Ухвала суду № 88176249, 05.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2088/18

У Х В А Л А

05 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.

при секретарі - Водоп`янової А.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018040690000580 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Степанова М.Л.,

захисника адвоката Алієва Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ризики, які послужили підставою для обрання йому саме такого запобіжного заходу не змінилися, окрім того, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, вчинити інші злочини, незаконно впливати на експерта, якого викликали в судове засідання.

У судовому засіданні захисник адвокат Алієв Н.Д. заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Пояснив, що ОСОБА_1 вже тривалий час знаходиться під вартою, ризики відсутні та докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, стороною обвинувачення не надані.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Суд, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думки обвинуваченого та захисника, приходить до наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд вважає, що існує достатньо підстав вважати, що опинившись на волі, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, адже у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, він не одружений, дітей малолітніх або неповнолітніх на його утриманні немає, офіційно не працював до затримання, існує обґрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення, за яке у разі доведення його вини може бути призначено покарання до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім того, те, що він раніше неодноразово судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, відсутні докази на підтвердження наявності в нього стійких соціальних зв`язків, які стримували би його від намірів переховуватися від суду.

А тому, приймаючи дане рішення суд вважає доведеним наявність ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати розгляду по суті даного кримінального провадження шляхом переховування від суду, побоюючись тяжкості покарання за інкримінований йому злочин, вчинити новий злочин а тому ці ризики є реальними та актуальними на даний час.

Безумовно, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час утримується під вартою, а саме, з 15.03.2018 року, однак, за наявністю ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, на переконання суду, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого , що у повному обсязі узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначив, що продовження строку тримання під вартою є виправданим за наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відтак, на думку суду, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає вимогам нині діючого КПК України, а будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 24-00 години 02 травня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду.

Суддя К.О. Скрипник