Ухвала суду № 88168434, 27.09.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12009/19

провадження № 4-с/753/174/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

представник заявника - Кулик Д.Л.,

особа, дії та рішення якої оскаржуються- державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головков Ю.В.,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 ,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на бездіяльність та рішення державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі по тексту - ПАТ «СК «Країна», стягувач) звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність та рішення державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВ ДВС м. Київ) Головкова Ю.В. від 27.11.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На обґрунтування скарги стягувач зазначив, що державним виконавцем не було вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення, оскаржувану постанову було направлено йому з порушенням визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» строку та всупеерч вимог ичачтини 3 статті 37 цього Закону не було повернуто авансовий внесок, який було сплачено в розмірі 2% від суми за виконавчим листом.

У скарзі представник стягувача клопотав про її розгляд за його відсутності.

Представник Дарницького РВ ДВС м. Київ Спектор М.О. подала відзив із запереченнями проти скарги, які обґрунтовані посиланням на те, що державним виконавцем було здійснено усі необхідні та можливі заходи, спрямовані на виконання судового рішення, проте розшукати майно боржника не вдалося, а відтак при винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець діяв відповідно до вимог діючого законодавства та в рамках норм Закону України «Про виконавче провадження». Вказала також, що авансовий внесок в розмірі 685,28 грн. повернуто стягувачу згідно платіжного доручення від 10.06.2019, а у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про неконституційність норми про необхідність сплати авансового внеску стягувач має право повторно подати виконавчий документ на виконання без його сплати.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, відзиву на скаргу не подав.

З огляду на нез`явлення учасників справи суд розглянув скаргу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали скарги, суд встановив такі обставини.

На виконанні в Дарницькому РВ ДВС м. Київ перебувало виконавче провадження № 55518248 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Країна» боргу в сумі 36 814,06 грн.

27.11.2018 старший державний виконавець Головков Ю.В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі скарги вбачається, що копію цієї постанови стягувач отримав 22.04.2019.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 суд поновив стягувачу строк на подання скарги.

Даючи оцінку доводам скарги про неправомірну бездіяльність та незаконність рішення державного виконавця, суд керується положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону № 1404-VIII).

За приписами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою ефективної реалізації покладених на виконавця завдань щодо здійснення заходів примусового виконання рішень закон наділяє його широкими повноваженнями (правами), зокрема, правом проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; звертатися до суду щодо застосування до боржника приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від боржників надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (частина 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 2 частини 1 статті 37Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з приписом частини 3 цієї норми у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску.

Стягувач вважає, що державним виконавцем не було вжито усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення, водночас зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що проведеними заходами у боржника не виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення, а саме: виходом виконавця за адресою місця проживання боржника не розшукано, у зв`язку з чим перевірити його майновий стан не виявилося можливим; згідно інформації ДПС України (Державної фіскальної служби) та Пенсійного Фонду України у інформація про отримувані боржником доходи відсутня, пенсію він не отримує, відкритих рахунків у нього немає; згідно інформації УДАІ м. Києва (Сервісного центру МВС України в м. Києві) транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно інформаційної довідки з Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Також в оскаржуваній постанові зазначено, що державним виконавцем накладено арешт на усе майно боржника та до реєстрів внесено відповідні записи.

Наведене свідчить, що державним виконавцем вживалися необхідні та достатні заходи щодо розшуку майна боржника, але вони виявилися безрезультатними.

Та обставина, що державний виконавець не звернувся до суду з поданнями про розшук боржника та встановлення тимчасового обмеження у праві його виїзду за межі України, не свідчить про його неправомірну бездіяльність і може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки Закон № 1404-VIII не визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу можливе лише у разі вжиття усіх без винятку заходів примусового виконання, а за змістом його положень виконавець самостійно визначає обсяг необхідних заходів примусового виконання.

Із заявами про вжиття вищевказаних заходів примусового виконання стягувач до державного виконавця не звертався.

До того ж скарга не містить жодних посилань та те, яким чином були б відновлені права стягувача у разі оголошення розшуку боржника та обмеження його у праві виїзду за межі України при тому, що джерел доходів, нерухомого та рухомого майна у боржника не виявлено.

Що стосується доводів скарги про неповернення авансового внеску, то суд враховує, на підставі розпорядження державного виконавця платіжним дорученням від 10.06.2019 авансовий внесок ПАТ «СК «Країна» було повернуто.

За загальним принципом цивільного судочинства по відношенню до оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця, захисту підлягає лише порушене право (статті 15, 16 ЦК України, статті 2, 4, 447 ЦПК України).

Отже ураховуючи, що постанова державного виконавця про поверненнявиконавчого документу стягувачувинесена в межах його повноважень і при наявності до того законних підстав, при цьому стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина 5 статті 37 Закону № 1404-VIII) та подати заяву про вжиття конкретних

заходів примусового виконання, а авансовий внесок стягувачу повернутий ще до подання даної скарги, підстав для задоволення скарги суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на бездіяльність та рішення державного виконавця.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: