Ухвала суду № 88190751, 05.03.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14206/19

Провадження № 4с/712/5/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 березня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:

головуючого судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Дядюрі І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси цивільну справу за скаргою представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Лучинович І.В. на дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича у виконавчому провадження №58696070, заінтересовані особи: товарна біржа «Універсальна» в особі директора Калинушки Галини Василівни, ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року адвокат Лучинович І.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з указаною скаргою, просить визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця Бурмаги Є.А. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 2 квітня 2019 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання від 5 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 58696070, а також визнати протиправними дії вказаного приватного виконавця з визначення вартості нерухомого майна боржника – квартири АДРЕСА_1 та щодо передачі цієї квартири на реалізацію шляхом проведення електронних торгів згідно із заявкою від 16 квітня 2019 року.

Скаргу обґрунтовано тим, що 19 березня 2019 року Соснівським районним судом м.Черкаси видано виконавчий лист у цивільній справі № 712/9580/18 щодо виконання заочного рішення цього ж суду від 12 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики б/н від 20 липня 2018 року в розмірі 12 500 доларів США, що еквівалентно 331 250 грн. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 1 жовтня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано.

Водночас 21 березня 2019 року приватним виконавцем Бурмагою Є.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, але боржник копію цієї постанови не отримував. 15 жовтня 2019 року боржнику стало відомо про порушення його прав, а саме: під час вчинення виконавчих дій приватний виконавець у порушення ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) не здійснював перевірку наявності у боржника грошових коштів; не перевіряв наявності доходів у боржника у виді пенсії, хоча такі є наявними. Крім того, направивши в березні 2019 року запити до різних установ щодо наявності в боржника рухомого та нерухомого майна, виконавець до отримання відповідей на такі запити – вже 2 квітня 2019 року виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а 16 квітня 2019 року – подав до ДП «СЕТАМ» заявку щодо реалізації єдиного житла боржника. Заявник у скарзі посилається також на те, що постанова про опис та арешт майна боржника виготовлена в одному примірнику і копія цієї постанови не була вручена боржнику, який був присутнім під час такого опису, що є порушенням п. 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.

У скарзі також зазначено про те, що приватним виконавцем було порушено порядок оцінки майна боржника. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону право виконавця самостійно визначати вартість майна боржника виникає тільки в разі, якщо сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо його вартості і відповідне право у сторін виникає з моменту винесення постанови про арешт майна боржника та триває 10 робочих днів. Таким чином, оскільки постанову про опис та арешт майна боржника, на думку заявника, винесено з істотним порушенням вимог Закону, то право виконавця на самостійне визначення вартості майна боржника не виникло в цілому.

Представником боржника також звернуто увагу на ту обставину, що постанова про опис та арешт майна боржника винесена приватним виконавцем 2 квітня 2019 року, тому навіть якщо вважати її допустимим рішенням, то 10 денний строк на самостійне визначення вартості майна сторонами розпочинається 3 квітня 2019 року та завершується 16 квітня 2019 року, натомість постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні винесена виконавцем вже 5 квітня 2019 року. Таким чином, станом на 5 квітня 2019 року право виконавця на самостійне визначення вартості майна не виникло, а отже вказана постанова від 5 квітня 2019 року винесена з істотним порушенням вимог Закону.

Крім того, на думку заявника, вартість реалізованої на прилюдних торгах квартири була визначена не за ринковими цінами. Зокрема, із змісту звіту про оцінку майна від 12 квітня 2019 року вбачається, що для визначення вартості майна боржника застосовано порівняльний підхід, а як аналоги визначено 4 об`єкти згідно з оголошеннями в інтернеті. Проте із змісту оголошень на цьому ж інтернет-ресурсі, вбачається, що вартість аналогічних квартир коливається від 29 000 доларів США до 55 999 доларів США, але в звіті оцінка майна визначена в розмірі 403 050 грн, що еквівалентно 15 021,57 доларів США. За таких обставин, зазначений звіт про оцінку майна не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає рецензуванню.

Не погоджується заявник також із застосованим приватним виконавцем порядком передачі нерухомого майна боржника на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів. Так, звернення стягнення на нерухоме майно є винятковим заходом, який може бути застосований при дотриманні визначених Законом умов, в тому числі у разі відсутності у боржника коштів чи рухомого майна. Водночас приватний виконавець не виносив постанови про звернення стягнення на нерухоме майно, а тому дії з передачі майна, на яке не звернуто стягнення, на реалізацію, – на думку заявника є протиправними.

