Рішення № 88170376, 11.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020м. ДніпроСправа № 904/1/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 48 776,67 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Бондаренко Г.В.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 48 776,67 грн., що складають суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними: №№ 57378101, 45257524, 45257557, 45257573, 45257599, 45257623, 40988149, 50415223, 50614841, 39594858, 39825211, 39931977, 47820337, 45076213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці у липні 2019 року здійснено перевезення вантажів (руда, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек рідкий, глинозем, тощо) одержувачем яких є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Зазначені перевезення оформлені за наступними залізничними накладними: №№ 57378101, 45257524, 45257557, 45257573, 45257599, 45257623, 40988149, 50415223, 50614841, 39594858, 39825211, 39931977, 47820337, 45076213.

На порушення статті 41 Статуту залізниць України вантаж відповідачем доставлено позивачу з прострочкою термінів доставки, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку з чим сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажів становить 48 776,67 грн.

У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористались своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафу до 50%.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач зазначає про те, що ним надаються безоплатні послуги з перевезення пільгових категорій громадян, однак витрати з перевезення розпорядниками коштів компенсуються несвоєчасно і не повністю. Так, тільки у 2017 році некомпенсованими місцевими органами влади залишились 46,6 млн. грн., а у 2018 році - 54,6 млн. грн. Судові рішення про стягнення таких коштів не виконуються через їхній брак у державному бюджеті.

У 2018 – 2019 роках у діяльності Укрзалізниці спостерігається зниження доходу через зниження обсягів промислового виробництва, непред`явлення вантажів до перевезення, значне зростання вартості матеріалів та паливно-енергетичних ресурсів.

Укрзалізниця має заборгованість по залучених коштах, яка на кінець 2018 року становила 5 575,7 млн. грн. На початок 2019 року кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становила 311,5 млн. грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 Придніпровська залізниця внесена до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Залізничний транспорт здійснює військові залізничні перевезення відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 04.11.2015 № 891.

Згідно з даними консолідованого звіту про фінансовий стан АТ “Українська залізниця” на кінець 2018 року грошові кошти у порівнянні з 2017 роком зменшились у чотири рази.

Позбавлення оборотних грошових коштів АТ “Українська залізниця” як стратегічного та надійного перевізника військових вантажів підриває безпеку держави.

Нарахований штраф є значним. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Підсумовуючи клопотання про зменшення штрафу, відповідач указує на те, що позовна заява не містить доводів про наявність у позивача збитків внаслідок допущеної позивачем прострочки у доставці вантажу, а також звертає увагу на судову практику суду касаційної інстанції у справах переважно 2017 року.

Позивач проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечує через відсутність для цього правових підстав.

Зокрема, зазначає, що зменшення обсягів промислового виробництва та непред`явлення вантажів до перевезення, що спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні, не є підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки така ситуація в країні, яка є комерційним ризиком, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

При цьому позивач вважає, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що негативні фінансові наслідки його діяльності настали з об`єктивних, а не з суб`єктивних причин та які б:

- обґрунтовували поважність причин порушення свого зобов`язання із своєчасної доставки вантажів;

- обґрунтовували доводи та підтверджували обставини складного фінансового становища станом саме на час розгляду даної справи судом;

- доводили б ускладнення або неможливість виконання судового рішення у даній справі.

На думку позивача само по собі віднесення позивача до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності або підставою для зменшення розміру зобов`язання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2020 від позивача надійшла заява, в якій останній надав пояснення про те, що у поданій до суду позовній заяві було допущено помилку, а саме, номером залізничної накладної зазначено номер вагону № 57378101, у той час як залізнична накладна, яка є доказом у заявлених позовних вимогах, має номер 45186095 та фактично міститься в матеріалах позовної заяви.

21.01.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.02.2020, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою від 10.02.2020 господарським судом відкладено судове засідання до 11.03.2020.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

11.03.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №№ 57378101, 45257524, 45257557, 45257573, 45257599, 45257623, 40988149, 50415223, 50614841, 39594858, 39825211, 39931977, 47820337, 45076213, що стало підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого Статутом Залізниць.

