Рішення № 88170682, 05.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/236/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 Справа № 908/3128/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/3128/19

за позовною заявою: державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Югсталь”, юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5

поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160

про стягнення 364 111,27 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Шестак О.Л., довіреність від 01.04.19 № 916

від відповідача: Харцизова Т.В., довіреність від 09.12.19 №ю/н

вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

07.11.19 до господарського суду Запорізької області звернулось державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (далі ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш”) з позовною заявою від 04.11.19 № 5160/15 до товариства з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (надалі ТОВ “Югсталь”) про стягнення 364 111,27 грн. за договором поставки від 10.12.18 № 20/05/196, а саме: 148 400,25 грн. пені та 215 711,02 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. ст. 20, 193, 216, 217, 230, 231 ГК України та ст. ст. 4, 12, 20, 24, 27, 162-164, 171 ГПК України, а також порушенням відповідачем стоків поставки товару за договором поставки від 10.12.18 № 20/05/196 (підписаний сторонами 12.12.18) на загальну суму 3 016 150,80 грн. За порушення господарського зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 148 400,25 грн. пені та 215 711,02 грн. штрафу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3128/19 між суддями, 07.11.19 вказану позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.11.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3128/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.12.19 о 10 год. 00 хв.

09.12.19 до суду надійшло клопотання за вих. від 04.12.19 № 5766/15 про проведення підготовчого засідання у справі № 908/3128/19 за відсутності представника позивача, оскільки станом на 04.12.19 копія відзиву на позовну заяву не надійшла, що позбавляє ВП АЕМ можливості надати відповідь на відзив. А також, позивач позбавлений можливості забезпечити явку компетентного представника для участі у підготовчому засіданні, призначеному на 11.12.19.

10.12.19 до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ “Югсталь” за вих. від 09.12.19 № 0912-32 з вимогами до ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш” про стягнення суми 3 % річних від простроченої суми у розмірі 51 376,26 грн.

10.12.19 відповідачем до матеріалів справи подано відзив за вих. від 09.12.19 № 0912-31 на позовну заяву. За змістом відзиву відповідач вказує на невірність розрахунку позивача по пені та штрафу. Зокрема, за доводами відповідача позивачем невірно визначено дату поставки товару, у зв`язку із чим розрахунок пені позивачем здійснено в більшому розмірі. Також відповідач вважає, що штрафу підлягає нарахуванню за договором від суми договору визначеної п. 1.1. договору. За розрахунок відповідача розмір пені складає 141 850,60 грн., а розмір штрафу 211 130,57 грн. Крім того, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафної санкції на 90%.

Ухвалою від 11.12.19 судом зустрічну позовну заяву ТОВ “Югсталь” повернуто без розгляду.

Ухвалою від 11.12.19 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 10.02.20 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 21.01.20 о 10 год. 00 хв.

19.12.19 засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) до суду надійшла відповідь позивача за вих. від 18.12.19 № 6063/15 на відзив відповідача.

21.01.20 до суду надійшло клопотання за вих. від 20.01.20 № 2001/35 про перенесення підготовчого судового засідання на інший день та час, у зв`язку з тим, що адвокат відповідача 21.01.20 перебуватиме у відряджені до смт Нижні Сірогози, де прийматиме участь у судових засіданнях по іншим справам.

21.01.20 судом відкладено підготовче засідання у справі на 03.02.20 о 11 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 03.02.20 судом (з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі по суті спору, забезпечення права кожної із сторін на належний судовий захист) поновлено пропущений відповідачем строк для подання відзиву та прийняти до розгляду відзив за вих. від 09.12.19 № 0912-31.

Також у підготовчому засіданні 03.02.20 судом прийнято до розгляду відповідь позивача за вих. від 18.12.19 № 6063/15 на відзив відповідача.

У підготовчому засіданні 03.02.20 судом прийнято до розгляду лист позивача від 03.02.20 щодо відсутності ін. листування між сторонами по суті спору, окрім того, яке надано позивачем до позову та відповіді на відзив.

03.02.20 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/3128/19 та призначено її до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.02.20 о 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 11.02.20 представник позивача надав суду довідку за вих. від 04.02.20 № 7 відповідно до змісту якої ОСОБА_2 з 17.11.06 і по теперішній час працює у ВП “Атоменергомаш” на посаді юрисконсульта 1 категорії СПЗ.

Крім того, представником позивача надано суду копію конверту, який повернувся у зворотньому напрямку, як на підтвердження повторного направлення на адресу відповідача (м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5) позовної заяви.

За резолюцією суду вказаний вище доказ долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 11.02.20 судом оголошено перерву на 05.03.20 о 10 год. 00 хв.

18.02.20 позивачем на виконання вимог ухвали суду подані пояснення від 17.02.20 № 981/15 щодо розрахунку пені та штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.20 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив та у поясненні.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.03.20 підтримав правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Зокрема, просив суд зменшити розмір неустойки за договором на 90 %.

У судовому засіданні 05.03.20, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено, коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи надані учасниками справи пояснення, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.18 між державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (Постачальник) укладено договір поставки № 20/05/196 від 10.12.18, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки Покупцю наступну продукцію (Код УКТ ЗЕД – 7209, найменування: Лист АТ-ПН-3,9х1450х3500 ГОСТ 19904-90 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97)20 –ІІІб-К350В5, кількістю 59,00 т, ціна без ПДВ – 42601,00 грн./т; загальна суму - 2513459,00 грн.; граничний строк поставки – 31.01.2019; всього 59,00 т. на загальну суму з ПДВ 20 % - 301 6150,80 грн.), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

У абзаці 1 п. 1.2. договору передбачено, що у разі, якщо постачання продукції у вказаній кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця з зазначенням причин. Покупець має право за результатом розгляду повідомлення Постачальника прийняти рішення про поставку з відхиленням -5% +2,5%, про що повідомляє Постачальника. Вважається, що Покупець погодив постачання продукції із вказаним відхиленням у разі, якщо він прийняв продукцію, що була поставлена Постачальником із вказаним відхиленнями.

У випадку постачання продукції з відхиленнями, передбаченими абзацом 1 цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з встановленої даним договором ціни. У випадку постачання продукції з перевищенням Постачальником граничного значення відхилення +2,5%, розрахунок проводиться за кількість продукції, передбачену пунктом 1.1 цього договору, з відхиленням +2,5%; продукція, що отримана від Постачальника із перевищенням граничного значення відхилення +2,5 %, вважається переданою Покупцю безоплатно та оплаті не підлягає (абзац 2 п.1.2 договору).

Згідно з п. 3.1. договору, загальна сума договору складає 3016150,80 грн., в т.ч. ПДВ 502691,80 грн.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.01.19 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких визначається кількість та якість продукції, що постачається, та строки її поставки.

У разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в п.1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.01.19 (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору поставки укладеного 12.12.18 № 20/05/196 від 10.12.18, відповідачем у березні 2019 року поставлено позивачу продукцію визначену умовами вказаного договору на загальну суму 3 016 150,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченим копіями наступних документів:

- видатковою накладною від 18.03.19 № РН-1803/6 на суму 1 147 670,94 грн. та товарно-транспортною накладною від 18.03.19 № 1803/6, які засвідчена підписом уповноважено представника позивача про прийняття товару 19.03.19;

- видатковою накладною від 20.03.19 № РН-2003/2 на суму 1 155 850,33 грн. та товарно-транспортною накладною від 20.03.19 № 2003/2, які засвідчена підписом уповноважено представника позивача про прийняття товару 21.03.19;

- видатковою накладною від 21.03.19 № РН-2103/2 на суму 377 785,67 грн. та товарно-транспортною накладною від 21.03.19 № 2103/2, які засвідчена підписом уповноважено представника позивача про прийняття товару 22.03.19;

- видатковою накладною від 26.03.19 № РН-2603/5 на суму 400 279,00 грн. та товарно-транспортною накладною від 26.03.19 № 2603/5, які засвідчені підписом уповноважено представника позивача про прийняття товару 27.03.19.

Також позивачем до матеріалів позовної заяви надані відповідні прибуткові ордери: № ПН-0000193, який складено позивачем 19.03.19; № ПН-0000204, який складено позивачем 21.03.19; № ПН-0000207, який складено позивачем 22.03.19; № ПН-0000229, який складено позивачем 27.03.19.

15.10.19 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 11.10.19 № 4776/15 про сплату штрафних санкції за порушення строку поставки продукції за договором від 10.12.18 № 20/05/196 (підписаний 12.12.18), а саме 148 400,25 грн. пені та 215 711,02 грн. штрафу.

Відповідачем отримано вказану претензію 16.10.19, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач сплату штрафних санкції нарахованих позивачем не здійснив, ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Атоменергомаш” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Югсталь” 148 400,25 грн. пені та 215 711,02 грн. штрафу за договором від 10.12.18 № 20/05/196 (підписаний 12.12.18).

Розглядаючи спір по цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Вимогами ч. 1 ст. 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Отже виходячи з положень ч.1 ст. 663 ЦК України та пунктів 5.1., 5.6. договору, продукція, зазначена в п. 1.1 цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.01.19.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Умовами п. 5.7. договору закріплено, що продукція відвантажується на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000), м. Енергодар, Запорізька обл., отримувач: відокремлений підрозділ «Атоменергомаш» ДП «НАЕК «Енергоатом». Відвантажувальні реквізити Покупця: м. Енергодар, Запорізька обл., вул. Приморська, 17, ЗНСОтаТ ВП АЕМ, склад металу.

Відповідно до умов DDP (ІНКОТЕРМС 2000), продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Вбачається, що представником позивача у видаткових накладних від 18.03.19 № РН-1803/6, від 20.03.19 № РН-2003/2, від 21.03.19 № РН-2103/2, від 26.03.19 № РН-2603/5 та товарно-транспортних накладних від 18.03.19 № 1803/6, від 20.03.19 № 2003/2, від 21.03.19 № 2103/2, від 26.03.19 № 2603/5, своїм підписом засвідчена інша дата вручення йому (представнику) відповідного товару (продукції) за договором № 20/05/196 порівняно з датою складення накладної.

Посилання відповідача на Акти звіряння розрахунків, як на доказ, що підтверджує надання у розпорядження покупця (або іншої особи, призначеної покупцем) нерозвантаженого товару на прибулому транспортному засобі, у місці призначення, у дату складення видаткових накладних від 18.03.19 № РН-1803/6, від 20.03.19 № РН-2003/2, від 21.03.19 № РН-2103/2, від 26.03.19 № РН-2603/5 та товарно-транспортних накладних від 18.03.19 № 1803/6, від 20.03.19 № 2003/2, від 21.03.19 № 2103/2, від 26.03.19 № 2603/5, судом до уваги не приймаються, оскільки останні не спростовують факту надання товару у розпорядження покупця, у т.ч. не розвантаженого, у дату, яка зазначена представником Покупця під час їх підписання.

Також судом прийнято до уваги, що у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відсутні жодні зауваження/заперечення від постачальника чи водія/експедитора щодо дати проставленої представником Покупця при отриманні товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З наявних у матеріалах цієї справи видаткових накладних вбачається, що зобов`язання щодо поставки товару відповідачем виконано із порушенням строку, встановленого п. 5.1. та п. 5.6. договору, а саме поставку товару:

- за видатковою накладною від 18.03.19 № РН-1803/6 на суму 1 147 670,94 грн. та товарно-транспортною накладною від 18.03.19 № 1803/6 здійснено 19.03.19, тобто з простроченням у 46 днів, а саме з 01.02.19 по 18.03.19;

- за видатковою накладною від 20.03.19 № РН-2003/2 на суму 1 155 850,33 грн. та товарно-транспортною накладною від 20.03.19 № 2003/2 здійснено 21.03.19, тобто з простроченням у 48 днів, а саме з 01.02.19 по 20.03.19;

- за видатковою накладною від 21.03.19 № РН-2103/2 на суму 377 785,67 грн. та товарно-транспортною накладною від 21.03.19 № 2103/2 здійснено 22.03.19, тобто з простроченням у 49 днів, а саме з 01.02.19 по 21.03.19;

- за видатковою накладною від 26.03.19 № РН-2603/5 на суму 400 279,00 грн. та товарно-транспортною накладною від 26.03.19 № 2603/5 здійснено 27.03.19, тобто з простроченням у 54 дні, а саме з 01.02.19 по 26.03.19.

Прийняття позивачем продукції за вказаними видатковими накладними свідчить, що позивач, як Покупець за договором поставки № 20/05/196, прийнявши продукцію від відповідача, як Постачальника, погодив постачання продукції із відхиленням передбаченим абзацом п. 1.2. договору (-5% +2,5%). А отже, розрахунки між сторонами проводяться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з встановленої договором ціни.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Судом враховано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку, слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції – забезпечення належного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, у абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2. договору передбачено відповідальність за порушення вказаних в цьому договорі строків поставки та/або недопоставку продукції, а саме визначено, що Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Отже, позивач, відповідно до умов договору і положень чинного законодавства, має право на застосування штрафних санкцій до відповідача у зв`язку з порушенням останнім строку виконання господарського зобов`язання (поставки товару).

При перевірці розрахунку пені судом враховано, що розрахунок позивача пені за видатковою накладною від 18.03.19 № РН-1803/6 на суму 1 147 670,94 грн. здійснено невірно, а саме пеня за прострочення поставки товару за вказаною накладною за 46 днів у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції у сумі 1 147 670,94 грн. складає 52 792,86 грн., а не 57 792,86 грн., як вказано позивачем.

В частині інших накладних позивачем вірно здійснено розрахунок пені, а саме:

- розмір пені за прострочення поставки товару за 48 днів у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за видатковою накладною від 20.03.19 № РН-2003/2 на суму 1 155 850,33 грн. складає 55 480,82 грн.;

- розмір пені за прострочення поставки товару у 49 днів у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за видатковою накладною від 21.03.19 № РН-2103/2 на суму 377 785,67 грн. складає 18 511,50 грн.;

- розмір пені за прострочення поставки товару у 54 дня у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за видатковою накладною від 26.03.19 № РН-2603/5 на суму 400 279,00 грн. складає 21 615,07 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 148 400,25 грн.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 400,25 грн. пені задовольняються судом.

При перевірці розрахунку штрафу судом прийнято до уваги, що у випадку постачання продукції з відхиленням, передбаченим абзацом першим п. 1.2. договору, розрахунок сторонами проводиться за фактично поставлену кількість продукції виходячи з ціни встановленої договором.

Враховуючи, що прострочення відповідачем свого зобов`язання за договором щодо поставки продукції за кожною з наведених вище у тексті цього рішення видаткових накладних на загальну суму 3081585,94 грн. більше ніж на 30 днів, судом визнаються законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленої кількості продукції.

