Ухвала суду № 88176063, 05.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2924/18

Провадження № 1-кс/202/1910/2020

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Нетеси Н.І.,

заявника – адвоката Маньковського К.Л.,

прокурора Спесивцева А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання адвоката Маньковського Костянтина Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Маньковський К.Л. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018042630000238 від 15.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

В обґрунтування заявлених вимог заявник вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.11.2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у власності ОСОБА_1 перебуває житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про наявність вказаного правочину знаходять своє відображення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На даний час у кримінальному провадженні № 42018042630000238 ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 64-2 КПК України набув статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

У травні місяці 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що 16.05.2018 року Дніпропетровською місцевої прокуратурою № 1 Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості начебто за фактом заволодіння житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого зареєстровано кримінальне провадження №42018042630000238, котре у подальшому передано за підслідністю до СВ Індустріального відділення поліції Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування.

З відкритих джерел стало відомо, що 07.06.2018 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018042630000238 накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а у подальшому - 15.11.2019 року, за наслідком проведення досудового розслідування слідчим СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У травні 2018 року ОСОБА_1 , перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, оскільки до цього часу ніколи не перебував на допиті правоохоронців, невірно трактував об`єктивність обставин придбання ним житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , наслідком чого стало неумисне викривлення відомостей, справжність яких полягає в тому, що 20.11.2001 року ОСОБА_1 дійсно вчинено ряд дій, направлених на придбання у власність вказаного житлового приміщення. Упродовж достатнього часу протилежне не доведено.

Враховуючи фактичне завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018042630000238 у формі його закриття у зв`язку з відсутністю складу злочину, продовження дії арешту на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , суттєво та безпідставно порушує права ОСОБА_1 на повноцінну реалізацію набутого раніше обсягу прав відносно цього майна.

У зв`язку з викладеним, заявник просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2018 року на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні заявник підтримав заявлене клопотання та наполягав на його задоволенні.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження № 42018042630000238 від 15.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2018 року був накладений арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою старшого слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Іванчук К.О. від 15.11.2019 року кримінальне провадження № 42018042630000238 від 15.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, котрий застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за котрих жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що клопотання адвоката Маньковського К.Л. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки заявником було доведено, що на теперішній час відпала потреба в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершене його закриттям у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, з огляду на що перестали існувати причини для утримання державою даного нерухомого майна, а тому арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 171, 174, 369-372, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката Маньковського Костянтина Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018042630000238 від 15.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2018 року на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.