, Хмельницької області, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

за участю:

прокурора – Ковалевського М.А. (в режимі відеоконференції),

слідчого – Мирошниченка Ю.Б.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Скрипки О.В.,

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 62019080000000432, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000432, відомості про яке внесено до ЄРДР 13.09.2019 за заявою ОСОБА_2 , щодо вимагання співробітником правоохоронного органу Запорізької області, тобто службовою особою, неправомірної вигоди за не притягнення заявника до адміністративної відповідальності, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 58-ОС від 19.02.2020 ОСОБА_1 , який з 17.11.2017 займав посаду старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) другого сектору міжрайонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) оперативно - розшукового управління Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, призначено на посаду начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - рошукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - рошукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державний прикордонний контроль», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; контроль за дотриманням прикордонного режиму; контроль за дотриманням невійськовими суднами та військовими кораблями встановленого порядку плавання і перебування в територіальному морі та внутрішніх водах України; здійснення самостійно або разом із спеціально уповноваженими на те органами виконавчої влади і посадовими особами контролю у районах несення служби за збереженням природних ресурсів і підводної культурної та археологічної спадщини, додержанням правил промислової та іншої діяльності, охороною довкілля; інформування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання осіб згідно з дорученням правоохоронних органів України та адміністративного затримання осіб, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Відповідно до п. 22 Положення «Про прикордонний режим» (далі - Положення), у районах, прилеглих до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, у межах територіального моря і внутрішніх вод, де встановлено прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, крім зазначених у пунктах 7-21 цього Положення режимних обмежень, забороняється зберігання на об`єктах базування, місцях базування суден флоту рибної промисловості, плавання та пересування маломірних суден, інших плавзасобів, суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, не зареєстрованих в установленому порядку в органах, які здійснюють нагляд за такими суднами і засобами.

Згідно п. 24 Положення, Після реєстрації в установленому порядку маломірні судна, інші плавзасоби приписуються до об`єктів базування, а судна флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, беруться на облік в місцях базування та забезпечуються постійними місцями для стоянки (зберігання).

Відповідно до п. 33 Положення, Випуск маломірних суден, інших плавзасобів у територіальне море, внутрішні води України здійснюється адміністраціями об`єктів базування після належного оформлення згідно з інструкціями про порядок обліку та випуску маломірних суден, інших плавзасобів у територіальне море та внутрішні води України, які затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями за погодженням з органами охорони державного кордону, в зоні відповідальності яких вони розташовані.

Випуск суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, здійснюється адміністрацією місця базування відповідно до порядку, затвердженого Мінекоенерго за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби.

Експлуатація об`єктів базування всіх форм власності та випуск з них маломірних суден та інших плавзасобів без наявності адміністрацій об`єктів базування забороняється.

Маломірні судна, інші плавзасоби можуть виходити (крім засобів розваг на воді, які виходять на відстань до 2 морських миль) у територіальне море та внутрішні води України згідно з інструкціями про порядок обліку та випуску маломірних суден, інших плавзасобів у територіальне море та внутрішні води України за умови завчасного, не пізніше ніж за одну годину до виходу, інформування адміністраціями об`єктів базування, які ними обліковуються, відповідних підрозділів Державної прикордонної служби, у зоні відповідальності яких вони перебувають.

Забороняється тримання маломірних суден, інших плавзасобів поза об`єктами базування, а суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, - поза місцями базування, крім випадків, визначених цим пунктом.

Проте, ігноруючи наведеними вище вимогами законодавства, майор Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, на початку 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 в силу свого службового становища стало відомо, що на підконтрольній йому території, в акваторії Азовського моря, неподалік від міста Бердянськ, ОСОБА_2 здійснюється вилов риби відповідно до дозвільних документів та встановлених норм на її вилов.

В подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що незважаючи на наявність вищевказаних дозвільних документів, риболовний промисел здійснюється ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства у сфері охорони державного кордону, так як плавзасіб останнього знаходиться поза місцем розташування об`єктів базування, а вихід в акваторію Азовського моря з метою вилову риби здійснюється ОСОБА_2 без відповідного інформування Державної прикордонної служби, за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 202 КУпАП.

