Постанова № 8817360, 29.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2010 р. № 40/226 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В. суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргу Національного олімпійського комітету України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. у справі№40/226 господарського суду міста Києва за позовомНаціонального олімпійського комітету України доВідкритого акціонерного товариства Банк "Олімпійська Україна" 3-я особаНаціональний банк України простягнення 182644 грн. та 371411,57 доларів США В судовому засіданні взяли участь представники: -          позивача: Коваленко Н.П. дов. від 10.06.2009р. №553-НК -          відповідача: Рябцев Ю.О. -          3-ї особи: не з‘явились ВСТАНОВИВ: Національний олімпійський комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про зобов‘язання Відкритого акціонерного товариства Банк «Олімпійська Україна»відкрити поточні рахунки №28008127001 - гривня, № 26007127002 долари США та здійснити на користь позивача переказ грошових коштів у сумі 182644 грн. на рахунок №26006012820116 у ВАТ «Укрексімбанк»(код 00013238 МФО 322313) та 371411,57 дол. США на рахунок № 26006012820116/840 у ВАТ «Укрексімбанк (код 000132238 МФО 322313). В подальшому, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог і просив суд зобов'язати відповідача відкрити поточні рахунки у гривнях та доларах США, як такі що були закриті незаконно. Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2009р. (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги Національного олімпійського комітету України задоволено повністю. Зобов'язано відповідача відкрити поточні рахунки в гривні та в доларах США, як такі що були закриті незаконно, відповідно до плану рахунків. Стягнуто з відповідача на користь позивача 182 644,00 грн., 371411,57 дол. та судові витрати. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. (головуючий Сотніков С.В., судді Дзюбко П.О., Сулім В.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

3-я особа не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

В судовому засіданні оголошувались перерви з 15.03.2010р. по 22.03.2010р. та з 22.03.2010р. по 29.03.2010р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між Національним олімпійськім комітетом України та акціонерним комерційним банком «Полісся», повним правонаступником якого є відповідач у справі, 23 березня 1999 року було укладено договір про розрахунково-касове обслуговування за №7-18/1, на виконання умов якого позивачу було відкрито рахунки 26008127001 у гривні та 26007127002 у доларах США, інші.

Постановою Правління Національного банку України №184 від «6»травня 2000 року, зважаючи на порушення чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України, значну втрату активів та доходів і настання неплатоспроможності, що заподіяло істотну шкоду інвесторам та вкладникам банку, діяльність АБ «Олімпійська Україна», який був правонаступником АКБ "Полісся" і повним правонаступником якого є відповідач було припинено, ліцензію на право здійснення всіх банківських операцій відкликано, АБ «Олімпійська Україна»вирішено ліквідувати.

При цьому, відповідно до банківської виписки станом на 06.05.2000р. на рахунках позивача, що були відкриті у АКБ “Полісся” 23.03.1999р. обліковувались грошові кошти в сумі 182644,00 грн. та 371411,57 дол. США.

В процесі діяльності ліквідаційної комісії, створеної 11 травня 2000 року Управлінням НБУ по м. Києву і Київської області на виконання Постанови Правління НБУ від 06.05.2000р. №184, кошти, що обліковувались на рахунках Позивача були списані та обліковувались як невизнані та незаявлені вимоги кредиторів.

Процес ліквідації відбувався до прийняття Правлінням Національного банку України Постанови «Про відновлення діяльності Акціонерного банку «Олімпійська Україна»від «8»листопада 2002 року за №428.

Однак, у 2003 році банківську діяльність відповідача було відновлено, 27 листопада 2003 року відповідач отримав банківську ліцензію за №207, дозволом №207-1 від 27 листопада 2003 року Національний банк України дозволив здійснювати відповідачу банківські операції згідно із переліком.

При передачі справ від ліквідаційної комісії, банком були отримані, як діючі рахунки Національного Олімпійського Комітету із нульовим залишком на його рахунках.

За таких обставин, вважаючи, що дії по списанню з рахунку позивача грошових коштів в сумі 182644,24 гривень та в сумі 371411,57 доларів США, здійснені незаконно, звернувся до суду з позовом про зобов‘язання відповідача відкрити поточні рахунки в гривні та в доларах США відповідно до плану рахунків.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

На виконання вимог постанови Правління Національного банку України №184 від «6»травня 2000 року ліквідаційною комісією забезпечено опублікування 12 травня 2000 року у виданні «Голос України»інформації про ліквідацію АБ «Олімпійська Україна».

Згідно із «Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства»постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. №38, що діяло під час прийняття рішення Національним банком України рішення про ліквідацію Відповідача, кредитори, що мали вимоги до банку, який ліквідується, повинні були заявити такі вимоги протягом одного місяця від дня першої публікації в офіційному друкованому органі оголошення про ліквідацію банку. Вимоги кредиторів та вкладників банку, заявлені після закінчення вказаного строку, ліквідаційна комісія мала право не приймати.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регламентували порядок проведення процедури ліквідації банків, як в час прийняття рішення про ліквідацію АБ «Олімпійська Україна»так і протягом проведення такої процедури, зокрема, згідно із п.п. 5.15, 5.16 «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. №38 та п.п. 11.20.,11.21 «Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 травня 2000 р. №215, ліквідатор (ліквідаційна комісія) був зобов'язаний протягом трьох місяців із дня зазначеного в повідомленні про ліквідацію, крім іншого, визначити перелік кредиторів банку, скласти проміжний баланс.

