Ухвала суду № 88183175, 13.03.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/756/20

1-кп/405/36/20

УХВАЛА

13 березня 2020 року Ленінський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого судді – Лук`янової О.В.

при секретарі – Бакуровій А.С.

за участю прокурора – Літвін А.Ю.

потерпілого – ОСОБА_1

захисника обвинуваченого – адвоката Бірюкова А.О.

обвинуваченого – ОСОБА_2

представника цивільного відповідача КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня

Кіровоградської обласної ради» – Ткаченко І.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 12016120020005129 від 20 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 140 КК України, клопотання цивільних позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про арешт майна відповідачів з метою забезпечення цивільного позову,

встановив:

Цивільні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_2 , Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні. В своєму позові цивільні позивачі одночасно заявляють клопотання, окрім інших, про арешт майна відповідачів з метою забезпечення цивільного позову з посиланням на ст.ст. 170, 171 КПК України. Зазначають, що обґрунтовано вважають, що існують обставини, які підтверджують, що у разі незастосування арешту майна відповідачів, це призведе до його приховування або зникнення, що унеможливить виконання рішення суду у подальшому органами виконавчої служби. Вказують, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПНМ 34616052, не накладення арешту на яку, надає обвинуваченому ОСОБА_2 можливість безперешкодно здійснити її відчуження третім особам з метою її приховування. Крім цього, обвинувачений може мати на праві сумісної власності подружжя частину нерухомого майна (квартири) за місцем своєї реєстрації та проживання у АДРЕСА_2 . Також, не виключають, що обвинувачений може мати за місцем своєї реєстрації та проживання за вказаною адресою матеріальні цінності та грошові кошти, які він зможе приховати у подальшому. Окрім того, існують підстави стверджувати наявність в обвинуваченого банківських рахунків, на яких розміщені відповідні кошти та іншого рухомого майна, придбаного ним у шлюбі, яке належить йому на праві спільної власності подружжя. Спричинену кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду оцінюють в розмірі 71452,25 гривень та моральну шкоду в розмірі по 2000000 гривень на кожного. Зазначають, що докази факту вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.140 КК України, який перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із спричиненою їм матеріальною та моральною шкодою, зібрані органом досудового розслідування та знаходяться у матеріалах кримінального провадження № 12016120020005129.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 8 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Частиною 3 ст. 171 КПК України визначено, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Отже, вирішуючи питання щодо накладення арешту на все майно, яке належить цивільному відповідачу ОСОБА_2 суд бере до уваги наявність у останнього такого майна, у відношенні якого існує можливість розпорядитись ним з метою ухилення від виконання можливого судового рішення, та враховує відповідність і співмірність загального розміру позовних вимог позивачів щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, вартості належного відповідачу майна.

Так, згідно наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203931324 від 12.03.2020, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно ОСОБА_2 відомості щодо прав власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень відсутні.

Вказана цивільними позивачами в клопотанні про накладення арешту на майно цивільного відповідача ОСОБА_2 однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 кв.м та загальною вартістю 99613 гривень відповідно до наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 203930808 від 12.03.2020 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , який є сином обвинуваченого.

Інших доказів наявності у цивільного відповідача ОСОБА_2 будь-якого нерухомого, рухомого майна або інших цінностей, цивільними позивачами не надано.

Тому, судом не встановлено належних та необхідних підстав для задоволення клопотання цивільних позивачів в частині накладення арешту на все майно, яке належить цивільному відповідачу ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо накладення арешту на все майно, яке належить цивільному відповідачу Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» суд бере до уваги те, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову загальному розміру позовних вимог цивільних позивачів, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності цивільного відповідача, як юридичної особи, яка здійснює таку діяльність відповідно до закону. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову в даному випадку, суд бере до уваги інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися належним майном, може призвести до незворотніх наслідків.

Окрім того, надаючи оцінку вимозі цивільних позивачів про застосування заходу забезпечення позову у відношенні цивільного відповідача Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради», суд звертає увагу, що така необхідність цивільними позивачами не обґрунтована, доказів на підтвердження своїх вимог останніми не надано, як і не надано доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову з боку зазначеного цивільного відповідача.

Отже, судом не встановлено достатніх та необхідних підстав для задоволення клопотання цивільних позивачів в частині накладення арешту на все майно, яке належить цивільному відповідачу Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради».

Враховуючи викладене, клопотання цивільних позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про арешт майна цивільних відповідачів з метою забезпечення цивільного позову, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання цивільних позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про арешт майна цивільних відповідачів з метою забезпечення цивільного позову – відмовити.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Олена Вікторівна Лук`янова