Рішення № 88178161, 10.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/14411/19

Провадження № 2/947/767/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2019 року позивач звернулась до суду з позовом, вимоги якого було неодноразово уточнено та згідно останньої редакції просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 частину матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автомобіля Volswagen Tiguan P.N. НОМЕР_1 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулася 24.04.19р., у розмірі 119 720, 30 грн. від загальної суми. Стягнути на її користь з ОСОБА_4 матеріальні збитки, які понесла, у розмірі 27 260 грн. Стягнути на її користь з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. Стягнути на користь держави з ОСОБА_4 , судовий збір в розмірі 1455.72 (одна тисяча чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 72 копійок за подання позову майнового характеру, якій повинно бути сплачено державі. Стягнути на користь держави з ОСОБА_4 , судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 24.04.19 року приблизно о 13:50 год. в Одеській обл.., Овідіопольській р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 17, гр.. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Mitsubishi Galant P. НОМЕР_2 . НОМЕР_3 , не надав дорогу транспортному засобу Volswagen Tiguan P.N. НОМЕР_1 , яким вона керувала, внаслідок чого скоїв зіткнення. В результаті зіткнення її транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а вона отримала тілесні пошкодження, у зв`язку з чим була доставлена каретою швидкої допомоги у лікарню.

Зазначає, що своїми діями ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. 10.11 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.124КУпАП.

Постановою судді Овідіопольського районного суду від 29.05.19 року у справі №509/2389/19 ОСОБА_4 визнаний винний у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.12 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка заподіяна автомобілю, позивачем було замовлено та 12.05.19 року проведено автотоварознавче дослідження у присутності ОСОБА_4 .

Відповідно висновку експерта № 98-19 від 11.06.19 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Volswagen Tiguan P. НОМЕР_4 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулася 24.04.19, визначається рівною 215290.24 гривень.

Позивач стверджує, що для відновлювального ремонту автомобілю вона звернулася до ФОП ОСОБА_6 та їй був наданий рахунок-фактура № СА8-2327 від 21.05.19, відповідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Volswagen Tiguan P. НОМЕР_4 визначається рівною 214818.30 гривень

Також відповідно до додаткового рахунку - фактури № СА8-2327/1 від 20.06.19 року виявлено пошкодження (розлом) лівої опори коробки передач, вартість якої складає 2902 грн.

Таким чином вважає, що загальна сума відновлювального ремонту автомобіля Volswagen Tiguan P. НОМЕР_4 , складає: 214818.30 + 2902.00 = 217720.30 грн.

ПрАТ СК «Альфа страхування», відповідно до полісу № АМ/8656484, платіжним дорученням № 17983 від 19.06.19 року виконало страхові зобов`язання та перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_6 98000.00 грн., тобто здійснило частково страхове відшкодування матеріальної шкоди. Частина шкоди у розмірі 119720.30 грн. від загальної суми збитків у розмірі 217720.30 грн. не відшкодована водієм автомобіля Mitsubishi Gland р.д.№ НОМЕР_3 , ОСОБА_4

Більш тог,о позивач вважає, що вона має право на повне відшкодування збитків, якими є як реальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Volswagen Tiguan P. НОМЕР_4 , в розмірі 217720.30 грн., так і збитки, які вона понесла для відновлення порушеного права, а саме: 2500 грн. за замовлення та проведення автотоварознавчого дослідження; 800 грн. вартість послуг евакуатора; 500 грн. вартість благодійної допомоги, яка була сплачена в момент доставляння каретою швидкої допомоги в лікарню; 80 грн. вартість ксерокопіювання висновку експерта; 2000 грн. судові витрати на професійну правничу допомогу; 19 500 грн. середній розмір втраченої товарності автомобілю.

Окрім матеріальних витрат позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 100 000 гривень, яка виражається в її душевних стражданнях та стражданнях її родини.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04.07.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено справу для розгляду в порядку спрощеного провадження.

Вирішуючи питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суддя керувався положеннями ч.6 ст. 19 та ч.1 ст. 274 ЦПК України, якими передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, серед іншого, малозначні справи, а саме: справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно з подачею позову позивач звернулась до суду з заявою, якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить особисто ОСОБА_4 , а саме: - об`єкт житлової нерухомості, квартиру, загальної площі 28.4 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ., форми власності приватна, розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта 1626800551101, номер запису про право власності 27716904, дата, час державної реєстрації 31.08.2018, 12:04:22 приватним нотаріусом Левчук О.С. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1588 від 31.08.2018 приватним нотаріусом Левчук О.С. - нежитлове приміщення, секція № НОМЕР_5 , об`єкт житлової нерухомості, загальної площі 5,6 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , форми власності приватна, розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта 1105413651237, номер запису про право власності 27955656, дата, час державної реєстрації 17.09.2018, 17:03:20 приватним нотаріусом Дикий С.П. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер 43045103 від 17.09.2018 17:13:37 приватного нотаріуса Дикого С.П.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.07.2019 року заяву позивача було задоволено.

10 жовтня 2010 року до канцелярії суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року визнано відвід, заявлений представником позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксані Михайлівні – необґрунтованим та провадження у справі зупинено. Передано заяву про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко Оксани Михайлівни для розгляду іншому судді того ж суду, визначеному у порядку, встановленому частиною першої статті 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 року вищевказану заяву про відвід судді Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М. було передано судді Луняченко В.О., який ухвалою від 11.10.2019 року дану заяву залишив без задоволення.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено.

В ході судового засідання, яке відбулось 13 листопада 2019 року, представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 звернулись до суду заявами, в яких просили постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, вказуючи на те, що вирішуючи спір у спрощеному провадженні значно зменшується обсяг процесуальних можливостей захисту порушених прав. Зазначали, що без дотримання принципів змагальності, диспозитивності та пропорційності неможливо буде постановити законне та обґрунтоване рішення по справі.

Окрім того, представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у страхової компанії ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22) копію страхової справи по застрахованому автомобілю Mitsubishi Galant, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 поліс № НОМЕР_6 від 19.12.2018 року).

Ухвалою суду від 13 листопада 2019 року було вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. А також витребувано у Страхової компанії ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» копію страхової справи по застрахованому автомобілю.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 17 грудня 2019 року, представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив загальну суму позовних вимог у розмірі 270 896, 10 гривень.

В подальшому, ухвалою суду від 24 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив постановити рішення, відповідно до якого стягнути з відповідача суму матеріального збитку та моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що її довіритель визнає позов частково, а саме згоден сплатити в добровільному порядку суму матеріальної шкоди в загальному розмірі 15 703, 03 гривень, з яких: 10 323.03 грн. - різниця між фактичним розміром шкоди, завданої ушкодженням власниці колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN TIKUAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 внаслідок ДТП, яка мала місце 24.04.2019 року, яка складає 108 323,03 грн. та страховою виплатою, яка складає 98 000 грн.; 2 500 грн. - автотоварознавче дослідження; 800 грн. - вартість послуг евакуатора; 2 000 грн. - вартість послуг правничої допомоги; 80 грн. - вартість послуг з копіювання висновку автотоварознавче дослідження.

В іншій частині відшкодування матеріальної шкоди відповідач позов не визнає, вказуючи на те, що позивач просить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 117 290, 24 грн., помилково зазначаючи суму відновлювального ремонту автомобіля без врахування коефіцієнта фізичного зносу автомобіля, що складає 215 290, 24 грн. - 98 000 грн. (страхова виплата) = 117 290, 25 грн., в той час як матеріальна шкода, визначена у висновку експерта ОСОБА_7 , складає 108 323,03грн. Крім того, в судових дебатах повідомила, що відповідач визнає розмір моральної шкоди у сумі 3000 гривень.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_8 виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_5 належить автомобіль марки MITSUBISHI модель GALANT, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

24 квітня 2019 року приблизно о 13:50 годині, в Одеській обл.., Овідіопольский р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 17. гр. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки MITSUBISHI модель GALANT, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 не надав дорогу транспортному засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який наближався до нього з правового боку, внаслідок чого, скоїв зіткнення. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, водій автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN отримала тілесні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.11 Правил нього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Вказана обставина встановлена постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 травня 2019 року по справі № 509/2389/19, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З метою встановлення розміру матеріального збитку, отриманого внаслідок ДТП Позивачем замовлено у судового експерта Крутих Євгена Олександровича незалежне експертне дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулася 24.04.2019 року.

Відповідно до висновку експерта № 98-19, складеного 11 червня 2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулася 24.04.2019 року, визначається рівною 108 323, 03 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.04.2019 року, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки MITSUBISHI модель GALANT, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_4 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8656484 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СК`АЛЬФА СТРАХУВАННЯ».

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну наслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так, відповідно до умов договору страхування № АМ/8656484, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю – 200 000 гривень, за шкоду заподіяну майну – 100 000 гривень, розмір франшизи – 2 000 гривень.

Суд звертає увагу, що на виконання ухвали суду від 13 листопада 2019 року ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» надало суду копію страхової справи по застрахованому автомобілю Mitsubishi Galant, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

З вказаної страхової справи вбачається, що СПД ОСОБА_8 06.05.2019 року було виготовлено звіт № А-0700 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до якого: вартість відновлювального ремонту, визначеного за витратним підходом складає: 205 598, 64 грн.; ринкова вартість автомобіля, визначена за порівняльним підходом може складати 299 078, 01 грн.. На підставі виконаних досліджень та рекомендацій, зроблено висновок, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля станом на 06.05.2019 року дорівнює з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ – 103 092, 43 гривень.

12 червня 2019 року Позивач звернулась до ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» з заявою щодо виплати страхового відшкодування, в якій просила грошові кошти перерахувати на рахунок ФОП ОСОБА_6 .

Як вбачається з страхового акту № 0414.609.19.01 від 13.06.2019 року ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 98 000 гривень, за врахуванням франшизи в розмірі 2 000 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача різницю між сплаченою сумою та вартістю відновлювального ремонту, що визначена експертом – ОСОБА_7 у висновку № 98-19 в розмірі 215 290, 24 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2.4. «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затверджених Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - «Методика»), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами післяпошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарноївартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Згідно п. 4.1.2 Договору страхування страховик не відшкодовує збитки внаслідок втрати товарної вартості ТЗ. Тому при виплаті страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» не враховувала ВТВ.

У пункті 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Ураховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону також виключав виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відшкодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом "е" цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Саме такі правові висновки наведені в Постанові ВСУ № 6-49цс14 від 04 червня 2014 року.

Слід звернути увагу, що ні у звіті СПД ОСОБА_8 від 06.05.2019 року за № А-0700, ні у висновку експерта Крутих Є.О. № 98-19, складеного 11 червня 2019 року, не визначалось втрату товарної вартості автомобіля, а від так, з чого виходив позивач звертаючись з вимогою про її відшкодування у розмірі 19 500 грн. залишилось не зрозумілим.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст.ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позову, сторона позивача зазначає про те, що, відповідно до рахунку-фактура № СА8-2327 від 21.05.19 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 214818.30 гривень, а також відповідно до додаткового рахунку - фактури № СА8-2327/1 від 20.06.19 року виявлено пошкодження (розлом) лівої опори коробки передач, вартість якої складає 2902 грн. Таким чином загальна сума відновлювального ремонту автомобіля Volswagen Tiguan P. НОМЕР_4 , складає: 214818.30 + 2902.00 = 217720.30 грн.

Суд вважає, що стороною позивача не надано суду будь-яких доказів на підтвердження оцінки транспортного засобу, вартості матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту та втрати товарної вартості автомобіля, якому було завдано механічних пошкоджень, а як зазначено в листі ДФС від 14.11.2017 року № 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання - передачі виконаних робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 03 червня 2019 року (а.с.32), з якої вбчається, що позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_6 було сплачено 68 120 гривень, однак, оригінал вказаної квитанції, наданий представником позивача на вимогу представника відповідача в останньому судовому засіданні, не відповідає наявній в матеріалах справи копії.У зв`язку з чим суд вважає надані докази недопустимими та до уваги їх не приймає, оскільки, вони фактично є різними документами належним чином не засвідчені та самі по собі, не можуть бути належними доказами, які б доводили вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, в ході розгляду справи стороною позивача не було заявлено будь-яких клопотань, зокрема призначення у справі відповідної експертизи.

Інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині підтвердження суми, пред`явленої до стягнення в якості відшкодування відновлювального ремонту та товарної вартості автомобіля, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять, та будь-яких клопотань щодо їх витребування стороною позивача в ході розгляду справи заявлено не було.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про правильність пред`явленої суми до стягнення, в якості відшкодування відновлювального ремонту, завданої дорожньо-транспортною пригодою, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач має право на відшкодування завданої шкоди у виді різниці між фактичним розміром шкоди зазначеного у висновку судового експерта Крутих ОСОБА_9 О ОСОБА_10 , який складений у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 р. № 142/5/2092, та сумою страхового відшкодування.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 10 323.03 грн., що є різницею між фактичним розміром шкоди, завданої ушкодженням власниці транспортного засобу VOLKSWAGEN TIKUAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 внаслідок ДТП, яка мала місце 24.04.2019 року, яка складає 108 323,03 грн. та страховою виплатою, яка складає 98 000 грн.

Також обґрунтованими суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків, які полягають у: витраті на автотоварознавче дослідження 2 500 грн.; витратах на послуги евакуатора 800 гривень та 80 грн. - вартість послуг з копіювання висновку автотоварознавчого дослідження, оскільки вказані витрати підтверджуються належними доказами, більш того, визнаються відповідачем.

Натомість вимоги позивача про відшкодування 500 грн., понесених нею в якості благодійної допомоги в лікарню, на думку суду, не можуть вважатися збитками, а є добровільним внеском та відшкодуванню не підлягають.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до роз`яснень, вказаних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.

Відповідно до п. 4 даної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У зв`язку з наведеним, суд вважає недоведеними вимогами позивача в частині стягнення з відповідача суми завданої моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, оскільки не зрозуміло, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Разом з тим, відповідачем частково визнаються вимоги позивача в цій частині та він згоден компенсувати моральну шкоду у розмір 3000 гривень, які суд вважає за можливим стягнути на користь позивача.

Також як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 2000 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов`язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.

У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювали адвокат Байрачна Антоніна Кузьмівна на підставі договору про надання правової допомоги від 04 червня 2019 року та адвокат Плачков Федір Іванович на підставі договору про надання правової допомоги № 007-19 від 10.05.2019 року.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо позовних вимог стосовно відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 має другу групу інвалідності, а згідно з пунктом 9 частини 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи той факт, що вимоги позову знайшли часткове обґрунтування та загальний розмір матеріальних збитків та моральної шкоди спричинених позивачу становить 18 703, 03 гривень, то вартість судових витрат складає 768, 40 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Керуючись ст.ст.15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273,280-284 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_12 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 матеріальну шкоду, спричинену в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 15 703 гривень 03 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_12 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 13 березня 2020 року