Рішення № 88187129, 05.03.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2020 м. Ужгород Справа № 907/695/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.,

за участі секретаря судового засідання Лазар С.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом військової частини 4114 Національної гвардії України, м. Львів (далі – військова частина)

до приватного підприємства «Укрпромбуд-Б», м. Мукачево (далі - підприємство)

про стягнення суми 353973,39 грн., в т.ч. 303191,49 грн. штрафу, 50781,90 грн. пені

представники :

позивача - Супрун О.О., представник за довіреністю;

відповідача – Дубровська О.М., адвокат

Позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення зазначеної суми як штрафу та пені нарахованих у зв`язку з невиконанням підрядних робіт за укладеним сторонами 02.10.18 договором № 141/КЕС про закупівлю робіт по капітальному ремонту – виведення з аварійного стану комплексної будівлі (блок Д) військової частини 4114 за генеральним планом № 1 на вулиці Стрийській, 146 у м. Львів. Представник позивача у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на долу4чені до матеріалів справи документи.

Відповідач письмовою заявою та усними поясненнями представника відповідача у ході судового розгляду позовні вимоги визнав частково – на суму 6925,66 грн. Заперечує правомірність укладення сторонами додаткової угоди № 2, посилаючись на відсутність повноважень керівника відповідача на її укладення. Заперечує правильність розрахунків штрафних санкцій позивачем з огляду на те, що договір підряду був розірваний за ініціативою позивача з 27.04.19, відтак вважає, що штрафні санкції належить розраховувати не із загальної вартості робіт на 2019р., а з вартості робіт передбачених додатковою угодою № 3 та невиконаних згідно графіку до 27.04.19, що становить суму 34628,32 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Спірні відносини сторін виникли з виконання зазначеного вище договору № 141/КЕС про закупівлю робіт по капітальному ремонту – виведення з аварійного стану комплексної будівлі (блок Д) укладеного 02.10.18 військовою частиною як замовником та підприємством як підрядником (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору підрядник за завданням замовника зобов`язався на свій ризик, у межах твердої договірної ціни власними силами і в строк, визначений цим договором, виконати та здати закінчені роботи будівельні роботи (далі – підрядні роботи) замовнику, який, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити підрядні роботи.

Договірна ціна робіт визначена на підставі розрахунків вартості робіт, договірної ціни та локальних кошторисів, складає 3800000,00 грн. (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Договором (п. 5.1) узгоджено строки виконання робіт, які фінансуються у 2018р., - до 30.12.2018

За умовами договору:

- підрядник зобов`язаний інформувати замовника про хід виконання робіт, в тому числі, про відхилення від графіку виконання із зазначенням причин (п. 5.9);

- замовник може відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає неможливим (п. 6.2.13);

- замовник має право відмовитись від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт (ремонту об`єкту), оплативши підряднику виконану частину робіт, з підстав визначених п. 18.2 цього договору (п. 6.2.14);

- замовник може припинити дію цього договору у зв`язку з відставанням у виконанні обсягів робіт з вини підрядника та порушенні графіків виконання робіт понад місяць (п. 18.2).

Сторони на протязі 2018-2019рр. уклали чотири додаткові угоди до договору, якими змінювали договірну ціну капітального ремонту, в т.ч. по роках, визначали строки виконання робіт у залежності від наявності фінансування.

Так, зокрема, додатковою угодою № 1 від 10.10.18 узгоджено викласти п.3.1 договору щодо договірної ціни робіт - у сумі 3515646,00 грн.;

- додатковою угодою № 2 від 3.12.18 узгоджено викласти п. 3.1 договору щодо договірної ціни робіт - у сумі 3515646,00 грн., в т.ч. на 2018 рік -735225,60 грн., на 2019 рік – 2780420,40 грн.; п. 5.1 договору щодо строків виконання робіт викласти – строк виконання робіт, які фінансуються у 2018р. – до 30.12.18; строк виконання робіт, які фінансуються у 2019р. – до 30.04.19; п. 19.1 щодо строку дії договору – договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.04.19;

- додатковою угодою № 3 від 27.02.19 узгоджено викласти п. 3.1 договору щодо договірної ціни робіт - у сумі 3515646,00 грн., в т.ч. на 2018 рік -735225,60 грн., на 2019 рік – 1000000,00 грн.; п. 5.1 договору щодо строків виконання робіт викласти – строк виконання робіт, які фінансуються у 2019р. – до 30.12.19, строк виконання робіт, які фінансуються у 2020р. – до 01.04.20; п. 19.1 щодо строку дії договору – договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.04.20.

