Вирок № 88165445, 11.03.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №622/874/17

провадження №1-кп/619/60/20

ВИРОК

іменем України

11 березня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - судді Остропілець Є.Р.

при секретарі судового засідання - Суржкової В.В.,

прокурора - Лисенка В.Ю.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

цивільного позивача - Чепкого Д.А.,

представника цивільного позивача - Скребець О.М.,

представника цивільного відповідача Біцюта М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника - Врагова І.В.

розглянувши у cудовому засіданні обвинувальний акт №12014220000000645 від 31.07.2014 року у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2011 приблизно о 19.00 год., ОСОБА_2 керував автомобілем «КамАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по автодорозі «Харків – Золочів - Олександрівка» на території Золочівського району Харківській області, зі сторони м. Харків в сторону смт. Золочів.

Під час руху по вказаній автодорозі в районі 31 км + 200 м водій ОСОБА_2 у зв`язку з технічною несправністю здійснив зупинку транспортного засобу на проїзній частині. Після вимушеної зупинки водій ОСОБА_2 не забезпечив безпеку для руху іншим учасникам руху, а саме не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, чим грубо порушив вимоги п.п.2.3 (а), 9.10 (б), 9.11 (б), 19.4 та 31.4.7 (є) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 2.3 (а) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу»;

- п. 9.10 (б) «Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м. поза ними, у разі:- вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м»;

- п. 9.11 (б) «Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: - з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті «б» пункту 9.10 цих Правил»;

- п. 19.4 «Під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково — аварійна світлова сигналізація».

В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі.;

- п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

- 31.4.7 (є) «відсутні: знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, — на мотоциклі з боковим причепом, легковому\ вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі».

Внаслідок порушення ОСОБА_2 , вищевказаних правил дорожнього руху України, сталося зіткнення нерухомого автомобіля «КамАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобілем «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 і пізніше з автомобілем «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 які рухались в попутному напрямку з автомобілем КАМАЗ.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля «ВАЗ- 21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №16/105-3л/11 від 17.11.2011 ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження та причиною смерті останньої явилась травма голови, що ускладнилась розвитком гострого розладу мозкового кровообігу.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №473-ОКБ/11 від 08.12.2011 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закрита черепно-мозкова травма, закритий уламковий перелом головки правої стегнової кістки з заднє-верхнім її вивихом та розрив лонного зчленування таза.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 , виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом «КамАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темну пору доби не забезпечив безпеку для руху іншим учасникам руху, а саме не встановив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, що спричинило смерть ОСОБА_4 та спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_5 .

Порушення правил безпеки дорожнього руху, які встановлені у діях ОСОБА_2 згідно висновків автотехнічних експертиз № 638/11 від 07.12.2011, №10700 від 10.02.2014, №507/17 від 23.06.2017 перебувають у причинному зв`язку з виникненням події.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4 та спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочину визнав повністю, кається у скоєному, підтвердив факт і обставини вчинення злочину. Цивільний позов прокурора визнав повністю. Проти цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 та цивільного позивача ОСОБА_3 заперечував.

Вказав суду, що 23.10.2011 приблизно о 19.00 год., він керував автомобілем «КамАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по авто дорозі «Харків – Золочів -Олександрівка» на території Золочівського району Харківській області, зі сторони м. Харків в сторону смт. Золочів. Під час руху по вказаній авто дорозі у зв`язку з технічною несправністю здійснив зупинку транспортного засобу на проїзній частині. Після вимушеної зупинки не встановив знак аварійної зупинки, внаслідок чого сталося зіткнення нерухомого автомобіля «КамАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 з послідуючим зіткненням з автомобілем «ВАЗ- 21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок чого пасажир автомобіля «ВАЗ- 21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 загинула на місці події, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 , крім визнання своєї вини, у скоєнні вищезазначеного злочину, доведена в повному обсязі дослідженими в судовому засіданні доказами:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2011 року зі схемою та диском з відеозаписом (а.с. 3-8 том 1), згідно до якого місцем огляду є 31 км + 200 м автодороги Харків – Золочів – Олександрівка з описом проїзної частини, наявності стану дорожнього покриття, розташування транспортних засобів на місці пригоди, місця розташування трупа, оглядом транспортних засобів.

Показами свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні, який вказав суду, що в його користуванні знаходився автомобіль «ВАЗ-21093» державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 . 23.10.2011 приблизно о 18.45 год. він знаходився за управлінням вищезазначеного автомобіля, рухаючись по автодорозі Харків – Золочів – Олександрівка, в напрямку із м. Харкова в смт.Золочів. Автомобіль був в технічно справному стані та не завантажений. Проїхав поворот (направо) на с. Миронівку та рухався в сторону смт.Золочів. Покриття дороги було асфальтовано, проїзна частина суха. Рухаючись зі швидкістю приблизно 90 км/год, із ввімкненим ближнім світлом фар по правій смузі руху. Побачив, що його смуга руху повністю занята на ній стояв автомобіль «КамАЗ», праве колесо автомобіля стояло на узбіччі, але сам автомобіль повністю перекривав рух по усій правій смузі. Побачивши автомобіль, він спробував здійснити маневр, щоб його об`їхати, з лівої сторони по зустрічній полосі руху, але відстань виявилась недостатньою для того щоб уникнути зіткнення з даним автомобілем. Для застосування экстренного гальмування у нього не було часу. Спробував об`їхати автомобіль, однак правою частиною свого автомобіля зачепив ліве заднє колесо «КамАЗ» і його автомобіль перевернувся кілька разів, після чого став на колеса на проїзній частині попереду «КамАЗ». Він виліз із свого автомобіля. Одразу зупинились два автомобіля «ВАЗ-2106», які рухались в сторону смт.Золочів та автомобіль «БМВ», який рухався в сторону м.Харкова. Приблизно через 2-3 хв. підійшов водій автомобіля «КамАЗ». Потім його відвезли в Золочівську центральну районну лікарню.

Показами потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні, який вказав суду, що 23.10.2011 він управляв технічно справним автомобілем ««ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить його дружині. Приблизно о 19.00 год. рухаючись по автодорозі Харків – Золочів – Олександрівка він рухався по своїй полосі руху зі швидкістю приблизно 80 км/год. Погода була без опадів, проїзна частина суха. До перетину автодороги Харків – Золочів – Олександрівка з поворотом на с. Миронівка рухався за легковим автомобілем (марку та державний номер вказати не може) із ввімкненим ближнім світлом фар. Після перехрестя він його обігнав. В попутному напрямі, проїхав приблизно 200 м. від вказаного перехрестя попереду приблизно посередині його смуги руху побачив картонну коробку, не вспів відреагувати та переїхав її. Після чого в нього відбулося помутніння, що було далі не пам`ятає. Після, вже сидячи в своєму автомобілі перед ним стояв автомобіль «КамАЗ», поруч були люди, які намагалися надати допомогу. Почав звати дружину, але вона не відзивалась. Пізніше дізнався, що до нього в даний автомобіль «КамАЗ» в`їхав ще один автомобіль. Зазначив, що коли він сидів у вже розбитому своєму автомобілі встиг розгледіти, що на автомобілі «КамАЗ» були відсутні (не світили) габаритні вогні, автомобіль стояв на проїзній частині, практично перегородив його смугу руху і ніяк себе не позначив. Знака аварійної зупинки не було, згідно Правил дорожнього руху не було.

Висновком судово-медичної експертизи № 16/105-зл/11 від 03.11.2011 року (а.с. 119-121 том 1) встановлено, що ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження та причиною смерті останньої явилась травма голови, що ускладнилась розвитком гострого розладу мозкового кровообігу.Наявні ушкодження виникли у короткий проміжок часу внаслідок дії тупих твердих предметів, незадовго до смерті, можливо у строк та при обставинах вказаних в постанові – у пасажира салону легкового автомобіля в умовах дорожньо - транспортної пригоди.

Висновком судово-медичної експертизи № 473-ОКБ/11 від 08.11.2011 року (а.с. 126-129 том 1) встановлено, що ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме: закрита черепно-мозкова травма у виді саден на обличчі, синців в лобовій області та легких клінічних проявів струсу головного мозку, а також множинні садна на верхніх кінцівках, закритий уламковий перелом головки правої стегнової кістки з заднє-верхнім її вивихом та розрив лонного зчленування таза. Наявні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, у строк та при обставинах, вказаних у постанові в ході дорожньо - транспортної пригоди 23.10.2011 у салоні автомобіля при зіткненні транспортних засобів.

Висновком судово-медичної експертизи № 5-зл/ж/12 від 10.11.2011 року (а.с. 133-134 том 1) встановлено, що у ОСОБА_3 наявні ушкодження,легкого ступеня тяжкості, а саме: закрита черепно-мозкова травма у виді струсу головного мозку, з наявністю забито - рваною раною в правій тім`яній області; садно на спині. Наявні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, можливо, у строк та при обставинах в ході дорожньо - транспортної пригоди, які спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я.

Протоколом слідчого експерименту від 06.06.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 на місці ДТП показав і розказав при який обставинах виникла дорожня транспортна пригода, де знаходились транспортні засоби перед ДТП і після ДТП , з якою швидкістю рухались.

Протоколом слідчого експерименту від 06.06.2017 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 на місці ДТП показав і розказав при який обставинах виникла дорожня транспортна пригода, де знаходились транспортні засоби перед ДТП і після ДТП , з якою швидкістю рухались, де знаходились транспортні засоби відносно елементів проїзної частини.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 638/11 від 07.12.2011 (а.с. 159-167 том 1) встановлено, що ОСОБА_11 в даній дорожньо-транспортний пригоді водій автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.2.3.а); 9.10 б); 9.11 б); 19.4; 31.4.7 є) Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортний пригоді водій автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнутизіткнення шляхом виконання вимог п.п. 2.3 а); 9.10 б); 9.11 б); 19.4; 31.4.7 е) Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля КАМАЗ ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 2.3 а); 9.10 б); 9.11 б); 19.4; 31.4.7 є) Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з подією ДТП. ОСОБА_12 водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_3 встановлено, що в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_3 не мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з подією ДТП. ОСОБА_12 водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_1 встановлено, щов даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ- 21093 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_1 не мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля ВАЗ-21093 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з подією ДТП.

Висновком судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №579/11 від 23.11.2011з ілюстративною таблицею (а.с. 194-202 том 1) встановлено, що на момент експертного огляду система освітлення (зовнішні освітлювальні прилади) автомобіля «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 : передні фари і передні габаритні ліхтарі перебували в технічно працездатному стані, задній правий габаритний ліхтар в технічно працездатному стані і задній лівий габаритний ліхтар в технічно несправному і не працездатному стані. Час виникнення несправності системи освітлення (зовнішніх освітлювальних приладів)автомобіля «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка полягаєу відсутності корпусу заднього лівого ліхтаря і його ламп, не є можливим. Відповісти на питання: «Чи могла несправність системи освітлення (зовнішніх освітлювальних приладів) автомобіля «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 », яка полягає у відсутності корпусу заднього лівого ліхтаря і його ламп, бути виявленою водієм до події?», не є можливим.

Висновком судової автотехнічної експертизи №507/17 від 23.06.2017 (а.с. 365-370 том 2) встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з нерухомим автомобілем «КамАЗ» шляхом виконання Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_11 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.2.3 а), 9.10 б), 9.11 б), 19.4 та 31.4.7 є)Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «КамАЗ» ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогамп.п.2.3 а), 9.10 б), 9.11 б), 19.4 та 31.4.7 є) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події.

Висновком судової експертизи металів та сплавів №12448 від 20.12.2011 з таблицею (а.с. 12-15 том 2) встановлено, щонадана ??на дослідження двухнитева лампа, вилучена з правої передньої фари автомобіля ВАЗ-21093 реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент останнього механічного удару горіла в режимі ближнього світла.

Висновком судової експертизи металів та сплавів №12449 від 20.12.2011 з таблицею (а.с. 19-22 том 2) встановлено, що надана ??на дослідження двухнитева лампа, вилучена з правої передньої фари автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в момент останнього механічного удару горіла в режимі ближнього світла.

