Рішення № 88184127, 06.03.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 06.03.2020

ЄУ № 417/4264/17

Провадження №2/942/47/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря Сіренко А.В.,

за участю представника відповідача Ляхова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області, третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Марківського відділення Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, яке в подальшому було замінено на належного відповідача – Прокуратуру Луганської області, та просив суд стягнути з відповідача 10 000 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в квітні 2000 року Марківською районною прокуратурою була сфальсифікована кримінальна справа щодо нього за ст. 81 ч. 1 КК України. 10 травня 2000 року він був засуджений, проте, уникнув покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки дав 300 грн. для проведення експертизи. В судовому засіданні ОСОБА_1 присутнім не був, копію постанови отримав лише через 2 роки по тому. Після цього позивач намагався оскаржити зазначену постанову, але суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили йому у поновленні строку на оскарження.

Позивач вважає, що з 09.04.2000 року Марківська прокуратура увійшла до складу злочинного угрупування, до складу якого входять начальник Марківської міліції, суддя Рябуха В.Ф., прокурор району, голова Марківської РДА, а також керівництво СТОВ «Орион» та КСП «Дружба». Вказаним злочинним угрупуванням було викрадено майно КСП «Дружба», вартість якого на сьогоднішній день складає близько 70 000 000 грн. Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 18 листопад 2003 року угоди між співвласниками та СТОВ «Орион» визнані незаконними.

05 грудня 2003 року позивач звернувся до Марківської прокуратури з заявою про злочин, скоєний посадовими особами СТОВ «Орион» та КСП «Дружба», на що 16 грудня 2003 року отримав відповідь, в якій зазначено, що майно, яке призначалося, але не використовувалося для погашення заборгованості за податками та обов`язковими платежами. Перелік майна КСП «Дружба», яке виділено на погашення заборгованості станом на 01.03.2000 року складає 2353877 грн. Резервний фонд СТОВ «Орион» зобов`язався забезпечити збереження та повернення на суму 564000 грн.

24 грудня 2003 року протоколом загальних зборів КСП «Дружба» визнано банкротом. Позивач перевірив трудові книжки членів загальних зборів, та виявив, що всі вони виключені зі складу КСП «Дружба» 01 квітня 2000 року. Проте, Марківська прокуратура визнала це рішення законним.

01 жовтня 2009 року ухвалою Луганського господарського суду КСП «Дружба» було ліквідовано як банкрот. Державі Україна нанесений збиток у розмірі 450000 грн., а особисто сім`ї позивача – 20303 грн., що на теперішній час складає більш ніж півмільйона грн., а з урахуванням користування майном позивача близько 5 млн. грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 млн. гривень.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 28 серпня 2019 року розпочато підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання на 07 жовтня 2019 року.

07 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено до 24 жовтня 2019 року, у зв`язку з неявкою позивача.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі, підготовче судове засідання відкладено до 27 листопада 2019 року, про що повідомлено учасників справи.

27 листопада 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача та замінено неналежного відповідача Марківський відділ Старобільської місцевої прокуратури на належного - Прокуратура Луганської області. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

12 грудня 2019 року з Прокуратури Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги, вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не тільки не доведено протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

У відзиві на позов відповідач також зазначив, що стосовно ОСОБА_1 виправдовувальні вироки не виносились, кримінальні провадження за реабілітуючими підставами не закривались, факти незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та проведення інших процесуальних дій, що обмежують права громадян відсутні.

26 грудня 2019 року ухвалою суду уточнену позовну заяву повернуто позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку з недотриманням вимог ст. 49 ЦПК України.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 січня 2020 року.

24 січня 2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого по справі у щорічній основній відпустці. Судове засідання призначено на 28 лютого 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2000 року відносно ОСОБА_1 складався протокол щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 81 КК України (в ред. 1963) в тому, що він 09.04.2000 року, приблизно о 18 годині, шляхом вільного доступу таємно вкрав з території колишнього КСП «Дружба» Марківського району 122 штуки шлакоблока, завдавши збитків господарству на суму 73 грн. 20 коп. Постановою судді Марківського районного суду від 04.05.2000 року призначено судово-будівельну експертизу на предмет оцінки вартості викраденого шлакоблоку, за результатами якої встановлено, що вартість викраденого майна складає 48080 грн., що не утворювало складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 81 КК України (в ред. 1963). У зв`язку з чим, постановою судді Марківського районного суду від 10.05.2000 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 81 КК України стосовно ОСОБА_1 . Постанова суду в установленому КПК України (в ред. 1960) порядку не оскаржувалась та набрала чинності. Постановою суду до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн.

Крім того, СВ Марківського РВ ГУМВС здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження від 28.03.2014 року за фактом розтрати майна службовими особами колишнього КСП «Дружба», чим завдано матеріальну шкоду державі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, в якому ОСОБА_1 допитано як потерпілого. 26 травня 2014 року постановою слідчого кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалами Марківського районного суду та Апеляційного суду Луганської області скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого від 26 травня 2014 року про закриття кримінального провадження залишено без задоволення.

Також, ухвалою Марківського районного суду від 07.05.2019 року, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито кримінальне провадження від 08.05.2018 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 своїй доньці ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зазначена інформація міститься у відзиві на позов та підтверджується довідкою інформаційно-аналітичної системи МВС України «Армор», копією ухвали Марківського районного суду Луганської області від 22.02.2016 року у справі №417/1845/16-к, копією ухвали Апеляційного суду Луганської області від 09.03.2016 року у справі №417/1845/16-к, копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12014130480000074 від 28.03.2014 року.

З відповіді №258вих від 16.12.2003 року вбачається, що прокуратурою Марківського району Луганської області розглянута заява ОСОБА_1 щодо зловживань при реформуванні КСП «Дружба» та зазначено, що підстав для застосування заходів прокурорського реагування у відношенні посадових осіб КСП «Дружба» та СТОВ «Орион» не має.

Крім того, в обґрунтування своїх доводів позивач надав суду перелік майна КСП «Дружба» Марківського району, яке виділено під погашення кредиторської заборгованості станом на 01 березня 2000 року та додаток №3 до протоколу №4 щодо майна, яке знаходиться в резервному фонді КСП «Дружба», копію рішення Марківського районного суду Луганської області від 18.04.2002 року у справі №2-511/02 про визнання договору №1 від 01.04.2000 року про сумісне володіння, користування та розпорядження майном, договору №2 від 04.04.2000 року про довірче управління майном, що знаходиться у сумісній приватній власності, договору №3 від 04.04.2000 року купівлі-продажу майна частково недійсним та виділу майнового паю в натурі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в обґрунтування моральної та матеріальної шкоди надав суду окрему заяву, в якій зазначає, що зазнав реальних збитків у зв`язку зі знищенням керівництвом МВД та Марківським судом позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з МВД України у розмір 100 млн. грн. Крім того, у зв`язку з ліквідацією КСП «Дружба» він не отримав доходів, оскільки були порушені його права, пов`язані з розподілом майнових паїв. Також, позивач вказує, що незаконними діями правоохоронних органів йому завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичній болі та стражданнях, появи у позивача невиліковної хвороби, душевних стражданнях, які позивач зазнав, у зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його, членів сім`ї та близьких родичів. Позивач зазначив, що скоїв злочин заради відстоювання своїх прав на спадкове майно, блокувавши роботу Марківського суду. ОСОБА_1 вважає, що у 2006 році його незаконно утримували в Старобільському СІЗО, протиправно викликали його мати похилого віку до Білокуракинського районного суду. ОСОБА_1 зазначає, що він та члени його родини захворіли на злоякісні пухлини, що підтверджується медичними довідками та вважає, що всю спричинену моральну шкоду описати неможливо, тому при ухваленні рішення він покладається на суд.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додав свої біографічні дані, копію диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1976 року, виданого ОСОБА_1 Старобільським радгоспом-технікумом, копію військового білету серії НУ №68807714, виданого ОСОБА_1 01.11.1976 року Старобільським районним військоматом Ворошиловградської області, копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.04.1988 року, видана на ім`я ОСОБА_1 , диплом, яким у 2014 році нагороджений ОСОБА_3 за зайняте перше місце в районних змаганням з шашок, копію постанови Білокуракинського районного суду Луганської області від 10.06.2011 року про задоволення скарги ОСОБА_4 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, ухвалену 07.09.2010 року о/у ДСБЕП Марківського РВ УМВС Тарановим М.О. за матеріалами ЖРЗПЗ №297 від 31.08.2010 року.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Ураховуючи наведене, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 757/54465/17-ц (провадження № 61-35434св18), від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 (провадження № 61-12965св19) та від 21 грудня 2019 року у справі № 454/709/16-ц (провадження № 61-2706св19).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені частиною першою статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких визначений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті, за змістом якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено вини та не надано доказів неправомірних дій Прокуратури Луганської області щодо ОСОБА_1 .

Суд, оцінивши подані позивачем докази та вищевикладені обставини вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю позовних вимог, оскільки всупереч вищенаведених вимог закону позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 51, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Луганської області про стягнення моральної шкодивідмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Прокуратура Луганської області, Код ЄДРПОУ: 029099210, адреса: вул. Б. Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Третя особа: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2020 року.

Суддя Новопсковського районного суду

Луганської області А.В. Чалий