Рішення № 88172390, 04.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/9920/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. за участі секретаря судового засіданняХобот І.М. за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_1 Орлової Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить з урахуванням уточненого позову від 05.11.2019 року, стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області надбавку за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 62,11грн., остаточно визначити цю суму на день фактичного розрахунку або винесення рішення судом; допомогу та її частину в розмірі 43189,36 грн., встановити цю суму на день фактичного розрахунку або прийняття судового рішення; надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, їх частини в розмірі 6431,68грн., скорегувати цю суму на день фактичного розрахунку або проголошення рішення; надбавку за безперервну службу та їх частини в розмірі 1951,87 грн., визначити цю суму на день фактичного розрахунку або розгляду справи; премію та її частини в розмірі 26511,59 грн., встановити цю суму на день фактичного розрахунку або постановлення рішення судом; доплату за роботу в нічний час, компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, її частини; компенсації втрати частин грошового забезпечення.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він проходив службу в ОВС з 04.08.1998 року по 05.10.2010 року, однак співробітниками ГУМВС в Дніпропетровській області не було виплачено належні суми грошового забезпечення за час роботи з 04.08.1998 року по 05.10.2010 року, чим порушено його права та вимоги трудового законодавства.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що строки зберігання фінансових документів становлять 3 року, тому встановити на підставі первинних фінансових документів фактичну виплату зазначених у позові складових грошового забезпечення не можливо. Так само не можливо встановити чи були підстави для нарахування вказаних у позові складових грошового забезпечення через відсутність наказів, які б підтверджували їх призначення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні 29.01.2020 року було розглянуто клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, в задоволенні якого протокольною ухвалою суду було відмовлено.

В підготовчому судовому засіданні 29.01.2020 року було розглянуто клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку зі зверненням позивача з тими самими позовними вимогами та з тих самих підстав, в задоволенні якого протокольною ухвалою суду було відмовлено.

Позивач у судовому засіданні 04.03.2020 року просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2020 року проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно розрахунку вислуги років ОСОБА_1 він проходив службу в органах внутрішніх справ на таких посадах:

з 01.08.1994 року по 04.08.1998 року – куранта Донецького інституту внутрішніх справ (наказ ДІВС від 24.07.1994 року № 167о/с);

з 04.08.1998 року по 09.12.1998 року – оперуповноважений Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 04.08.1998 року № 119о/с);

з 09.12.1998 року по 05.09.2001 року - оперуповноважений Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 09.12.1998 року № 038);

з 05.09.2001 року по 01.07.2004 року - оперуповноважений Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 05.09.2001 року № 589);

з 01.07.2004 року по 26.09.2007 року – оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 29.06.2004 року № 121о/с);

з 26.09.2007 року по 01.08.2008 року - оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 10.10.2007 року № 198дск);

з 01.08.2008 року по 01.09.2008 року - оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 15.07.2008 року № 108о/с);

з 01.09.2008 року по 09.12.2008 року - оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ від 26.08.2008 року № 128о/с);

з 09.12.2008 року по 13.01.2009 року – помічник начальника відділу - оперативний черговий чергової частини штабу Саксаганського районного відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ ГУМВС від 09.12.2008 року № 262о/с);

з 13.01.2009 року по 16.03.2010 року - заступник начальника відділу - начальник штабу Саксаганського районного відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ ГУМВС від 13.01.2009 року № 2о/с);

з 16.03.2010 року по 24.07.2010 року - оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ від 15.03.2010 року № 77о/с);

з 24.07.2010 року по 05.10.2010 року - оперуповноважений в особливо важливих справах Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ ГУМВС від 24.07.2010 року № 1256дск).

На підставі наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.10.2010 року № 228о/с ОСОБА_1 звільнений з 05.10.2010 року з органів внутрішніх справ у запас відповідно до пункту 64 «Б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Позивач вважає, що йому під час проходження служби та при звільненні не були виплачені премії, надбавки, допомога та інші грошові кошти, які підлягали нарахуванню та виплаті за службу в умовах режимних обмежень, особливі умови служби, роботу в нічний час.

На письмові звернення позивача до ГУМВС України в Дніпропетровській області останнім було відмовлено у здійсненні виплати відповідних коштів.

Вважаючи дії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 62,11грн., допомоги та її частини в розмірі 43189,36 грн., надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, їх частини в розмірі 6431,68грн., надбавки за безперервну службу та її частину в розмірі 1951,87 грн., премії та її частини в розмірі 26511,59 грн., за час проходження служби з 04.08.1998 року по 05.10.2010 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про державну таємницю» ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України, Указом Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» від 4 жовтня 1996 року N 926/96 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 414 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі Положення – 414), Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Наказом МВС 31.12.2007 року N 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність невиплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з серпня по грудень 1998 року у сумі 62,11 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Закону України «Про міліцію» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Місцеві Ради народних депутатів можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри.

