Ухвала суду № 88190952, 05.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.03.2020

ЄУН 320/521/19

Провадження №1-в/937/82/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі подання начальника Мелітопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області Виперайленка В.В. про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополя Запорізької області, громадянки України, незаміжньої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 ОСОБА_1 була засуджена вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

20.02.2020 начальник Мелітопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області звернувся до суду з поданням про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

В обґрунтування подання зазначив, що в період відбування покарання ОСОБА_1 порушення порядку відбування покарання не допускала. Обов`язки, покладені на неї судом згідно ст. 76 КК України, виконувала у повному обсязі. Строк покарання з випробуванням закінчився 19.02.2020. Однак 15.01.2020 до Мелітопольського МРВ ФДУ «Центр пробації» з Мелітопольського ВП ГУНП надійшла копія повідомлення про підозру у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. На даний час кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 знаходиться на стадії судового розгляду.

Представник Мелітопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні вимог подання наполягає.

Засуджена у судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні клопотання наполягає.

Суд, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти задоволення подання, вивчивши матеріали справи, вважає подання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.02.2019 ОСОБА_1 була засуджена вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Вирок суду відносно ОСОБА_1 надійшов на виконання 28.03.2019.

01.04.2019 засудженій ОСОБА_1 інспектором пробації було роз`яснено порядок та умови відбування покарання, правові наслідки за невиконання покладених на неї судом обов`язків, передбачених ст.76 КК України та за систематичне порушення громадського порядку, що потягло за собою адміністративне стягнення, після чого від ОСОБА_1 було відібрано підписку, заповнено анкету, була попереджена про те, якщо вона буде порушувати вимоги відбування покарання, то їй можуть скасувати звільнення з випробуванням та направити в місця позбавлення волі для відбування призначеного судом покарання на строк 1 рік.

З матеріалів справи вбачається, що в період відбування покарання ОСОБА_1 порушення порядку відбування покарання не допускала. Обов`язки, покладені на неї судом згідно ст. 76 КК України, виконувала у повному обсязі. Строк покарання з випробуванням закінчився 19.02.2020.

Однак 15.01.2020 до Мелітопольського МРВ ФДУ «Центр пробації» з Мелітопольського ВП ГУНП надійшла копія повідомлення про підозру у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. На даний час кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 знаходиться на стадії судового розгляду.

У відповідності до ч.1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.

Так, зі змісту ч. 3 ст. 75 та ч. 1 ст. 78 Кримінального кодексу України (КК), через використання словосполучень «не вчинить нового злочину» та «виконає покладені на нього обов`язки», випливає, що однією з обов`язкових передумов для звільнення засудженого від відбування покарання згідно з цими статтями кримінального закону є невчинення останнім у період іспитового строку, визначеного судом, нового злочину. При цьому констатувати вчинення такого нового злочину цією особою та, відповідно, її винуватість у скоєному може виключно суд у порядку, визначеному законом. Доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду особа відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) вважається невинуватою.

Наведені норми чинного законодавства закріплюють один із основоположних принципів кримінального судочинства – презумпцію невинуватості, відповідно до якого ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду й у порядку, визначеному законом.

Принцип презумпції невинуватості закріплений також у багатьох міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та які відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства України. Так, у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини зазначається, що кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Згідно з п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно із законом. Аналогічна норма міститься й у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії» зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Зазначене кореспондується з позицією Конституційного Суду України, згідно з якою сам факт порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, затримання, взяття під варту, пред`явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність, оскільки особа не несе кримінальної відповідальності, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину і вирок суду не набере законної сили (Рішення від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99).

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в п. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується в скоєнні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку. Аналогічні порушення було констатовано у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України» та інших.

Таким чином, на підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що наявність у провадженні Мелітопольського міськрайонного суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, не є доказом того, що засуджена вчинила новий злочин під час іспитового строку, оскільки матеріали справи не містять належним чином завіреної копії обвинувального вироку, який набрав законної сили, за яким ОСОБА_1 було б визнано винуватою у вчиненні вказаного злочину.

Судом встановлено, що засуджена ОСОБА_1 вцілому виконувала покладені на неї обов`язки, сумлінно з`являлася до органу пробації та своїх обов`язків не порушувала, підстав для направлення матеріалів до суду щодо скасування відбування покарання з випробуванням не було, заходи стягнення у вигляді письмових попереджень відділом пробації не застосовувались.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що даних, які беззаперечно свідчили би про те, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях виправлення матеріали провадження не містять, тому, враховуючи викладене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв`язку зі спливом іспитового строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 78 КК України, ч. 1 п. 9 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Мелітопольського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області Виперайленка В.В. про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Звільнити засуджену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.02.2019, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя: