Ухвала суду № 88185071, 11.03.2020, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/281/19

пров. № 1-кс/549/38/20

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2020 року смт.Чорнухи

Слідчий суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н.М.за участі секретаря судового засідання Міщенко Т.А., начальника Чорнухинського відділу Лубенської місцевої прокурори Полтавської області Стріли П.П., начальника СВ Чорнухинського ВП Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області Ярошенка К.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Орел В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чорнухи в рамках кримінального провадження № 12019170340000074 від 20.06.2019 клопотання слідчого Чорнухинського ВП Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області Самойліка О.В., погоджене з начальником Чорнухинського відділу Лубенської місцевої прокурори Полтавської області Стрілою П.П., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Київ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, грузин, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, освіта повна загальна середня, раніше судимого:

1)Вироком Залізничного районного суду м. Києва від 12.01.1988 за ч. 2 ст. 141 КК України до 4 р. 6м. п/в. На підставі рішення Самборського міськрайонного суду Львівської області від 04.12.1989 умовно – достроково звільнений від відбуття покарання з невідбутим строком 2 роки 4 місяці 18 днів;

2)Вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 26.03.1991 за ч. 2 ст. 140 КК України до 4 р. п/в. Звільнений 06.01.1995 р.

3)Вироком Залізничного районного суду м. Києва від 22.03.1996 за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145 КК України до 7 р. На підставі повторного розгляду вироку Березанського міськрайонного суду Київської обл. вважати засудженим за ст. 194 ч. 1, ст. 186 ч. 2 КК України по 6 р. позбавлення волі, звільнений 22.10.2001р.;

4)Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2002 за ч. 5 ст. 186 КК України до 10 р. п/в.

5)Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2006 за ч. 2 ст. 185 КК України до п/в 2р. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України по сукупності злочинів, поглинання більш суворого покарання по вироку Солом`янського районного суду до 10 р. п/в. На підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 07.06.2011 умовно – достроково звільнений з невідбутим строком 1 рік 1 місяць 10 днів

6)Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 05.09.2013 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 р. п/в.

7)Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18.11.2013 за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 р. п/в., звільнений 23.05.2016 в зв`язку з відбуттям покарання.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18.11.2013 за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 р. п/в., звільнений 23.05.2016 в зв`язку з відбуттям покарання.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Слідчий Чорнухинського ВП Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області Самойлік О.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з начальником Чорнухинського відділу Лубенської місцевої прокурори Полтавської області Стрілою П.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що ОСОБА_1 19.06.2019 року близько 11 години знаходячись в будинку ОСОБА_2 ., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 забравши свої речі та знаючи, що господарі вдома відсутні, реалізуючи раптово виниклий умисел направлений на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання таємно викрав ланцюгову бензинову пилку марки «VITAS Professional» BKZ 5331 rm. 18” magnesium» № 051816176 чорного та червоного кольорів яка знаходилися належному ОСОБА_2 . Викраденим ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, приніс бензопилу до нежилого будинку розташованого за адресою: с. Курінька, Чорнухинського району Потавської області, де і залишив зберігати.

Згідно висновку експерта № 1169 від 20.06.2019 року ринкова вартість ланцюгової бензинової пилки марки «VITAS Professional» BKZ 5331 rm. 18” magnesium»

№ 051816176 чорного та червоного кольорів, станом на 19.06.2019, становить 4163 грн. 32 коп.(чотири тисячі сто шістдесят три гривні 32 копійки)

07.09.2019 на підставі п.3 ч.1 ст. 276, ч.1 ст. 278 КПК України, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170340000074 від 20.06.2019, слідчим Чорнухинського відділення поліції ГУНП в Полтавській області Самойліком О.В. повідомлено ОСОБА_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Водночас ОСОБА_1 після вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України покинув місце проживання розташованого за адресою: с. Курінька Чорнухинського району Полтавської області та міг направитись до колишнього місця проживання розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак при відвідуванні 06.08.2019 та 07.09.2019 року житла розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою проживає мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що з січня 2019 року її син ОСОБА_3 не бачила та при допиті її сусідів, установлено, що підозрюваний за місцем проживання не з`являється, його місцеперебування невідоме. Контактного телефону немає.

Крім цього, для проведення процесуальних та слідчих дій, в тім числі і допиту підозрюваного, ОСОБА_1 неодноразово викликалася повістками до Чорнухинського ВП ГУНП України в Полтавській області, а саме: 09.09.2019 року про явку на 10 год. 00 хв., 10.09.2019 року про явку на 10 год., 11.09.2019 року про явку на 11 год.. Проте на жоден з викликів ОСОБА_1 не з`явився.

Про необхідність з`явитися до Чорнухинського ВП ГУНП в Полтавській області передавалися повідомлення через брата підозрюваного гр. ОСОБА_5 та матір ОСОБА_4 , однак ОСОБА_1 на ці виклики до Чорнухинського ВП ГУНП також не з`явився.

На підставі вищезазначеного, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з тим, що підозрюваний вчинив злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали, зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_1 є особою, яка переховувалась від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про те, що він знаходячись на свободі і в подальшому буде займатися злочинною діяльністю, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив всі обставини, викладені у клопотанні слідчого та щодо вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою послався на розсуд слідчого судді.

Адвокат Орел В.І. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу. Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Стосовно ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, не має постійного місця роботи та стабільного доходу, а тому може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи та стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого.

Разом з тим, суд відповідно до ч. 2 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави.

Враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 суд вважає необхідним визначити заставу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і саме такий розмір застави є необхідним і достатнім у даному випадку, оскільки вносячи за попередніми запобіжними заходами заставу призначену у мінімальному розмірі, підозрюваний виходячи на волю продовжує вчиняти злочини.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205,376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Чорнухинського ВП Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Самойліка О.В., погоджене начальником Чорнухинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Стрілою П.П. про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах державної установи «Полтавської установи виконання покарань (№23)» строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 закінчується 10 травня 2020 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , обов`язків, передбачених цим Кодексом в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 42040 (сорок дві тисячі сорок грн. 00 коп.) грн.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 , або іншою фізичною чи юридичною особою на р/р № UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, МФО 820172, застави у розмірі 42040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків два місяці, тобто до 10.05.2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 11 березня 2020 року о 14 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя Н.М.Глущенко