Після отримання вищезазначеної інформації у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у якості неправомірної вигоди за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності у сфері порушення законодавства щодо охорони державного кордону, а також різного роду допомоги у вирішенні питань, пов`язаних з виловом риби в акваторії Азовського моря.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 розробив злочинну схему, відповідно до якої він в силу свого службового становища надає можливість безперешкодно реалізовувати наміри ОСОБА_2 , направлені на зайняття рибним промислом, за що останній повинен щомісячно передавати ОСОБА_1 обумовлену суму грошових коштів у якості неправомірної вигоди за не притягнення його до адміністративної відповідальності, на що останній був змушений погодитися.

Достовірно знаючи, що вказаний вид діяльності є єдиним джерелом доходу ОСОБА_2 , погрожуючи, що його плавзасіб буде постійно затримуватися співробітниками Державної прикордонної служби для складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 10.01.2020, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , вимушено погодився задовольнити незаконні вимоги ОСОБА_1 та надав останньому частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у сумі 3000 гривень.

У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 10.03.2020, приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи біля свого будинку за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 7000 гривень у якості неправомірної вигоди для себе за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони державного кордону відповідно до ст. 202 КУпАП, а також різного роду допомоги у вирішенні питань, пов`язаних з виловом риби в акваторії Азовського моря.

Своїми умисними діями, які виразились в проханні надати та одержані службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

10.03.2020 о 19 год. 45 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11.03.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю села Борисів, Ізяславського району, Хмельницької області, одруженому, маючому на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) є: Лист (повідомленням) Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 59/3/2-1430нт від 13.09.2019 в порядку ст. 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення; Протоколи допитів свідка ОСОБА_2 від 13.09.2019 та 10.03.2020, який повідомляє про обставини прохання та одержання грошових коштів у якості неправомірної вигоди начальником прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - рошукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , а також щодо зустрічей з останнім, їх телефонного спілкування, у ході якого він повідомляв заявника про те, що у певні дні у районі, де він виходить в море, патрулює водна поліція, рибінспекція та службові особи Державної прикордонної служби, назначав зустрічі із заявником з метою отримання від нього обумовленої раніше суми грошових коштів у якості неправомірної вигоди; Матеріали виконаного доручення Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 59/3/2-1569нт від 16.10.2019; Протоколи допитів понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.03.2020, присутніх при проведенні затримання ОСОБА_1 , а також інших процесуальних дій; Протокол огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 10.03.2020; Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.03.2020, відповідно до якого о 19 год. 45 хв. 10.03.2020 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано ОСОБА_1 ; Протокол освідування ОСОБА_1 від 10.03.2020.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1-4 ст. 177 КПК України.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків слідчий вказує наступне.

1. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно службовою особою, яка займає відповідальне становище, і яка повинна мати високі моральні якості, бути принциповим і непримиренним до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків, справедливістю та непідкупністю; особисто суворо додержуватися вимог закону; сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону;

2. Кримінальне правопорушення (злочин), у якому підозрюється ОСОБА_1 , зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

3. Підстави для застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні, тому що він притягується до відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також встановлено обставини, які виправдовують тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 та підтверджують наявність зазначених ризиків, а саме:

- підозрюваний ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки на посаді начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, обізнаний про методи і форми роботи правоохоронних органів, має стійкі професійні та особисті зв`язки з іншими працівниками, з особами керівної ланки у різних правоохоронних органах, працівниками органів державної влади, що свідчить про те що, підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв`язки для:

- незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме: свідка ОСОБА_2 , понятих які приймали участь у слідчих діях у даному кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження;

- знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом.

4. У разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній, і призначення навіть мінімального покарання за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованих діянь, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду;

Крім того, у слідства є підстави вважати, що до даного злочину причетні інші службові особи прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - рошукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде мати можливість спілкуватися з ними та перешкоджати розслідуванню даного кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків та інших причетних осіб у цьому ж кримінальному провадженні, виникла необхідність у обранні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, у разі задоволення клопотання, на думку слідчого, вбачається за доцільне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Разом з тим, покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з працівниками 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, свідком ОСОБА_2 , а також з іншими свідками та учасниками даного кримінального провадження; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні не визнав свою причетність до скоєного, зазначив що свідком по кримінальному провадженню стосовно нього здійснено провокацію злочину, він не є особою яка обіймає посаду яка відноситься до посад з особливо відповідальним становищем, крім того до кола його посадових обов`язків не входить притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП. Заперечує щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки має міцні соціальні зв`язки, родину, не доведено його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник підозрюваного – адвокат Скрипка О.В., у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що підозра не обґрунтована, не доведено що його підзахисний обіймає посаду яка відноситься до посад з особливо відповідальним становищем, фактичні обставини не відповідають тим доказам, які долучено до матеріалів, не доведено причетність до скоєння злочину передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України. Стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків на які йде посилання в клопотанні. Просить обрати будь який інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000432, відомості про яке внесено до ЄРДР 13.09.2019 за заявою ОСОБА_2 , щодо вимагання співробітником правоохоронного органу Запорізької області, тобто службовою особою, неправомірної вигоди за не притягнення заявника до адміністративної відповідальності, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме – умисні дії, які виразились в проханні надати та одержати службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