У скарзі також зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Проте приватний виконавець направив ОСОБА_1 результати оцінки майна лише 16 квітня 2019 року, тобто перебіг строку на подання заявки на реалізацію арештованого майна боржника розпочався 17 квітня 2019 року. Натомість виконавцем сформовано заявку щодо реалізації нерухомого майна боржника 16 квітня 2019 року, до якої додано довідку про те, що станом на 15 квітня 2019 року відомостей щодо оскарження оцінки квартири боржника не надходило.

Заявник у скарзі також просила врахувати, що відповідно до п. п. 31, 32 постанови Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа – сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішення та дій виконавців.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження за скаргою, а ухвалою від 5 грудня 2019 року – додатково поновлено адвокату боржника строк звернення до суду із скаргою, а іншою ухвалою від цієї ж дати – зобов`язано уповноважених рецензентів ФДМУ призначити та провести рецензування звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1 від 12 квітня 2019 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності товарною біржею "Універсальна" (оцінювач – ОСОБА_4 ).

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 17 січня 2020 року залучено товарну біржу «Універсальна» в особі директора Калинушки Г.В. та ОСОБА_2 до у часті у справі за скаргою - в якості заінтересованих осіб.

У судовому засіданні 6 березня 2020 року представник ОСОБА_1 – адвокат Лучинович І.В. скаргу підтримала.

Представник приватного виконавця Бурмаги Є.А. – адвокат Весеньов Є.В. проти задоволення скарги заперечив.

Стягувач у виконавчому провадженні – ОСОБА_3 в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду скарги повідомлявся судом належним чином.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Шимановський А.В. проти задоволення скарги заперечив.

Товарна біржа «Універсальна» свого представника в судове засідання не направила, хоча зазначена юридична особа була повідомлена про час та місце її розгляду судом.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши додані до скарги матеріали, а також оригінал виконавчого провадження № 58696070, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Обов`язки й права виконавців визначено у ст. 18 Закону, а права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження – статтею 19 цього ж Закону.

Судом установлено, що відповідно до виконавчого листа № 712/9580/18 від 19 березня 2019 року, виданого Соснівським районним судом м.Черкаси, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики б/н від 20 липня 2018 року у розмірі 12 500 доларів США, що еквівалентно 331 250 грн.

На підставі заяви стягувача ОСОБА_3 від 20 березня 2019 року приватним виконавцем Бурмагою Є.А. 21 березня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58696070 з примусового виконання вказаного виконавчого документа та 22 березня 2019 року направлено копію вказаної постанови боржнику ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною квитанцією.

Порядок звернення стягнення на майно боржника визначено розділом VII Закону.

Зокрема, за змістом ч.ч. 1-5 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як випливає із матеріалів справи, постановою приватного виконавця Бурмаги Є.А. від 21 березня 2019 року накладено арешт на все майно боржника, дані про що внесено до Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та обтяжень рухомого майна.

21 березня 2019 року приватним виконавцем зроблено запити до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ТСЦ МВС 7141 в м.Черкаси, ДФС України та ПФУ щодо наявності відповідного майна у боржника і джерел його доходів.

Того ж дня приватним виконавцем отримано відповідь із ПФУ, згідно з якої боржник перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію в розмірі 2 702 грн 09 коп.

28 березня 2019 року приватним виконавцем отримано інформаційну довідку № 1647о від КП «Черкаське обласне об`єднане БТІ», згідно з якою ОСОБА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину, виданого 6 березня 2002 року Третьою черкаською державною нотаріальною конторою, є власником квартири АДРЕСА_1 .

29 березня 2019 року Управління ДМС України в Черкаській області надало приватному виконавцю інформацію, згідно з якою із 2 лютого 2000 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у вказаному житлі.

Таким чином, станом на 29 березня 2019 року у розпорядженні приватного виконавця Бурмаги Є.А. була інформація про наявність у боржника у виконавчому провадженні № 58696070 ОСОБА_1 доходів у виді пенсії, а також нерухомого майна у виді квартири, яка є єдиним житлом останнього.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Згідно із ч. ч. 1, 3-5 ст. 50 Закону звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Частиною 5 ст. 50 Закону визначено, що у разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Враховуючи розмір боргу ОСОБА_1 , що виник відповідно до рішення суду (12 500 доларів США, що еквівалентно 331 250 грн.), суд робить висновок про те, що приватний виконавець, за відсутності даних про інше майно та доходи боржника окрім пенсії, мав право вирішувати питання про звернення стягнення на єдине житло боржника.