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач, залізниця) у липні 2019 року здійснено перевезення до станції призначення «Нікополь» Придніпровської залізниці вантажів (руда, кокс, обважнювачі для бурових розчинів, пек рідкий, глинозем, тощо), одержувачем яких є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Зазначені перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 57378101, 45257524, 45257557, 45257573, 45257599, 45257623, 40988149, 50415223, 50614841, 39594858, 39825211, 39931977, 47820337, 45076213 (далі - спірні залізничні накладні).

За розрахунком позивача доставка вантажів за цими залізничними накладними на адресу одержувача - позивача у справі здійснена відповідачем із порушенням терміну доставки від двох до двадцяти п`яти діб.

Нарахований позивачем відповідно до статті 116 Статуту залізниць України штраф у загальній сумі 48 776,67 грн. відповідач не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

За змістом частини другої статті 3 цього Закону нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частинами першою, другою статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до частини п`ятої статті 307 цього Кодексу умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічні положення містяться також у статтях 908, 909 Цивільного кодексу України.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

За змістом статті 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

На підставі Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів, інші нормативні документи, які є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту).

Згідно з пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтею 23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу відправники повинні надати станції навантаження заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до статті 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

За статтею 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

За змістом пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086) (далі - Правила), залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни.

У разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км (п. 1.1.1. Правил).

Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (п. 1.2 Правил).

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п. 2.2 Правил).

За змістом пункту 2.4 Правил терміни доставки вантажів збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 116 Статуту встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Надані позивачем докази в обґрунтування заявлених ним вимог підтверджують зазначені ним у позовній заяві обставини порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо термінів доставки вантажів за спірними залізничними накладними відповідно до вимог, передбачених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу за 48 776,67 грн. є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу на 50% задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами й вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий. Тому передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.

З огляду на викладене, доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично.

Так, неналежні розрахунки держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливають на правовідносини позивача та відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів та які мав здійснити відповідач у встановлені законом строки, які він порушив. При цьому ні відповідач, ні його представник у судовому засіданні не надали жодного доказу чи пояснення на підтвердження наявності поважних причин несвоєчасного перевезення вантажу за спірними залізничними накладними.

Посилання відповідача на зменшення доходної частини його бюджету та заборгованість по залученим коштам характеризує його як господарюючого суб`єкта, основна мета якого, згідно зі статтею 84 Цивільного кодексу України, - отримання прибутку. Досягнення цієї мети залежить, окрім іншого, від ефективності управління, а щодо цього сторони, як підприємницькі товариства, є рівними.

Крім того, зменшення обігових коштів відповідача не звільняє його від обов`язку належного виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Факт віднесення відповідача за урядовою постановою до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, само по собі не є достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.

Щодо необхідності здійснення відповідачем військових перевезень, то це дійсно є ознакою важливості діяльності відповідача як підприємницького товариства для держави. Однак, важливість позивача у цьому сенсі є не менш значимою.

У цілому взаємозв`язок між стратегічним значенням Укрзалізниці та зменшенням передбачених законодавством штрафних санкцій відповідачем не доведений.

Посилання відповідача на значний розмір штрафу само по собі є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з фінансовим станом відповідача як підприємницького товариства. Неналежний фінансовий стан відповідача не доведений останнім як такий, що не міг бути передбачений та попереджений за рахунок ефективного керівництва його господарською діяльністю.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеної прострочки у доставці вантажу, то суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф, який передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).

Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18) та Центрального апеляційного господарського суду (постанова від 19.03.2019 у справі № 904/3988/18, постанова від 05.06.2019 у справі № 904/116/19).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, статтями 526, 551 Цивільного кодексу України, статтями 6, 41, 116, Статуту залізниць України, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 ) 48 776,67 грн. (сорок вісім тисяч сімсот сімдесят шість тисяч гривень 67 коп.) штрафу, 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафу – відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2020

Суддя І.Ф. Мельниченко