Ухвала суду № 88170685, 13.03.2020, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2020 Справа № 908/690/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви вих. № 21 від 10.03.2020 про видачу судового наказу

заявника: Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 40545596 (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29а)

до боржника: Фізичної особи-підприємця Полях Едуарда Віталійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

за вимогою про стягнення суми 3200 грн.

Без повідомлення(виклику)заявника і боржника

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою вих. № 21 від 10.03.2020 (вх. № 764/08-07/20 від 13.03.2020) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Полях Едуарда Віталійовича 3200 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за грудень 2017.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 13.03.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/690/20 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, згідно з вимогами п. п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої Комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради вбачається, що стягувач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Полях Едуарда Віталійовича 3200 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за грудень 2017.

На підтвердження виникнення заборгованості заявник надав копію договору № 3298/2019/10/нж про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 31.10.2017, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Статут КП «Наше місто» Запорізької міської ради, розрахунок основного боргу.

Разом з цим, суд зазначає, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

З розрахунку заборгованості (підписаного головним бухгалтером підприємства), яким, згідно зі змісту заяви, заявником підтверджується заявлена до стягнення сума боргу, вбачається період нарахування - грудень 2017 (нарахування за період вересень 2016 жовтень 2017) в загальній сумі 6784,28 грн, при цьому вказану суму не підтверджено документально та не розшифровано (з яких сум за відповідні місяці складається вказана сума).

До того ж, у розрахунку зазначено про здійснення боржником часткових оплат, при цьому жодних доказів в підтвердження цих оплат та остаточної суми боргу, заявленої до стягнення заявником не надано.

Договором передбачено надання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Доказів направлення боржникові актів виконаних робіт (наданих послуг), на які заявник посилається у заяві, до заяви не додано.

Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству «Наше місто» Запорізької міської ради у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Полях Едуарда Віталійовича 3200 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за грудень 2017.

Додаток: оригінал платіжного доручення № 13142 від 04.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 210,20 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржникові в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 10 аркушах).

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Ухвала підписана 13.03.2020.

Суддя А.О. Науменко