Ухвала суду № 88170630, 12.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/223/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.03.2020 Справа № 908/3050/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши заяву КП «Дніпрорудненські теплові мережі» від 06.03.20 про забезпечення позову

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6

до відповідача: комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі”, 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11

про стягнення 1 514 908,21 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

04.02.20 господарським судом Запорізької області задоволено в повному обсязі позовні вимоги акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про стягнення з комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” 1 514 908,21 грн. заборгованості згідно договору постачання природного газу від 20.10.16 № 5207/1617-ТЕ-13, а саме: 656 179,78 грн. пені, 191 841,62 грн. 3 % річних та 666 886,81 грн. інфляційних втрат.

10.03.20 до господарського суду Запорізької області надійшла заява КП “Дніпрорудненські теплові мережі” від 05.03.20 про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 908/3050/19.

Ухвалою від 11.03.20 судом прийнято вказану вище заяву КП “Дніпрорудненські теплові мережі” від 05.03.20 до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 24.03.20 о 09 год. 30 хв.

11.03.20 до суду надійшла заява КП «Дніпрорудненські теплові мережі» від 06.03.20 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документа з КП «Дніпрорудненські телові мережі» на користь АТ НАК «Нафтогаз України» 656 179,78 грн. пені, 666 886,81 грн. інфляційних втрат, 191 841,62 грн. 3 % річних та 22 723,62 грн. судового збору.

В обґрунтування вимог вказаної заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що (дослівно): «… Обґрунтування необхідності забезпечення позову пов`язане саме з поданням заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.20 по справі № 908/3050/20, у формі зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку».

Розглянувши матеріали заяви КП «Дніпрорудненські теплові мережі» від 06.03.20 про забезпечення позову судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 331 ГПК України закріплено, що при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Питання про забезпечення позову може вирішуватись господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

В п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність.

Саме лише посилання в заяві на наявність у даній справі заяви про розстрочку виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження виникнення у заявника підстав для того, щоб просити суд забезпечити позов до матеріалів заяви про забезпечення позову від 06.03.20 відповідачем не надано жодного доказу.

Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, майнових наслідків заборони позивачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Між тим, із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Саме лише посилання відповідача на ту обставину, що останнім подано заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3050/19 не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заяву у даній справі, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, повинна містити, у т.ч. пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Разом з тим, КП «Дніпрорудненські теплові мережі» у своїй заяві від 06.03.20 взагалі нічого не зазначено стосовно зустрічного забезпечення (пропозиції зустрічного забезпечення).

Приймаючи до уваги вищевикладене, заява КП «Дніпрорудненські теплові мережі» від 06.03.20 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76, 77, 86, 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити комунальному підприємству «Дніпрорудненські теплові мережі» у задоволенні заяви від 06.03.20 про забезпечення позову у вигляді «зупинення стягнення на підставі виконавчого документа з комунального підприємства «Дніпрорудненсьеі теплові мережі» на користь акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 656 179,78 грн. пені, 666 886,81 грн. інфляційних втрат, 191 841,62 грн. 3 % річних та 22 723,62 грн. судового збору».

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Статтею 235 ГПК України визначено, що ухвала набирає законної сили після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України закріплено, що окремо від рішення суду першої інстанції мажуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 12.03.2020.

Суддя В.Л. Корсун

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Секретар с/з Д.В. Юсубова

12.03.2020