10.03.2020 о 19 год. 45 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий – що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 11.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: витягу з ЄДРДР, листа (повідомлення) Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 59/3/2-1430нт від 13.09.2019 в порядку ст. 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення; протоколів допитів свідка ОСОБА_2 від 13.09.2019 та 10.03.2020, який повідомляє про обставини прохання та одержання грошових коштів у якості неправомірної вигоди начальником прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , а також щодо зустрічей з останнім, їх телефонного спілкування, у ході якого він повідомляв заявника про те, що у певні дні у районі, де він виходить в море, патрулює водна поліція, рибінспекція та службові особи Державної прикордонної служби, назначав зустрічі із заявником з метою отримання від нього обумовленої раніше суми грошових коштів у якості неправомірної вигоди; матеріалів виконаного доручення Управління Служби безпеки України в Запорізькій області № 59/3/2-1569нт від 16.10.2019; протоколів допитів понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10.03.2020, присутніх при проведенні затримання ОСОБА_1 , а також інших процесуальних дій; протоколу огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 10.03.2020; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.03.2020, протоколу освідування ОСОБА_1 від 10.03.2020, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Посилання захисника на необґрунтованість підозри та неправильну кваліфікацію діяння судом не приймаються до уваги, оскільки, як з`ясовано у судовому засіданні, маються об`єктивні дані про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, кваліфікація якого може бути змінена під час проведення досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності цих документів можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності таких документів.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрюваний ОСОБА_1 знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки на посаді начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - рошукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, обізнаний про методи і форми роботи правоохоронних органів, має стійкі професійні та особисті зв`язки з іншими працівниками, з особами керівної ланки у різних правоохоронних органах, працівниками органів державної влади, що свідчить про те що, підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв`язки для незаконного впливу на свідків, а саме свідка ОСОБА_2 , понятих які приймали участь у слідчих діях у даному кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_1 обіймає посаду начальника прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, обізнаний про методи і форми роботи правоохоронних органів, має стійкі професійні та особисті зв`язки з іншими працівниками, з особами керівної ланки у різних правоохоронних органах, працівниками органів державної влади. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_1 має реальну можливість, як самостійно, так і за допомогою інших осіб, шляхом надання їм вказівок, внести зміни або знищити документи, якими на теперішній час не володіє сторона обвинувачення та які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та в подальшому будуть використані як докази.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про відносну доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання. Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками. Сам по собі ризик знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не має вирішального значення для обрання запобіжного заходу, а може впливати на вид запобіжного заходу, його вагомість та покладання обов`язків.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином із посиланням на те, що у слідства є підстави вважати, що до даного злочину причетні інші службові особи прикордонного оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде мати можливість спілкуватися з ними та перешкоджати розслідуванню даного кримінального провадження, то слідчий суддя вважає цей ризик не доведеним. Прокурором не надано підтвердження тому, що до даного злочину можуть бути причетні інші службові особи прикордонного оперативно - розшукового відділу, тому вказані доводи сторони обвинувачення є лише припущенням, які жодним чином не підтвердженні матеріалами справи, відтак слідчий суддя не бере до уваги вказаний ризик.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; 3) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні;.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких, належить до корупційних злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42040 гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: - прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; - не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;- утримуватися від спілкування з працівниками 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, свідком ОСОБА_2 , а також з іншими свідками та учасниками даного кримінального провадження; - здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Мирошниченка Юрія Борисовича у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2019 року за № 62019080000000432, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 10 березня 2020 року з 19 години 45 хвилин до 19 години 45 хвилин 08 травня 2020 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 19 години 45 хвилин 08 травня 2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з працівниками оперативно - розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Бердянськ) головного оперативно - розшукового відділу 8 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, які перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_1 , а також з іншими свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 12 березня 2020 року о 19-00 годині.

Слідчий суддя: Т.В.Юрлагіна