Ухвала суду № 88178212, 10.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 520/12520/17

Провадження № 2/520/9395/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі – Грабовій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої органом місцевого самоврядування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовними вимогами, які 29.11.2019 року збільшили, та просили стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради матеріальну шкоду в розмірі по 202761,90 гривень на користь кожного та моральну шкоду у розмірі по 500000 гривень на користь кожного. При цьому позивачі посилаються на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.09.2017 року по справі №520/1305/16-ц визнано незаконним та скасовано розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №552 від 19 листопада 2013 року «Про поділ об`єкту нерухомості майна по АДРЕСА_1 . В мотивувальній частині рішення апеляційного суду Одеської області, із розрахунку площі, доведено зменшення, незаконним розпорядженням, житлової площі на 2,11 кв.м. та відповідно вказаного незаконного розпорядження ОСОБА_1 зменшено загальної площі на 8,16 кв.м., надвірних споруд зменшено на 15,4 кв.м. Також позивачі зазначають, що незаконним розпорядженням порушені та порушуються до тепер їх матеріальні права, відповідно вартості площі на яку зменшено частка ОСОБА_1 сума матеріальної шкоди складає 101138,13 гривень, а з урахуванням індексу коефіцієнта інфляції за період порушених прав – 202761,90 гривень. Незаконним розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №552 від 19 листопада 2013 року «Про поділ об`єкту нерухомості майна по АДРЕСА_1 , негативними наслідками від використання вказаного розпорядження Мальцевими, позивачам внаслідок моральних хвилювань у зв`язку з порушенням права власності, душевних страждань та нервових стресів, спричинено моральну шкоду у розмірі 50000 гривень на кожного, а з урахуванням індексу коефіцієнта інфляції за період порушених прав – 500000 гривень.

До судового засідання позивачі не з`явились, повідомлялись, надали заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, повідомлявся, надав до суду заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на підставі договору дарування від 27.02.2004 року ОСОБА_1 є власником 32/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 .

19 листопада 2013 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 552 «Про поділ об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яким:

1. Затверджено висновок КП «БТІ» Одеської міської ради № 419446.63.13 від 07.06.2013 року щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Запропоновано оформити право власності у встановленому законом порядку на об`єкти нерухомого майна:

- № 26-Г/1 по АДРЕСА_2 Новгородська, який складається з житлового будинку літ «Л»: 1-1 - коридор 4,8 кв. м.; 1-2 кухня-столова 27,7 кв. м.; 1-3 коридор 3,7 кв. м.; 1-4 санвузол 8,1 кв. м.; 1-5 сауна 4,4 кв. м.; 1-6 житлова 9,0 кв. м.; 1-7 підсобне 1,9 кв. м.; І- тераса 22,9 кв. м; 1-8 коридор 9,9 кв. м.; 1-9 санвузол 6,5 кв. м.; 1-10 житлова 20,2 кв. м.; 1-11 веранда 22,9 кв. м.; 1-12 житлова 20,6 кв. м.; 1-13 підсобне 2,3 кв. м.; житловою площею 49,8 кв. м.; загальною площею 164,9 кв. м. гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , - 1 ціле;

- АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «Г» : 4-2 житлова 23,2 кв. м.; 4-6 кухня 8,0 кв. м.; загальною площею 31,2 кв. м., житловою площею 23,2 кв. м., гр. ОСОБА_1 , що складає 15/100 частин домоволодіння;

- АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «Г» :4-1 коридор 4,2 кв. м.; 4-3 житлова 9,4 кв. м.; 4-4 житлова 11,2 кв. м.; 4-5 кухня 6,3 кв. м.; 4-7 санвузол 2,8 кв. м.; загальною площею 33,9 кв. м., житловою площею 20,6 кв. м.; в житловому будинку літ. «Э»: 1-1 - коридор 4,5 кв. м.; 1-2 кухня 9,2 кв. м.; 1-3 санвузол 2,8 кв. м.; 1-4 житлова 17,3 кв. м.; 1-5 - житлова 9,2 кв. м.; І котельня 3,9 кв. м.; ІІ гараж 32,1 кв. м., загальною площею 112,9 кв. м., житловою площею 47,1 кв. м., сараї «Ш,Щ», гр. ОСОБА_7 , що складає 85\100 частин домоволодіння.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14.09.2017 року встановлено, що Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року № 522 «Про поділ об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 » запропоновано зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 15/100 частин, що становить 23,2 кв. м. загальної житлової площі. Тобто, розмір загальної житлової площі зменшився на 2,11 кв. м. = 25,3 кв. м. - 23,2 кв. м.

Таким чином, хоча результат складення належних ОСОБА_1 та ОСОБА_7 часток у виділеному їм окремому житловому будинку становить 1 = 15/100 ч. + 85/100 ч., разом з тим розмір загальної житлової площі, яка належить ОСОБА_1 зменшився. Тому, розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року № 522 «Про поділ об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 , є незаконним, таким що порушує права позивачки, а тому підлягає скасуванню.

Тобто рішенням апеляційного суду Одеської області встановлено, що розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року № 522 було порушено право ОСОБА_1 в частині зменшення загальної житлової площі в розмірі 2,11 кв.м., а тому доводи позивачів про те, що вказаним розпорядженням зменшено частка ОСОБА_1 в частині загальної площі на 8,16 кв.м. та площі надвірних споруд на 15,4 кв.м. судом не приймаються до уваги, а відповідно і не приймається розрахунок вартості на яку зменшено частка ОСОБА_1 у розмірі 101138,13 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, як пояснив у судовому засіданні 23.01.2020 року ОСОБА_4 права позивачів порушені з 2013 року (прийняття розпорядження), оскільки вони не могли користуватись часткою, яка належить ОСОБА_1 , при цьому зазначив про те, що позивачі до початку 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 не проживали. Після вселення в 2015 році позивачі не могли користуватись своїм майном, при цьому конкретизувати як зменшення загальної житлової площі в розмірі 2,11 кв.м. в розпорядженні Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року №522 фактично позбавило права позивачів на користування часткою яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не зміг. Однак, наполягав, що саме зменшення частки ОСОБА_1 розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року № 522 спричинило матеріальну та моральну шкоду йому та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 2017 року народження, ОСОБА_3 .

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в пункті 5 постанови Пленуму №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами і доповненнями, роз`яснив про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд дійшов висновку про те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання матеріальної та моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому сам по собі факт наявності судового рішення про визнання розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.11.2013 року № 522 незаконним, за умови недоведення вищенаведених обставин, не є достатньою підставою для відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої органом місцевого самоврядування – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2020 року.

Суддя Огренич І. В.