Діючи на підставі ч. 5 ст. 50 Закону, 1 квітня 2019 року приватний виконавець та КП «Черкаське обласне об`єднане БТІ» уклали договір, предметом якого є виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 за даними останнього обстеження цієї квартири, а 11 квітня 2019 року відповідний технічний паспорт було виготовлено комунальним підприємством та отримано приватним виконавцем.

Доводи заявника про те, що приватний виконавець передчасно дійшов висновку про звернення стягнення на житло боржника, оскільки не перевіряв наявність у боржника рахунків у банківських установах, а також не вжив заходів для купівлі валюти для погашення боргу ОСОБА_1 в доларах США – є безпідставними з огляду на те, що на час розгляду цієї скарги судом, заявник не надав доказів про наявність у боржника ОСОБА_1 відповідних рахунків у фінансових установах та грошових коштів на них в обсязі, достатньому для погашення боргу у виконавчому провадженні.

Водночас суд зауважує, що процедура звернення стягнення на житло боржника має відповідати вимогам Закону на кожному з етапів виконавчого провадження.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як передбачено ч. 5 ст. 56 Закону, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

2 квітня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої за участі ОСОБА_1 описано та накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а власне квартиру передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання.

Наявність підпису ОСОБА_1 у тексті постанови про опис та арешт майна боржника свідчить про те, що він був ознайомлений із її змістом, отримав її копію та знає про наявність відкритого виконавчого провадження у приватного виконавця Бурмаги Є.В. щодо нього, що спростовує доводи заявника про неотримання ОСОБА_1 тексту постанови та необізнаність щодо відкриття виконавчого провадження.

Розглядаючи вимогу скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови приватного виконавця від 2 квітня 2019 року про опис та арешт майна боржника, суд звертає увагу на те, що вимога про скасування цієї постанови приватного виконавця у межах виконавчого провадження № 58696070 задоволенню не підлягає, оскільки на даний час виконавче провадження вже завершено, а відтак скасування будь-яких постанов приватного виконавця, винесених під час такого виконавчого провадження – не призведе до відновлення прав боржника.

Щодо вимоги про визнання такої постанови приватного виконавця протиправною, то як свідчать встановлені вище обставини, її прийнято приватним виконавцем без порушень вимог Закону. Отже і в задоволенні цієї вимоги скарги необхідно відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Зміст постанови приватного виконавця від 2 квітня 2019 року про опис та арешт майна боржника свідчить про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це.

Згідно із ч.ч. 3-4 ст. 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Аналіз положень ст. 57 Закону свідчить про те, що нею не встановлено конкретного строку для винесення виконавцем постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення вартості майна боржника.

За таких обставин, вимога заявника про визнання протиправною постанови приватного виконавця від 5 квітня 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою таким призначено товарну біржу "Універсальна" та доручено цьому суб`єкту в особі ОСОБА_4 визначити вартість трикімнатної квартири боржника ОСОБА_1 – не підлягає задоволенню. Щодо вимог про скасування цієї постанови, то в цій частині скарги суд відмовляє, оскільки як було сказано вище - виконавче провадження вже завершено.

Водночас судом установлено, що до спливу встановленого боржнику та стягувачу 10 денного строку на узгодження вартості нерухомого майна боржника, приватним виконавцем 12 квітня 2019 року укладено договір із товарною біржею "Універсальна" та доручено цьому суб`єкту в особі ОСОБА_4 проведення експертної оцінки нерухомого майна боржника.

Крім того, в межах встановленого Законом 10-денного строку на узгодження вартості нерухомого майна між боржником та стягувачем, вже 12 квітня 2019 року товарною біржею «Універсальна» в особі ОСОБА_4 складно звіт про оцінку майна.

Як вбачається із зазначеного звіту, вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 за порівняльним підходом визначена суб`єктом оціночної діяльності у 403 050 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 57 Закону виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Судом установлено, що 15 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято у ТБ «Універсальна» в особі ОСОБА_4 послуги за договором на проведення експертної оцінки нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а 16 квітня 2019 року – здано на пошту результати оцінки майна для вручення сторонам виконавчого провадження, що підтверджується відповідною квитанцією ПАТ «Укрпошта».