Проміжний ліквідаційний баланс, при цьому, повинен бути зменшений на суму незаявлених та невизнаних вимог кредиторів, тобто саме чітко встановлений законодавством строк ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен визначити перелік осіб та обсяг прав таких осіб щодо задоволення їх вимог, зазначений строк є присічним. Таким чином, ліквідатор (ліквідаційна комісія) в строк до 12 вересня 2000 року був зобов'язаний визначити коло осіб, що мали право на задоволення вимог до банку, такі особи, згідно діючого саме в цей період часу, мали право на задоволення їх вимог до банку, їх перелік не міг бути змінений, а права усічені.

Згідно із нормативно-правовими актами Національного банку України, що регламентували порядок ліквідації банків, а саме п. 5.20. «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. №38 та п. 11.26. «Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 травня 2000 р. №215, вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановленого часу, можуть бути задоволені, якщо залишилися кошти чи майно банку після задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом встановленого часу.

Законом України «Про банки та банківську діяльність», який набрав чинності 17 січня 2001 року після опублікування в Урядовому кур'єрі (2001, 01, №8) було на законному рівні унормовано процедуру ліквідації банків, згідно із положенням статті 96 названого Закону вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, проте, відповідно до розділу VII, вказаного Закону, його нормам не надано ретроактивної форми.

Так, згідно із прикінцевими положеннями Закону України «Про банки та банківську діяльність»процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

При цьому, судом першої інстанції враховано положення статті 98 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора, та положення статті 609 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

АБ «Олімпійська Україна»ліквідований не був, відповідач у справі, як повний правонаступник АБ «Олімпійська Україна»продовжує свою діяльність.

Відтак, вимоги Національного олімпійського комітету України, як особи чиї права на задоволення власних документально підтверджених вимог до відповідача реально існували до набрання чинності Закону України «Про банки та банківську діяльність», належать до вимог, які відповідно до названих вище нормативно-правових актів, а саме п. 5.20. постанови НБУ від 4 лютого 1998 р. №38, та п. 11.26.постанови НБУ та від 26 травня 2000 р. №215, підлягають задоволенню за умови наявності залишку коштів чи майна банку після задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом встановленого часу.

При цьому, судом також встановлено те, що дії відповідача по закриттю рахунків позивача, які здійснені відповідачем із посиланням на п.20.1 абз.6 Постанови НБУ №492 від 12 листопада 2003 року, згідно із яким банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів, є незаконними, оскільки відсутність операцій за рахунками позивача з «6»травня 2000 року до «8»листопада 2002 року була обумовлена здійсненням ліквідаційного процесу, а в строк до 27 листопада 2003 року - відсутністю відповідної ліцензії та дозволу на право здійснення відповідних банківських операцій.

За таких обставин та враховуючи, що згідно ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги Національного олімпійського комітету України.

Натомість з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що згідно пункту 5.16 розділу 5 Положення після закінчення періоду, протягом якого можна подавати вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної інвентаризації активів та майна банку, і подає його до територіального управління Національного банку України.

Проміжний ліквідаційний баланс повинен містити дані про майно банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати розгляду їх вимог. Проміжний ліквідаційний баланс зменшується на суму незаявлених та невизнаних вимог кредиторів (абзац 2 пункту 5.16 розділу 5).

Таким чином, ліквідаційна комісія керуючись вимогами чинного на час проведення ліквідаційної процедури нормативно-правового акту правомірно здійснила списання грошових коштів, що незаявлені як кредиторські вимоги, та обліковувались, в тому числі і на рахунках Національного олімпійського комітету України.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що кредитори, вимоги яких не були заявлені у встановлений строк, втрачають право на їх задоволення.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим, оскільки апеляційний господарський суд, не врахував, що АБ «Олімпійська Україна»ліквідований не був, відповідач у справі, як повний правонаступник АБ «Олімпійська Україна»продовжує свою діяльність, отже, враховуючи, що вимоги Національного олімпійського комітету України, як особи чиї права на задоволення власних документально підтверджених вимог до відповідача реально існували до набрання чинності Закону України «Про банки та банківську діяльність», належать до вимог, які відповідно до п.5.20 постанови НБУ від 4 лютого 1998 р. №38, та п. 11.26 постанови НБУ та від 26 травня 2000 р. №215, підлягають задоволенню за умови наявності залишку коштів чи майна банку після задоволення вимог кредиторів, вимоги яких надійшли протягом встановленого часу.

При цьому, безпідставним є і посилання суду апеляційної інстанції на те, що ліквідаційна комісія в межах ліквідаційної процедури правомірно здійснила списання коштів, що не заявлені як кредиторські вимоги та обліковувались, в тому числі і на рахунках позивача, оскільки як правильно зазначає скаржник проміжний ліквідаційний баланс та відповідне рішення ліквідатора про списання грошових коштів, тобто фактичні докази вчинення таких дій, надані не були.

Також судом апеляційної інстанції помилково визначено правомірність закриття відповідачем спірних рахунків позивача, оскільки списання грошових коштів з рахунків позивача було здійснено не за його розпорядженням та поза межами його волі, а відсутність операцій на рахунками обумовлена фактичною і формальною неможливістю здійснення таких операцій.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва, яке прийнято з дотриманням всіх вимог, встановлених до судового рішення та з врахуванням того, що згідно ст. 41 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, задовольнив позовні вимоги Національного олімпійського комітету України.

За таких обставин, враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, касаційна скарга Національного олімпійського комітету України підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного олімпійського комітету України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. у справі №40/226 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2009р. у справі №40/226 залишити без змін.

Головуючий                                                             Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                               Демидова А.М.