Ухвала суду № 88176465, 12.03.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 202/7100/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

суддів Головіна В.О., Бондаренко В.М.,

секретаря Шемет Ю.І.

розглядаючи в судовому засіданні в приміщенні суду в м.Павлоград Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369, ч.3 ст.357, ч.4 ст.358, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369 КК України,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

за участю:

прокурора – Мазітова Т.Г.,

захисників обвинувачених – Кушніра В.В., Голіцина О.М., Палька О.М., Бєлякова А.Ф., Залізко С.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И Л А :

Під час проведення судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів у зв`язку з тим, що строк тримання обвинувачених під вартою спливає 16 березня 2020 року, судовий розгляд лише розпочато, ризики, передбачені ст.177 КПК України, не перестали існувати: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні злочинів, що відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 12 років, під загрозою можливого покарання обвинувачені можуть переховуватись від суду; після відкриття усіх зібраних доказів, анкетних даних свідків, експертів, спеціалістів (їх місця проживання) існує висока вірогідність спроби обвинувачених знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального правопорушення, а також те, що останні можуть вплинути на свідків, які ще судом не допитані, обвинувачені схильні до продовження злочинної діяльності. Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 неодружені, всі обвинувачені не працевлаштовані, не мають постійного джерела доходу. Обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення в підкупі співробітників поліції, пов`язаних саме за ухиленням від кримінальної відповідальності за злочинну діяльність, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 під час інкримінованих подій працював поліцейським, який був відповідальний за боротьбу з незаконним обігом наркотиків. Обвинуваченому ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, довіру держави останній не виправдав, має судимість, раніше вже був засуджений за вчинення злочинів, зокрема за незаконний обіг наркотичних засобів, не має міцних соціальних зв`язків. Всі обставини свідчать про відсутність стійких соціальних зв`язків обвинувачених. Крім того, завдяки накопиченим від інкримінованої злочинної діяльності статкам обвинувачені можуть виїхати та ухилитись від правосуддя. Інший більш м`який запобіжний захід обвинуваченим, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою.

Заявлені клопотання обвинувачених та захисників про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, на думку прокурора, не підлягають задоволенню, оскільки частина інкримінованих обвинуваченим злочинів вчинялись за місцем проживання останніх, що є ризиком продовження злочинної діяльності, з раніше озвучених підстав альтернативні запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, визначеним КПК України.

Захисники обвинувачених категорично заперечували проти продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим у виді тримання під вартою, посилаючись на відсутність та недоведеність ризиків, зазначених прокурором, надуманості та вигаданості підстав для продовження такого запобіжного заходу, наполягали на зміні запобіжного заходу обвинуваченим на домашній арешт, як альтернативний запобіжний захід. Захисник Голіцин О.М. посилається на практику ЄС, згідно якої суд при продовженні виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний врахувати тривалість тримання обвинувачених під вартою, зменшення ризиків в ході розгляду кримінального провадження тощо. Захисник Кушнір В.В. пропонує виключити при вирішенні питання альтернативний запобіжний захід у вигляді застави обвинуваченим, оскільки розмір цього заходу не співрозмірний вчиненим злочинам та матеріальному стану останніх. Захисник Бєляков А.Ф. зауважив, що у разі вирішення судом питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, необхідно вирішити питання про зменшення визначеного розміру застави до мінімальних розмірів, визначених КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останнім було подано письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання. В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_2 зазначив, що вже 2 роки тримається під вартою, судом лише досліджена частина письмових доказів за 14 судових засідань, при цьому досліджені докази лише свідчать про його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинах. Він впевнений у своїй невинуватості та майбутньому виправданні, заявлені прокурором ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу та його продовженні, жодним доказом не доведені та не знаходять свого підтвердження. Будь-якої мети ухилитись від правосуддя, у разі зміни запобіжного заходу, в нього немає, навпаки він зацікавлений у судовому розгляді кримінального провадження та встановленні його невинуватості. В нього міцні соціальні зв`язки: в місті Павлограді проживають його похилі батьки, які є інвалідами, дружина та неповнолітня дитина, після отримання вищої освіти тривалий час він працював в органах поліції, займав керівні посади, ніколи не виїжджав закордон, родичів в інших областях чи країнах не має. Визначений розмір застави для нього та його сім`ї занадто великий. Для запобігання вказаним ризикам вважає необхідним змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інші обвинувачені вважають клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтованим, усі обвинувачені, кожний окремо, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт за місцем їх проживання.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Ухвалами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2020 року обвинуваченим продовжено дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 березня 2020 року, включно, залишивши без змін раніше визначений судом розмір застави і обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, за кримінальним провадженням розпочато судовий розгляд, досліджуються письмові докази сторін провадження, свідки кримінального провадження не допитані.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як тримання під вартою та домашній арешт.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що

- обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновані злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Колегія суддів погоджується з думкою прокурора про те, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи під загрозою тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням лише розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого на свідків, які ще судом не були допитані. Обвинувачений ОСОБА_1 неодружений, не працює, що свідчить про нестійкість соціальних зв`язків. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності;

- обвинуваченому ОСОБА_2 інкриміновані злочини, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі більше 10 років з конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих злочинах, ОСОБА_2 може переховуватися від суду. Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням лише розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинувачених на свідків, які ще судом не були допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності;

- обвинуваченому ОСОБА_3 інкриміновані злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі більше 10 років з конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих злочинах, ОСОБА_3 може переховуватися від суду. Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням лише розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинувачених на свідків, які ще судом не були допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності;

- обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновані злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі більше 10 років з конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих злочинах, ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням лише розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинувачених на свідків, які ще судом не були допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності.

- обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновані злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, злочинів середньої тяжкості, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено у вигляді позбавлення волі більше 10 років з конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих злочинах, ОСОБА_5 може переховуватися від суду. Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням лише розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинувачених на свідків, які ще судом не були допитані. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності. Обвинувачений ОСОБА_5 , раніше судимий, неодружений, не працює, що підтверджує нестійкість соціальних зв`язків останнього. ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені частини злочинів в період іспитового строку, що був встановлений обвинуваченому попереднім вироком суду.

Враховуючи вік та стан здоров`я обвинувачених, відомості про їх соціальні зв`язки, колегія суддів вважає, що встановлені відомості про особу обвинувачених в сукупності із обсягом пред`явленого їм обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не здатний запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Разом з тим колегія суддів вважає слушним зауваження сторони захисту щодо раніше визначеного розміру застави кожному з обвинувачених з матеріальним станом останніх, тяжкості інкримінованих правопорушень, тощо.

Так згідно ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Розмір застави визначається у відповідності вимог ч.5 ст.182 КПК щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх майнового і сімейного стану.

В матеріалах провадження відсутні жодні докази того, що існують обставини, які є виключними підставами для визначення судом застави саме в розмірах: для ОСОБА_1 – 15 002 500 гривень; для ОСОБА_2 – 5 100 000 гривень; ОСОБА_4 – 2 590 140 гривень; ОСОБА_3 – 5 000 000 гривень, ОСОБА_5 – 2 380 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та з урахуванням наданих сторонами матеріалів щодо майнового стану обвинувачених, колегія суддів вважає, що у даному випадку необхідно визначити розмір застави, який визначений п.3 ч.5 ст.182 КПК України у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 630600 гривень.

Тяжкість злочинів не є єдиною підставою продовження дії обраного запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність.

Тому, на думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовження обвинуваченим дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 331 КПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів – задовольнити частково.

В задоволенні клопотань обвинувачених та захисників про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року, включно, змінивши розмір застави у розмірі 630600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень і залишивши без змін раніше визначений судом обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року, включно, змінивши розмір застави у розмірі 630600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень і залишивши без змін раніше визначений судом обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року, включно, змінивши розмір застави у розмірі 630600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень і залишивши без змін раніше визначений судом обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року, включно, змінивши розмір застави у розмірі 630600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень і залишивши без змін раніше визначений судом обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2020 року, включно, змінивши розмір застави у розмірі 630600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень і залишивши без змін раніше визначений судом обсяг пов`язаних з її внесенням обов`язків.

Строк дії ухвали - до 10 травня 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Судді В.О. Головін

В.М. Бондаренко