Рішення № 88182948, 10.03.2020, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 936/1016/19

Провадження № 2/936/23/2020

10.03.2020 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді - Вотьканича В.А., за участю секретаря судових засідань - Іванової Н.Я.,

позивач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області в особі представника позивача – Бочко І.І.,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 9 556,05 гривень,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 р. позивач Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області (далі – Управління) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 працювала провідним спеціалістом відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду страхування України в Закарпатській області. Наказом управління від 22.12.2017 року за № 332-к її було звільнено з роботи з 29.12.2017 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Зазначені дії Управління відповідачкою було оскаржено та рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.04.2018 року у цивільній справі № 300/78/18 порушені права ОСОБА_1 відновлено, та поновлено відповідачку на посаді з 29.12.2017 року.Окрім, поновлення на роботі, судом було вирішено стягнути з позивача на користь відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36 858 грн. 79 коп., відшкодування моральної шкоди розміром 5000, 00 гривень, а також суд допустив негайне виконання стягнення середньомісячного заробітку за один місяць вимушеного прогулу. Ця сума склала – 9 556 грн. 05 коп. яка у травні 2018 року відповідачці нарахована та виплачена у добровільному порядку. Доказом цього слугує витяг із відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 від 14.08.2019 р. (а.с.9).

Таким чином, оскільки добровільно сплачені позивачем на виконання рішення суду кошти відповідачці в розмірі 9556 грн. 05 коп. та примусово стягненні з Управління Держказначейством кошти в розмірі 36 858 грн. 79 коп. та в розмірі 5 000,00 грн. (всього разом 51 414,84 грн.) перевищують на 9556 грн. 05 коп. встановлений судом розмір оплат за вимушений прогул та моральної шкоди, ці кошти вважаються безпідставно набутими відповідачем. Фактично відбулося часткове подвійне стягнення коштів з позивача на користь відповідача за одним і тим же рішенням суду. З метою врегулювання спірної ситуації позивач надіслав відповідачу передсудову вимогу за №10-12-834, якою затребував у неї в добровільному порядку повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 9556 грн. 05 коп. Проте, відповідачка ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти не повернула, письмової відповіді на вимогу не надіслала, що спонукало позивача звернутися до суду за захистом порушених майнових інтересів. У зв`язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Управління безпідставно набуті кошти в розмірі 9 556 грн. 05 коп. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921 грн. для забезпечення розгляду справи.

10.12.2019 р. на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 4489/19, в якому вона просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві відповідачка посилається на те, що вимога про стягнення з неї коштів у розмірі 9 556,05 гривень в повному обсязі є необґрунтованою. Зазначена сума була заробітком відповідачки, а позивач являвся її податковим агентом та зобов`язаний був утримати із зазначеного заробітку суми податку з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір. Вважає, що твердження позивача про те, що він двічі провів виплату заробітку в сумі 9556 грн. 05 коп. через недобросовісність її дій та за відсутності з його боку розрахункової чи іншої помилки, є необґрунтованими. Відповідачка заперечує щодо недобросовісності своїх дій, та зазначає, що всі дії, які вона вчинила на виконання рішення суду, це пред`явила до виконання виконавчий лист. Крім того, пояснює, що в свою чергу позивач є державною установою, в якій працюють висококваліфіковані фахівці і бухгалтерський облік ведеться на найвищому рівні. Перед проведенням списання коштів з рахунків, уповноважений орган (державного казначейства) попереджав боржника про його проведення письмово та встановлював строк на надання інформації щодо виконання рішення суду. У зв`язку з тим, навіть якщо і було проведено подвійну виплату вказаного заробітку, зазначені обставини свідчать про наявність вчинення таких дій із волі позивача та не підлягає поверненню, виходячи з положень п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України. Нарахування та виплата вказаного заробітку на її користь здійснювалася позивачем добровільно. Впливати на розмір добровільно сплаченого заробітку вона не мала можливості та не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на незаконне або безпідставне набуття зазначених коштів.

23.01.2020 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 280/2020. Із зазначеної відповіді вбачається, що після ухвалення рішення Воловецького районного суду від 18.04.2018 р. у справі № 300/78/18, позивач видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі і виконав рішення суду у частині негайного виконання – оплати середньомісячного заробітку у розмірі 9556,05 гривень. Зазначає що, пред`явлення відповідачкою виконавчого листа до Держказначейства на безспірне списання із позивача коштів в розмірі 36 858,79 гривень середнього заробітку, свідчить про те вона усвідомлено приховала відомості про часткове виконання позивачем рішення суду на суму 9556,05 грн. у травні 2018 р. Позаяк, середній одномісячний заробіток у сумі 9556,05 гривень входить до складу заробітної плати за час вимушеного прогулу, що складає 36 858,79 гривень. Таким чином відповідачка двічі отримала суму у розмірі 9556,05 гривень у травні 2018 року, а згодом цю ж суму у складі 36858,79 гривень у лютому 2019 року. В цьому і полягає недобросовісність відповідачки при заволодінні коштами позивача, оскільки за одним і тим рішенням суду відбулося «подвійне стягнення», що не допустимо. Вважає, що дії відповідача підпадають під положення ст. 1212 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечив обставини на які покликається позивач, зазначивши, що будь-якого умислу чи недобросовісності з боку ОСОБА_1 не має, чому виникла переплата відповідачці не відомо і її провини в цьому немає. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працювала провідним спеціалістом відділу фінансово економічної діяльності Свалявського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду страхування України в Закарпатській області. Наказом управління від 22.12.2017 року №332-к її було звільнено з роботи з 29.12.2017 року згідно п.6 ст.36 КЗпП України ( у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці), про що було внесено до трудової книжки відповідачки відповідний запис.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.04.2018 року позов ОСОБА_1 до Управління про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди задоволено повністю. Зокрема, поновлено ОСОБА_1 , на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності з 29 грудня 2017 року та стягнуто на її користь із Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36858 (тридцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 79 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів та відшкодування моральної шкоди розміром 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. Цим рішенням суд допустив негайне виконання стягнення середньомісячного заробітку за один місяць вимушеного прогулу, що становить – 9 556 грн. 05 коп., ця сума у травні 2018 року відповідачці нарахована та виплачена у добровільному порядку. На зазначену суму зараховано та сплачено 2102 грн. 34 коп. єдиного соціального внеску.

На виконання рішення суду Управління від 03.05.2018 року видало наказ за № 175-к такого змісту:

-скасувати наказ управління від 22.12.2017 р. за № 332-к про звільнення ОСОБА_1 ( п.6 ст. 36 КЗпП України);

-- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово економічної діяльності Свалявського відділення Управління виконавчої дирекції фонду страхування України в Закарпатській області з 29.12.2017 р.

-відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку управління виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за один місяць

-утримати з ОСОБА_1 суму вихідної допомоги, отриманої нею при звільненні у грудні 2017 року згідно наказу управління від 22.12.2017 р. за № 332-к.

У зв`язку з виконанням виконавчого листа Воловецького районного суду Закарпатської області виданого 24.01.2019 року по справі № 300/78/18 про поновлення на роботі, меморіальним ордером № 89690487 від 22.02.2019 року здійснено безспірне списання з видаткового казначейського рахунку Управління № НОМЕР_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 36 858 грн. 79 коп. та меморіальним ордером № 89690658 від 22.02.2019 р. моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14), від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 Цивільного кодексу України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Відповідно до повідомлення про здійснене безспірне списання коштів з рахунків боржника від 31.01.2019 року за № 07.2-08/15-378, Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області керуючись Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за № 845 (далі – Порядок), розглянувши заяву стягувача та виконавчий лист Воловецького районного суду Закарпатської області, виданого 24.01.2019 р. по справі № 300/78/18 про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 36 858,79 гривень без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів повідомило позивача про те, що безспірне списання буде здійснюватись з рахунків № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 .

Пункт 2 Порядку № 845, передбачає, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до п.5 Порядку № 845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів та за результатами їх виконання;

5) застосовувати заходи впливу до боржників у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держфінінспекції;

6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;

7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Із повідомлення про здійснене безспірне списання коштів з рахунків боржника від 31.01.2019 року за № 07.2-08/15-378, вбачається, що Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області відповідно до п. 28 Порядку встановило позивачу строк до 07.02.2019 р. для надання інформації пов`язаної з виконанням рішенням про стягнення коштів. (а.с.8).

Пунктом 28 Порядку передбачено, що орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

У повідомленні також зазначаються строк подання боржником інформації, пов`язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п`яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про не проведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника.

Матеріалами справи встановлено, що перед проведенням списання коштів з рахунків, уповноважений орган (державного казначейства) попереджав боржника про його проведення письмово та встановлював строк на надання інформації щодо виконання рішення суду.

Під час розгляду справи в судовому засіданні, було встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 запевняв суд про те, що стороною позивача була надана інформація до Головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області, яка пов`язана із виконанням рішенням суду про стягнення коштів, проте не надав доказ для підтвердження зазначеної обставини, зокрема, документ який надсилався позивачем до Казначейства в строк до 07.09.2019 р. Про причини неподання зазначеного документу як доказу до матеріалів справи ОСОБА_3 не зміг пояснити.

Судом з`ясовано, що доводи позивача, про те, відповідач, при подачі виконавчого листа до Держказначейства, усвідомлено приховала відомості про часткове виконання позивачем рішення суду на суму 9556,05 грн. у травні 2018 р., тобто, за 8 місяць до дати звернення до Держказначейства із заявою про безспірне списання коштів в сумі 36 858, 79 гривень є необґрунтованими те не підтвердженими належними доказами.

Крім того, у матеріалах справи не міститься доказів, про те що позивач належним чином і відповідно до п. 28 Порядку в строк до 07.02.2019 р. надав до Казначейства необхідну інформацію пов`язану із виконанням рішення про стягнення коштів.

В той же час, стороною позивача в судовому засіданні не було надано жодних відомостей, що підтверджують той факт, що при нарахуванні позивачем коштів була допущена рахункова помилка, як і не надано відомостей допущення відповідачем будь-яких порушень чи зловживань які призвели до виникнення переплати.

Недобросовісність набувача у даному випадку судом не встановлена, як і не встановлено помилки у численні.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 коштів у розмірі 9 556,05 грн., зазначена сума, поверненню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 51, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 9 556 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 05 копійок, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено після його складання 12 березня 2020 року о 09.15 год.

Повне найменування сторін:

Позивач: Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 41320961, м. Ужгород, вул. Перемоги, 92 Б, Закарпатської області, поштовий індекс - 88018;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Головуючий Вотьканич В.А.