З огляду на вірність викладеного у позовній заяві розрахунку штрафу, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 215 711,02 грн. штрафу.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, яке викладене у відзиві на позовну заяву, яке обґрунтовано наступним. Згідно договору відповідач прийняв на себе обов`язок поставити, в обумовлені цим договором строки позивачу продукцію - лист АТ-ПН-3,9х1450х3500 (ГОСТ 19904-90 ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97) 20-Ш6-К350В5, в кількості 59 т., загальною вартістю 3 016 150,80 грн. з ПДВ, а позивач прийняти та оплатити її. Відповідач не є виробником металургійної продукції та вимушений придбавати її в межах та у відповідності до умов укладених договір з виробниками такої продукції. Виробником постачаємої за договором продукції є ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», у відповідності до наданих при поставці сертифікатів якості. Так, одразу після укладання договору, відповідачу стало відомо, що виробником замовлення на виготовлення (плавку) - листа АТ-ПН-3,9х1450х3500 (ГОСТ 19904-90 ДСТУ 2834-94(ГОСТ 16523-97) 20-Ш6-К350В5 не прийнято, а виконання замовлення відкладається на невизначений строк. У зв`язку з викладеним відповідач звернувся до позивача з електронним листом вих. № 1012/1-6,4 від 10.12.18 з повідомленням про можливі затримки у поставці продукції та проханням розглянути можливість заміни визначеної договором продукції на іншу, аналогічну, зі збереженням всіх технічних вимог передбачених Договором, а саме - лист Б-ПН-О-3,9х1450х3500 ГОСТ 19903-74, ст.20ПС, К350В-ІУ, ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97). Офіційну відповідь позивачем не надано, проте погоджено про заміну продукції на аналогічну, що підтверджується прийняттям цієї продукції згідно видаткових накладних. Після цього, визначившись із виробником відносно строків виготовлення (плавки) продукції, листом вих. № 1401/1-6,4 від 14.01.19 відповідач звернувся з проханням від термінувати поставку враховуючи реальні строки поставки на іншу дату, зокрема відповідачем гарантована поставка в період з 20 до 31 березня 2019 р. Офіційної відповіді відповідачу також не надано. Листування з Позивачем здійснювалось з використанням електронної пошти працівників підприємств (п. 11.12. Договору), зі сторони Відповідача - Петракова Юлія … ел.пошта … ; зі сторони Позивача - Трошин Євгеній … При цьому, звертаємо увагу суду, що з моменту укладення договору до моменту поставки позивачем не направлено жодної заявки на поставку продукції (п.п. 5.1., 5.2. Договору), а також не заявлялось ні вимог, ні претензій стосовно затримки у строках поставки продукції передбаченої договором. Відповідач вважає, що такі дії позивача свідчать про прийняття та погодженням з запропонованими відповідачем умовами, щодо заміни та строків поставки продукції та про відсутність жодних збитків та втрат позивача пов`язаних з затримкою у поставці. Також відповідач зазначає, що поставлена продукція, всупереч умов оплати визначених договором, залишається повністю не оплаченою. Враховуючи викладене, а також те що строк прострочення поставки є незначним; зобов`язання з поставки відповідачем виконані в повному обсязі, поставлена продукція позивачем прийнята та не оплачена, заборгованість позивача за поставлений товар не оплачена в повному обсязі, відсутності будь-яких вимог чи претензій позивача пов`язаних з простроченням поставки товару, відсутності тверджень позивача про наявність будь-яких втрат, чи понесених ним збитків у зв`язку з затримкою у виконанні поставки продукції, відповідач вважає, що нараховані позивачем за договором штрафні санкції є надмірно великими та таким, що підлягає зменшенню на 90%.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення штрафної санкції, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо затримки поставки товару позивачу не є поважними, оскільки сторони укладаючи договір поставки № 20/05/196 від 10.12.18 (підписаний сторонами 12.12.18) погодили усі його істотні умови, в т.ч. предмет договору (відповідну продукцію), ціну, строк поставки, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання з поставки продукції у визначений договором строк погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань.

При цьому, здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Крім того, судом враховано відсутність у матеріалах справи жодних доказів на які посилається відповідач, зокрема, у листі від 14.01.19 № 1401/1-6.4, як на підставу для відстрочення строків поставки продукції за договором № 20/05/196.

Також судом не прийнято до уваги посилання відповідача в якості обставин для зменшення штрафних санкцій посилання на те, що поставлена продукцію всупереч умов договору позивачем не сплачена, оскільки вказана обставина жодним чином не стосується питання прострочення поставки товару за договором та нарахуванням у зв`язку із цим штрафних санкцій.

Поряд з цим, судом визнано необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача про прийняття та погодженням позивачем з запропонованими відповідачем умовами щодо заміни строків поставки продукції, оскільки позивачем не надавалась в порядку п. 5.3. договору згода на зміну строку поставки.

Також наявними у матеріалах справи доказами спростовуються твердження відповідача про відсутність від позивача будь-яких претензій щодо прострочення поставки за договором № 20/05/196 від 10.12.18 (підписаний 12.12.18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочення терміну поставки товару в даному випадку мало ознаки винятковості та поважності. В свою чергу, нарахована позивачем пеня та штраф базується на умовах договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання та не є надмірно великою.

Так, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено аналогічний розмір штрафної санкції що і за договором поставки укладеним між сторонами у цій справі, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

А тому, з підстав викладених вище, суд дійшов висновку що у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій на 90 % слід відмовити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5461,67 грн. судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 195, 208, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, код ЄДРПОУ 37941143) на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661; адреса відокремленого підрозділу “Атоменергомаш”: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306, код ЄДРПОУ 26444970) – 148 400 (сто сорок вісім тисяч чотириста) грн. 25 коп. пені, 215 711 (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 02 коп. штрафу та 5 461 (п`ять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 13.03.2020.

Суддя В.Л. Корсун