Відповідно до пункту 1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 414 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі Положення – 414), це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам державних органів, підприємств, установ і організацій, а також військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що

становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

За змістом пункту 2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

За змістом пункту 5 Положення № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Пунктом 6 Положення № 414 визначено, що персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначається державним органом, підприємством, установою, організацією, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується за наявності дозволу (ліцензії) на діяльність, пов`язану з державною таємницею, відповідно статті 19 Закону України "Про державну таємницю"

Згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про державну таємницю» ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), допуск до державної таємниці надається на підставі наказу керівника підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Таким чином, необхідною умовою для надання допуску до державної таємниці та отримання надбавки відповідно до ступеня секретності є видання відповідного наказу керівником підприємства.

Згідно довідки виданої заступником голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 04.12.2019 року № 1214 вбачається, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень була встановлена позивачу наказом УМВС України в Дніпропетровській області від 11.12.1998 року № 632 у розмірі 15% посадового окладу. Інформація щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з 05.08.1998 року по 10.12.1998 року відсутня. Позивачу була виплачена надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 21,39 грн., яка включає надбавку за січень 1999 року у розмірі 12,75 грн. та грудень 1998 року – 8,64 грн.

Вказані виплати підтверджуються довідкою про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 від 06.12.2019 року № 1224 та довідкою №1214 від 04.12.2019 року, якою, зокрема, зазначено про відсутність в картці грошового забезпечення інформації про встановлення наказами ГУ МВС України в Дніпропетровській області позивачеві надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з 05.08.1998 по 10.12.1998 року.

Позивачем не було зазначено та надано відповідних доказів про прийняття керівником наказів про встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з 05.08.1998 по 10.12.1998 року.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що до моменту видання наказу про надання допуску до державної таємниці - 11.12.1998 року у відповідача був відсутній обов`язок виплачувати ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень, відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про виплату допомоги та її частини в розмірі 43189,36 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Указу президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», який був прийнятий з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачено виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Зазначений Указ Президента України втратив чинність 01.01.2008 року.

Згідно довідки виданої заступником голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.12.2019 року № 1227, матеріальна допомога ОСОБА_1 у період з 05.10.1998 року по 08.12.2008 року не надавалась.

10 березня 2011 року Європейським судом з прав людини прийнято Рішення у справі «Сук проти України» (Case of SUK v. UKRAINE). В цьому Рішенні Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (п.22). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об`єктивну умову - належність до рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, передбачену Указом Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ». Державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань. Відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на висновок Європейського суду з прав людини, викладений у наведеному вище Рішенні, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування і виплати позивачу матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки. Оскільки зазначена матеріальна допомога не нараховувалась, що підтверджено відповідачем, належним способом захисту порушених прав, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу за зазначені у судовому рішенні роки, як це встановлювалось Указом Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».

Щодо нарахування матеріальної допомоги за період з 01.01.2008 року по 05.10.2010 року суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно довідки виданої заступником голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.12.2019 року № 1227, у серпні 2010 ОСОБА_1 була надана матеріальна допомога за 2010 рік.

Накази та інша інформація щодо надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги у 2008-2009 роках в особових картках позивача відсутня.

Враховуючи що за змістом підпункту 3 пункту 5 зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України надано право керівникам виплачувати допомогу в межах бюджетних асигнувань, а докази призначення такої допомоги позивачу відсутні, суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання виплатити надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, їх частини в розмірі 6431,68грн. суд зазначає наступне.

Згідно підпункту «а» пункту 3 Указу президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: за високі досягнення у службі та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного, неякісного виконання завдань ці надбавки скасовуються або зменшуються.

Зазначеною нормою передбачено можливість призначення виплати вказаної надбавки у межах бюджетних асигнувань відповідного органу. Крім цього, зазначена надбавка може скасовуватись або зменшуватись у разі несвоєчасного, неякісного виконання завдань.

Таким чином, зазначена надбавка не є обов`язковою до виплати, а призначається за рішенням керівника відповідного органу.