Крім того, 15 квітня 2019 року приватним виконавцем складено довідку про відсутність станом на 15 квітня 2019 року відомостей про оскарження оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 , а 16 квітня 2019 року – направлено до ДП "СЕТАМ" заявку № 861 щодо реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Таким чином, за день до фактичного направлення сторонам виконавчого провадження результатів оцінки нерухомого майна боржника – приватний виконавець у порушення вимог Закону вже склав довідку про відсутність відомостей про оскарження оцінки нерухомого майна, а в день направлення - передав таке нерухоме майно на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів.

За таких обставин, підлягають задоволенню вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів, нерухомого майна боржника ОСОБА_1 згідно із заявкою приватного виконавця від 16 квітня 2019 року № 861.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 914/881/17) звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, а тому спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не можуть бути розглянуті в судовому порядку відповідно до жодного з існуючих видів судочинства.

Крім того, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа № 821/197/18), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Суд також враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі № 6-36гс14 (Review/40352210), від якого Верховний Суд не відступав, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином. Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, пункти 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, стаття 34 Закону України «Про нотаріат»). Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Разом із тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту частини 1 статті 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. Що стосується порушень вимог статей 47, 50 Закону № 606-ХІV, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV, до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Розглядаючи цю скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, суд враховує, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження, згідно з протоколом № 415056 проведення електронних торгів, 25 червня 2019 року належну ОСОБА_1 квартиру було придбано ОСОБА_2 за 282 135 грн., який запропонував найвищу цінову пропозицію, у зв`язку з чим 21 серпня 2019 року державний реєстратор приватний виконавець Бурмага Є.А. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на це нерухоме майно і того ж дня виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Проте суд також зауважує, що оскільки у судовому порядку не можна визнати недійсним звіт про оцінку майна, що підтверджено позицією Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, допущені на стадії виконавчого провадження порушення мають самостійний спосіб захисту шляхом пред`явлення скарги на дії державного виконавця стороною виконавчого провадження, а допущені під час здійснення процедури прилюдних торгів порушення можуть бути усунуті у позовному провадженні, шляхом пред`явлення позову до нового власника набутого на прилюдних торгах майна (правовий висновок Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-111цс12, від якого Верховний Суд не відступав), то перевірка законності проведених виконавчих дій приватним чи державним виконавцем, у тому числі й в частині відповідності звіту про оцінку майна, може бути здійснена в межах скарги на дії державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах: практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна; консультаційна діяльність, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб`єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі; рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна; методичне забезпечення оцінки майна, яке полягає в розробленні методичних документів з оцінки майна та наданні роз`яснень щодо їх застосування; навчальна діяльність оцінювачів, яка полягає в участі у навчальному процесі з професійної підготовки оцінювачів. Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб`єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону. Діяльність судових експертів, пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються на судових експертів.

Статтею 12 цього ж Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Під час розгляду цієї скарги ОСОБА_1 судом ухвалою від 5 грудня 2019 року було призначено рецензування звіту, складеного 12 квітня 2019 року товарною біржею «Універсальна» в особі ОСОБА_4 щодо визначення вартості трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 58696070.

За результатами рецензування, проведеного 2 січня 2020 року головним спеціалістом Фонду державного майна України ОСОБА_5 на вимогу суду, вказаний звіт про оцінку класифікується за ознакою абзацу 5 пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. Зокрема, відповідно до рецензії, обсяг зібраних оцінювачем вихідних даних не достатній для проведення оцінки нерухомого майна; відсутній аналіз ринку продажу подібного нерухомого майна; обрані об`єкти для порівняння не відповідають визначенню подібного майна; відсутній аналіз НЕВ.

Оскільки визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, а складений товарною біржею «Універсальна» в особі ОСОБА_4 звіт від 12 квітня 2019 року не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не міг бути використаний, то вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо визначення вартості нерухомого майна боржника ОСОБА_1 – квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в межах виконавчого провадження № 58696070 – підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 447, 450, 451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Скаргу представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Лучинович І.В., – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо визначення вартості нерухомого майна боржника ОСОБА_1 – квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в межах виконавчого провадження № 58696070.

Визнати протиправними дії приватного виконавця Бурмаги Є.А. щодо передачі на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів, нерухомого майна боржника ОСОБА_1 – квартири за адресою: АДРЕСА_2 , згідно із заявкою приватного виконавця від 16 квітня 2019 року № 861, в межах виконавчого провадження № 58696070.

В іншій частині скарги – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, шляхом подання апеляційної скарги до Соснівського районного суду м.Черкас.

Повний текст ували виготовлений 13 березня 2020 року.

Суддя: Я.В. Пересунько