Рішення № 88182321, 12.03.2020, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/2509/19

2/241/145/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2020 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

за участю секретаря Небиліченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , мотивований тим, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, їй належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який з 2018 року за даною адресою фактично не проживає. Фактичне місце проживання відповідача невідомо. Факт того, що ОСОБА_2 не проживає у неї підтверджується актами та довідкою депутата Мелекінської сільської ради

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в позовній заяві зазначила, що просить справу розглянути без її участі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином – судовою повісткою, які надсилались рекомендованими листами із повідомленням за місцем реєстрації, однак конверти були повернуті суду без отримання адресатом. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Так, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССР № 145373, виданого Державним комунальним підприємством «Першотравневе бюро технічної інвентаризації» 14.07.2009, номер витягу 23284922, житловий будинок з господарськими прибудовами розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 5).

Згідно зі свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 14.07.2009 серії САС № 156511, виданого сільським головою Мелекінської сільської ради ОСОБА_3 , житловий будинок з господарськими прибудовами розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно з актами обстеження фактичного проживання громадян від 10.10.2018, від 15.04.2019 та від 18.10.2019, складеного депутатом Мелекінської сільської ради по виборчому округу № 4 ОСОБА_4 та мешканцями с. Мелекіне: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після обстеження факту проживання, встановили, що гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично з вересня 2018 року за даною адресою не проживає (а.с. 7,8,9).

Відповідно до довідки сільського голови Мелекінської сільської ради Поповича В.П. від 01.11.2019 за № 1381, яка видана на підставі актів обстеження фактичного проживання громадян, ОСОБА_2 , зареєстрований в домоволодінні, яке належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично з вересня 2018 року за даною адресою не проживає (а.с.10).

У відповідності до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказаним право обґрунтовано скористався позивач, як власник спірного будинку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому згідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

За ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи викладене, зважаючи на конкретні обставини справи, а саме те, що відповідач в спірному житловому приміщенні без поважних причин не проживає понад встановлений законодавством строк, що в свою чергу перешкоджає позивачу здійсненню його права користування та розпорядження належним будинком, а тому позов підлягає задоволенню, а відповідача слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 81, 247 ч.2, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 15, 391 ЦК України, ст.ст.71, 72 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду.

Суддя С.В. Чудопалова