Позивачем не надано доказів прийняття відносно нього наказів про призначення відповідних надбавок, не зазначено коли такі накази приймались та в яких розмірах було призначено відповідні надбавки.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, накази про призначення надбавок за період проходження позивачем служби не збереглись, оскільки закінчився строк їх зберігання, тому відсутня інформація щодо прийняття таких наказів відносно позивача.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів нарахування надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань, виплати надбавки у розмірі меншому ніж було йому призначено відповідними наказами, суд вважає що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення надбавки за безперервну службу та її частину в розмірі 1951,87 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Указу президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», установлено працівникам підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України надбавки за безперервну роботу в розмірах згідно з додатком N 11.

Згідно з додатком № 11 до вказаного Указу, надбавка виплачується у таких розмірах: понад 2 роки - 5 %, понад 5 років - 10 %, понад 10 років - 15 %, понад 15 років - 20 %, понад 20 років -25 %.

Відповідно до довідки від 06.12.2019 року № 1224 про розмір та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплату надбавки за безперервну роботу йому розпочато з травня 2003 року у розмірі 10 %.

Згідно розрахунку вислуги років ОСОБА_1 він з 04.08.1998 року розпочав службу в міліції на посаді оперуповноваженого Нікопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС від 04.08.1998 року № 119о/с).

Таким чином, відповідачем протиправно не було призначено ОСОБА_1 надбавку за безперервну службу понад 2 роки у розмірі 5 % з серпня 2000 року.

Оскільки зазначена надбавка не нараховувалась, що підтверджено відповідачем, належним способом захисту порушених прав, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку за безперервну роботу за період з серпня 2000 року по травень 2003 року, як передбачалось Указом Президента України № 926/96 від 04 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ».

Щодо вимоги про стягнення премії та її частини в розмірі 26511,59 грн., за час проходження служби з 04.08.1998 року по 05.10.2010 року, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту «б» пункту 3 Указу президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

Відповідно до пункту 2.15.1 Наказу МВС 31.12.2007 року N 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Пунктом 2.15.5 цього Наказу передбачено, що виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Отже, премія не була постійною виплатою, яка входила до грошового забезпечення працівників міліції, її призначення відбувається за рішенням керівника відповідного органу та в межах асигнувань.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позов, накази про призначення премії за період проходження позивачем служби не збереглись, оскільки закінчився строк їх зберігання.

При цьому, позивачем не надано доказів прийняття наказів про призначення йому премій в спірному періоді, виплати премій у розмірі меншому ніж було йому призначено відповідними наказами, у зв`язку із чим, суд вважає що вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача доплат за роботу в нічний час, компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, її частини, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Указу президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», вирішено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу.

Відповідно до пункту 3.7.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

За змістом пункту 3.7.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Так зазначеними нормами передбачено, що обов`язковою умовою виплати вказаної надбавки є факт роботи в нічний час, в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні.

Згідно довідок №№1226, 1225 від 06.12.2019 року виданих заступником Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області, табелі з відмітками відпрацьованих у нічний час годин, письмові накази, графіки нарядів чергувань та інші відомості про залучення до служби в понад установлений законодавством робочий час за період проходження служби не надходили.

З урахуванням того, що позивачем не надано доказів, що підтверджують роботу у нічний час, в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, наказів про призначення вказаної надбавки, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Щодо компенсації втрати частин грошового забезпечення, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, санкція у вигляді відповідальності внаслідок невиплати працівникові всіх належних йому сум можлива за наявності вини власника або уповноваженого ним органу.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області є установою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України через систему органів Державного казначейства України за затвердженим кошторисом. Відсутність належного фінансування бюджетної установи державою, на думку суду, не є свідченням вини роботодавця (відповідача у справі) у ненарахуванні та невиплаті відповідних сум грошового забезпечення особам, які перебували у трудових відносинах. Обставина наявності вини відповідача у невиплаті позивачу матеріальної допомоги та надбавки за безперервну роботу, передбачених Указом Президента України № 926/96 під час розгляду справи не встановлена. Відсутність доказів на підтвердження цієї обставини унеможливлює застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування покладається на відповідача.

В свою чергу, обов`язок обґрунтувати свої позовні вимоги та надати докази на їх підтвердження покладається саме на позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що одним з принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, відповідно якого розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В даному випадку, позивач звернувся з даними позовними вимогами до адміністративного суду 11.10.2019 року, щодо стягнення грошових коштів, які, на переконання позивача, мали бути нараховані та сплачені за період з 1998 року по 2010 рік. З моменту звільнення зі служби 05.10.2010 року і до моменту подачі позовної заяви минуло майже 9 років, отже надані відповідачем довідки були складені на підставі особових карток грошового забезпечення позивача.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про стягнення грошових коштів.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, б. 20 А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за безперервну роботу за період з серпня 2000 року по травень 2003 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 березня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська