
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
_______________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" березня 2020 р. Cправа № 902/959/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів, 30 А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Еко-Драйв" ( вул. Келецька, буд. 53, к. 211, м. Вінниця, 21027)
про стягнення штрафу на суму 271 230,67 грн
Суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Резніченко Ю.В.
за участю представників:
позивача: Зінченко А.А.
відповідача: Горобець Д.Г.
третьої особи: Марцинковський Л.В.
присутня: Сидоріна М.В.
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" про стягнення штрафу в розмірі 271 230,67 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/959/19) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 18.11.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/959/19. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.12.2019 р.
За результатами судового засідання суд дійшов висновку про задоволення заяви про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ "Еко-Драйв", про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 16.12.2019 р. підготовче засідання у справі відкладено на 13.01.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 13.01.2020 р.
За результатами судового засідання суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження у справі з власної ініціативи на 30 днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладення підготовчого провадження, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 13.01.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 23.01.2020 р. Встановлено учасникам справ строк для вчинення процесуальних дій до 23.01.2020 р.
В судовому засіданні 23.01.2020 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 05.02.2020 р.
При цьому, судове засідання 05.02.2020 р. у справі № 902/959/19 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. на лікарняному.
Ухвалою суду від 10.02.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 18.02.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 18.02.2020 р.
В судовому засіданні 18.02.2020 р. винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 05.03.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи та була присутня Сидоріна М.В.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача та представник третьої особи проти позову заперечили.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.03.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та третьої особи з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне: 12.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища» (надалі позивач або Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕУ Енерго» (надалі відповідач або Орендар) був укладений договір № 1 передачі для монтажу обладнання та його подальшої оренди.
Згідно умов договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, а саме систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01, яке є об`єктом власності Орендодавця.
Відповідно до п 8.1.1. договору позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу Обладнання у технічно справному стані, придатному для його використання за технічним призначенням.
Пунктом 4.1. договору оренди початок перебігу строку оренди обладнання за який нараховується орендна плата, відраховується з моменту передачі обладнання орендарю в оренду, про що складається Акт прийому- передачі обладнання в оренду.
Згідно п. 4.2 договору строк оренди обладнання за цим договором припиняється з дати визначеної п. 15.1 або п. 13.2 договору.
Пунктом 15.1 договору визначено, що термін дії даного Договору починає свій перебіг з дати його укладання і припиняє свою дію з 31.12.2029 р.
10.03.2015 р. між сторонами був укладений акт прийому-передачі обладнання в оренду згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01 в задовільному стані.
Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав.
Згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити орендну плату за отримане Обладнання.
Розмір та порядок сплати орендної плати регулюється розділом 7 договору оренди.
Пунктом 7.2 договору оренди визначено, що розмір орендної плати за повний розрахунковий місяць складає суму еквівалентну 10 000,00 (десять тисяч) Євро 00 євроцентів, в перерахунку на грошову одиницю України - гривню, по курсу, встановленому НБУ на останній день розрахункового місяця без ПДВ, крім того ПДВ 20% 2000,00 (дві тисячі) Євро 00 євроцентів, разом з ПДВ еквівалент 12 000,00 (дванадцять тисяч) Євро 00 євроцентів (надалі - Орендна плата).
Згідно п. 7.3. договору у випадку, коли тривалість розрахункового місяця менша, ніж тривалість календарного, Орендна плата за такий неповний розрахунковий місяць нараховується пропорційно, виходячи з кількості днів в такому розрахунковому місяці.
Відповідно до п. 7.4 договору Орендну плату за кожен розрахунковий місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.
Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що Орендодавець надає Орендарю відстрочку із сплати Орендної плати на період відстрочки платежів. Орендар зобов`язаний письмово повідомити Орендодавця про заплановану дату початку отримання виручки за електроенергію не пізніше, ніж через п`ять днів після укладання договору на реалізацію електроенергії.
Відповідно до п. 7.6 договору після завершення періоду відстрочки платежів Орендна плата сплачується щомісячно в терміни, зазначені в п.7.4. Договору.
Згідно п. 7.7. договору сума Орендної плати, нарахована за період відстрочки платежів, сплачується рівними частинами протягом періоду, що має таку ж кількість розрахункових місяців, що і період відстрочки платежів, і починається з моменту завершення періоду відстрочки платежів. Така сплата не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за поточні розрахункові періоди і не може вважатись сплатою за такий поточний розрахунковий період.
Позивач в позові та в поясненнях зазначає, що в порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату з недотриманням строків та порядку визначеного договором оренди.
Сторонами договору неодноразово проводились звіряння взаємних розрахунків. По результатам останніх з них був складений та підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 р. по 16.05.2018 р. відповідно до якого станом на 16.05.2018 р. заборгованість відповідача на користь позивача складає 2 376 053,27 грн.
Пунктом 9.1.1 передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.
Позивачем внаслідок неналежного виконання умови договору було нараховано пеню за порушення строків внесення орендних платежів в період з 05.11.2018 р. по 05.11.2019 р. яка складає 271 230,67 грн, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Представник відповідача проти позову заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, де зокрема відповідач вказав, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Саме обопільно підписаний акт створює у відповідача зобов`язання щодо оплати послуг з оренди обладнання. Однак в порушення норм ГПК України позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає.
Представник третьої особи відносно заявлених позовних вимог надав письмове пояснення по суті спору, де з поміж іншого зазначено наступне: з наведених обставин вбачається, що позов є виключно формальним, має очевидно штучний характер оскільки підстави для позову - порушення строків здійснення розрахунків знаходились і знаходяться під фактичним впливом позивача як учасника ТОВ «АЕУ Енерго» - відповідача по справі. Намагання позивача стягнути неустойку очевидно є способом отримання одноособової фінансової вигоди як учасника ТОВ - відповідача, уникнення розподілу прибутку відповідача через створення штучних збитків, в супереч меті діяльності співзаснованого ТОВ «АЕУ Енерго». Додатковим підтвердженням змови виконавчого органу ТОВ «АЕУ Енерго» - директора Абрамчук О.В. та позивача є ненадання інформації, відносно обставин, що мають значення для справи та аргументами для заперечень позову (відомості про можливість використання об`єкту оренди; отримання коштів від реалізованої енергії, з генерованої об`єктом оренди; доведення підстав для зменшення розміру пені тощо).
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України.
Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму ст. 765 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що за актом прийому-передачі від 10.03.2015 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором оренди №1 систему для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01, яке є об`єктом власності Орендодавця.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, між сторонами відсутній спір щодо орендної плати (сплачених її розмірів) та як вбачається з розрахунків позовних вимог, долучених позивачем до позовної заяви, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди№ 1 системи для виробництва електроенергії з біогазу ІЕТ 999 BIO V01.
Як слідує із останнього акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 по 16.05.2018рр по договору №1 від 12.12.2014 станом на 16.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 376 053,27 грн, який обопільно підписаний сторонами та скріплений печатками. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний уповноваженими особами сторін є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу по договору №1 від 12.12.2014.
Оскільки відповідачем було прострочено сплату щомісячних платежів (місячний розмірів орендної плати), позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.4. договору Орендну плату за кожен місяць Орендар сплачує Орендодавцю в безготівковій формі не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати вважається день фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця. У випадку недотримання вимог, передбачених даним пунктом, платіж вважається простроченим.
Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що фактичне надання обладнання в оренду посвідчується щомісячно складеними актами надання послуг. Однак позивачем не надано доказів направлення таких актів в строк, передбачений п. 7.10 Договору оренди. За таких умов відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив оплату за договором, а отже відсутнє право на неустойку.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи всі акти надання послуг (а.с. 19-32) містять дату підписання та підписи відповідача, крім того в матеріалах справи відсутні письмові мотивовані відмови відповідача від підписань цих актів, а тому відповідно до цього ж пункту договору Акти визнані відповідачем, а послуга прийнята в повному обсязі (на вказану в Акті суму).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 9.1.1. Договору за кожен день прострочки внесення орендних платежів згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої грошової суми.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 271 230,67 грн за прострочення сплати орендної плати за період оренди з 05.11.2018 р. по 05.11.2019 р.
Водночас, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунок пені наданий позивачем здійснено з порушенням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України, а тому є невірним і задоволенню не підлягає
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи викладені обставини та норми закону, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати, та дійшов висновку, що позивачем невірно визначено певні періоди нарахувань пені та як наслідок невірний обрахунок сум, а саме: позивачем зазначено період нарахування пені з 06.01.2019 р. по 13.01.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.01.2019 р. по 13.01.2019 р. в сумі 9 470,88 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.05.2019 р. по 15.05.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 07.05.2019 р. по 15.05.2019 р. в сумі 9 328,52 грн; позивачем зазначено період нарахування пені з 06.10.2019 р. по 23.10.2019 р., тоді як правильний період з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України є з 08.10.2019 р. по 23.10.2019 р. в сумі 8 911,12 грн.
При цьому, судом здійснено перерахунок пені з урахуванням місячних розмірів орендної плати, виникнення дат прострочення сум грошових коштів, сплачених відповідачем (орендна плата), що вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копії банківської довідки руху коштів по рахунку позивача та призначення платежу, вказаного відповідачем при здійсненні оплат.
Здійснивши перерахунок сума пені становить 268 808,34 грн.
Водночас, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приймає рішення про зменшення розміру пені на 30% з власної ініціативи, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме відсутній заборгованості по орендній платі, за заявлений позивачем період, на день подачі позовної заяви до суду та незначний термін прострочення відповідачем заборгованості.
Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення неустойки на 30% з 268 808,34 грн - пені до 188 165,83 грн.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.
В частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення неустойки.
З огляду на це, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача в повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕУ Енерго" (пр-т Космонавтів 30А, оф. 703, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39114300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища" (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 31415061) 188 165,83 грн пені та 4 032,12 грн витрат пов`язаних із сплатою судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 12 березня 2020 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пр-т Космонавтів 30-А, оф. 721, м. Вінниця, 21021)
3 - відповідачу (пр-т Космонавтів, 30 А, оф. 703, м. Вінниця, 21021)
4- третій особі ТОВ "Еко-Драйв" - (вул. Келецька, 53 к. 211, м. Вінниця, 21027)
Судове рішення № 88170278, Господарський суд Вінницької області було прийнято 05.03.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 902/959/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: