Ухвала суду № 88170358, 11.03.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

11.03.2020м. ДніпроСправа № 904/4059/19

За скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю.

у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Дніпропетровська область

про стягнення 580 132,69 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

За участю секретаря судового засідання Кулеба Т.Ю.

Представники:

Скаржника (Боржника) - Грецька Х.В. дов. № 1128 від 06.08.2019 (юрисконсульт)

Стягувача - не з`явився

ДВС - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2019 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" 545 457,94 грн. - вартості недостачі вантажу, 8 181,61 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що 09.01.2020 видано наказ.

18.02.2020 від АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця, у якій останній просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 61116049 про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2020;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. про відкриття виконавчого провадження № 61116049 від 31.01.2020;

- визнати неправомірною бездіяльність щодо не повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4059/19 від 09.01.2020 стягувачу без виконання;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" грошових коштів в сумі 609 176,86 грн. в межах виконавчого провадження № 61116049;

- скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. про закінчення виконавчого провадження № 61116049 від 11.02.2020;

- зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. винести постанову про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 по справі № 904/4059/19 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування скарги Боржник зазначив, що Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників. До переліку об`єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - Акціонерного товариства "Українська залізниця". З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що станом на 20.10.2019 усі виконавчі провадження, в тому числі і ВП № 61116049, у яких боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Але, державним виконавцем, в порушення вимог п. 3 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020 у справі №904/4059/19, стягнуто грошові кошти за відкритим виконавчим провадженням та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 (суддя Мілєва І.В.) зазначена скарга призначена до розгляду в засіданні 27.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату №365 від 28.02.2020, у зв`язку із перебуванням судді Мілєвої І.В.. у відпустці, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі №904/4059/19 визначено суддю Юзікова С.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у засіданні 11.03.2020.

В ході розгляду даної заяви Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

02.03.2020 секретарем судового засідання та помічником судді, для вжиття всіх необхідних заходів повідомлення сторонам про розгляд заяви, передано телефонограми Скаржникові, Стягувачеві та ДВС за номерами, зазначеними у позові та ЄДР.

Крім того, на офіційному сайті Судова влада України, судом розміщено повідомлення для Стягувача, Скаржника та ДВС про розгляд скарги у справі №904/4059/19.

ДВС скаргу заперечує, мотивуючи тим, що п. 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами; вчиняти виконавчі дії щодо стягнення грошових коштів з підприємств, що входять до переліку, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не заборонено. Вимоги п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може застосувати тільки якщо виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Виконавчі дії державного виконавця направлені на стягнення коштів з рахунків боржника для забезпечення повного та фактичного виконання рішення суду. Отже, дії державного виконавця Коваленко У.Ю. цілком правомірні та відповідають вимогам чинного законодавства. Скаргу просив розглядати без участі представника ДВС.

Представник Стягувача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 2,3 ст. 343 ГПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ДВС скаргу заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд вважає, що скарга Боржника не підлягає задоволенню.

31.01.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61116049 з примусового виконання наказу суду від 09.01.2020 про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" 545 457,94 грн. вартості недостачі вантажу та 8 181,61 грн. судового збору. 11.02.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №61116049. Скаржник вважає, що наведені виконавчі дії державного виконавця суперечать вимогам п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", якими встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Так, 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Згідно з п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Акціонерне товариство "Укрзалізниця" включено до вказаного "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", що є додатком до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Тобто, на правовідносини цього товариства у виконавчому провадженні розповсюджується дія Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Оскаржувані Акціонерним товариством "Укрзалізниця" виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020р. у справі №904/4059/19 вчинені державним виконавцем у лютому 2020 року - тобто вже після набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Системний правовий аналіз Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" дозволяє суду зробити висновок про те, що в основу положення, визначеного п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" законодавцем було покладено як принцип обов`язковості виконання судових рішень, закріплений в Конституції України, так і необхідність збереження об`єктів державної власності, які були включені до переліків, затверджених цим Законом, у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Суд вважає цю норму Закону такою, що дає право звернути стягнення на грошові кошти та товар, переданий в заставу за кредитними договорами. Отже, для звернення примусового стягнення на грошові кошти боржника не потрібне перебування цих коштів в заставі за кредитними договорами; це положення Закону стосується лише товарів, а не грошових коштів.

Тобто, вказаною нормою Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки, тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства грошові кошти; а також на товари, що були передані в заставу за кредитними договорами. Також, враховуючи принцип обов`язковості виконання судових рішень, закріпленого в Конституції України та в Законах України, а також те, що основною метою заборони на вчинення виконавчих дій, встановлених п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" є запобігання відчуженню єдиних майнових комплексів відповідних державних підприємств, суд дійшов висновку, що державний виконавець під час примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2020р. у справі № 904/4059/19 проводив виконавчі дії, які відповідають вимогам чинного законодавства, наведеного вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України

Згідно з ч. 1 ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, отже, рішення суду у справі № 904/4059/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання та має бути виконане.

Керуючись ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю.

Ухвала відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складений 13.03.2020

Суддя С.Г. Юзіков