Посилання відповідача на неправомірність укладення сторонами додаткової угоди № 2 через відсутність повноважень керівника відповідача на її укладення, суд оцінює критично з огляду на те, що керівник відповідача отримав у порядку встановленому статутом відповідача погодження на укладення договору в цілому оскільки сума договору (3800000,00 грн.) перевищувала 50% статутного капіталу підприємства (100000,00 грн.), додатковою угодою № 2 не передбачалося збільшення суми договору, її умови стосувалися лише розподілу раніше визначених обсягів (вартості) робіт для виконання їх на протязі двох років. У даному випадку суд також керується загальними положеннями цивільного законодавства (ст. 204 ЦК України) про презумпцію правомірності укладеної угоди, оскільки її недійсність прямо не встановлена законом і така не визнана судом недійсною.

Умовами договору визначено відповідальність сторін за порушення зобов`язань. Так, зокрема, згідно 7.2 договору у випадку порушення строків виконання робіт (за календарним графіком) більше ніж на 7 календарних днів, підрядник сплачує штраф замовнику в розмірі 10% від вартості невиконаних в строк

робіт; згідно п.7.5 договору при порушені з вини підряднина термінів виконання робіт він сплачує замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від договірної ціни робіт по договору до фактичного виконання зобов`язань; загальна сума пені обмежується 10 % ціни робіт по договору.

Матеріалами справи встановлено, що на протязі 2018р. виконано та прийнято підрядних робіт за договором на суму 735225,60 грн. і спору щодо них немає.

Спірні відносини сторін виникли у зв`язку з невиконанням підрядних робіт у 2019р., з огляду на що, позивач у претензійному порядку звертався до відповідача з вимогами приступити до виконання запланованих робіт (претензії від 24.01.19, 14.02.19, 29.03.19). Відповідач письмовими відповідями, зокрема, від 25.01.19, 1.02.19, 20.02.19 підтвердив про невиконання будівельно-монтажних робіт згідно графіку, пояснивши, однак, що причиною такого є погодні умови.

У зв`язку з наведеними обставинами 26.04.19 позивач надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору та два примірники угоди про розірвання договору, за змістом якої йдеться про те, що відповідно до п. 18.2 договору замовник припиняє дію цього договору у зв`язку з відставанням у виконанні обсягів робіт з вини підрядника та порушенні графіків виконання робіт понад місяць.

Відповідач угоду про розірвання договору не підписав та не повернув позивачеві її примірник, однак не заперечує факту припинення договірних відносин сторін відповідно до зазначеної угоди з 26.04.19.

24.05.19 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату штрафу та пені за прострочення виконання підрядних робіт на суму 353973,39 грн., посилаючись на умови договору (п. 7.2, 7.5).

Відповідачем не сплачено зазначену суму, що послугувало підставою пред`явлення даного позову.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що спірні відносини сторін як суб`єктів господарювання виникли з виконання договору підряду, тому, за приписами ст.ст. 4, 173-175, 193 ГК України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Підрядник відповідає, зокрема, за прострочення передання об`єкта замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ст. 883 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що сторони узгодили графік виконання підрядних робіт відповідно до укладених додаткових угод №№ 2, 3.

Так, згідно додаткової угоди № 2, за якою загальна вартість робіт на 2019р. становила 2780420,40 грн., погодженим графіком виконання робіт у період з 10.01.19 до 26.02.19 (з 27.02.19 – укладено додаткову угоду № 3) було передбачено виконання робіт на суму 174423,03 грн..

Згідно додаткової угоди № 3, за якою загальна вартість робіт на 2019р. становила 1000000,00 грн., погодженим графіком виконання робіт у період з дня її укладення 27.02.19 до 26.04.19 (дня розірвання договору) було передбачено виконання робіт на суму 54927,84 грн.

Відповідач не виконав зазначені підрядні роботи, відтак правомірним та таким, що ґрунтується на умовах договору (п. 7.2), є нарахування позивачем штрафу у розмірі 10 % від вартості зазначених невиконаних згідно графіку робіт, що становить загальну суму 22935,08 грн. Відтак – вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу на зазначену суму підлягають задоволенню судом, в іншій частині вимог про стягнення штрафу належить відмовити за безпідставністю.

Щодо заявлених позивачем вимог у частині стягнення пені за кожний день прострочення, то такі не підлягають задоволенню судом, оскільки позивачем не доведено період прострочення, натомість зазначено кількість днів прострочення – 78, що унеможливлює застосування при розрахунку пені облікову ставку НБУ як визначено умовами договору, яка встановлюється НБУ на відповідний період.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково - на суму 22935,08 грн., в іншій частині – належить відмовити.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору належить відшкодувати за рахунок відповідача відповідно до присудженої суми стягнення, в іншій частині – судові витрати попкладаються на позивача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Укрпромбуд-Б» (89601 м. Мукачево Закарпатської області, вул. І. Зріні, 43а, код ЄДРПОУ 35075132 ) на користь військової частини 4114 Національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 14323385) суму 22935,08 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять грн. 08 коп.) та у відшкодування судових витрат – суму 344,03 грн. (триста сорок чотири грн. 03 коп.).

2. В іншій частині позовних вимог – відмовити, поклавши судові витрати на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 13.03.20

Суддя Ушак І.Г.