Висновком судової комплексної металознавчої, електротехнічної, трасологічної та автотехнічної експертизи № 11370/11371/99/100 від 15.02.2012 з фототаблицею (а.с. 140-149 том 1) встановлено, що пошкодження (оплавлення) клеми АКБ автомобіля КамАЗ виникло, внаслідок, розігріву металу всерединітехнологічного паза для проводу, внаслідок, великих перехідних опорів, в момент знаходження в ньому кінця проводу, також наданого на дослідження.Руйнування клеми АКБ виникло в результаті тривалої експлуатації автомобіля КамАЗ та при працюючому двигуні. Якщо водій ОСОБА_11 був відповідальним за технічний стан автомобіля КамАЗ та за проведення його технічного обслуговування, то він міг виявити несправність плюсової клеми акумуляторної батареї й тим самим запобігти повному руйнуванню та роз`єднанню клеми.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №12160 від 19.12.2011 з фототаблицею (а.с. 182-190 том 1) встановлено, що матеріальний збиток спричинений власнику автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП (23.10.2011), складає 33 676,39 грн.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи №12161 від 23.12.2011 з фототаблицею (а.с. 171-178 том 1) встановлено, що матеріальний збиток спричинений власнику автомобіля «ВАЗ-21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого в результаті ДТП (23.10.2011), складає 26 698,66 грн.

Винність ОСОБА_2 у скоєному злочині доведена.

Досліджені в судовому засіданні докази в своїй сукупності повністю підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєному злочині.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_4 та спричинило тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_6 .

Відповідно до змісту ст. ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_2 суд, враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до ст. 66 КК України визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставини, які обтяжують покарання винуватого, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Вивченням даних про особу ОСОБА_2 встановлено, що він пенсіонер, інвалід 3-ї групи, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, його наслідки, особу винного, обставини що пом`якшують покарання.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого, правильну оцінку скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Врагов І.В. надав клопотання про застосування до ОСОБА_2 . Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є пенсіонером та інвалідом 3-ї групи.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, клопотання про застосування до нього Акту амністії, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав законної сили 07.09.2017, та звільнити від відбування покарання, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді, а також за ініціативою обвинуваченого.

Відповідно до п. п. «г», «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22 грудня 2016 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов`язаних із позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України,які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Закон України «Про амністію у 2016 році» набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Обвинувачений ОСОБА_2 на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» був пенсіонером та інвалідом 3-ї групи.

З урахуванням положень ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, є тяжким необережним злочином.

ОСОБА_2 не відноситься до осіб, зазначених ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», щодо яких не може бути застосована амністія, його захисник звернувся до суду з відповідним клопотанням про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

За таких обставин суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

Міра запобіжного заходу обвинуваченому на досудовому слідстві не обиралась, прокурор не звертався в судовому засіданні з клопотанням про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, тому у суд не має підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 .

Витрати на залучення експертів у кримінальному та проведення експертиз в ході досудового розслідування: проведення Харківським науково-дослідним інститутом ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (код ЄДРПОУ 02883133) судової комплексної металознавчої, електротехнічної, трасологічної та автотехнічної експертизи № 11370/11371/99/100 від 15.02.2012 у розмірі 5200 грн. 40 коп.; при проведенні судової автотоварознавчої експертизи №12161 від 23.12.2011 у розмірі 1172 грн. 50 коп.; при проведенні судової автотоварознавчої експертизи №12160 від 19.12.2011 у розмірі 1172 грн. 50 коп.; при проведенні судової експертизи металів та сплавів №12448 від 20.12.2011 у розмірі 844 грн. 20 коп.; при проведенні судової експертизи металів та сплавів №12449 від 20.12.2011 у розмірі 844 грн. 20 коп.: при проведенні судової автотехнічної експертизи №10700 від 10.02.2014 у розмірі 1836 грн. 00 коп. Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області (код ЄРДПОУ 25574728) при проведенні судової автотехнічної експертизи № 638/11 від 07.12.2011 у розмірі 1367 грн. 60 коп.;при проведенні судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №579/11 від 23.11.2011 у розмірі 683 грн. 80 коп. Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО8510011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова) при проведенні судової автотехнічної експертизи №507/17 від 23.06.2017 у розмірі 1186 грн. 44 коп.,підлягають стягненню в Державний бюджет України з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області витрат, пов`язаних з лікуванням ОСОБА_1 у розмірі - 4586 грн.44 коп., підтверджуються розрахунком наданим стороною обвинувачення, обвинувачений визнав, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ЗАТ «Золочівське Хлібоприймальне підприємство», третя особа ОСОБА_13 про стягнення матеріального збитку у розмірі 41 798 грн.66 коп., моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. та цивільний позов ОСОБА_3 до ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство» та обвинуваченого ОСОБА_13 , про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 33676 грн. 39 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000, грн.. 00 ком., суд вважає необхідно залишити без розгляду.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 », який належить ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство» з яким він перебував у трудових відносинах.

Позивачі у своїх цивільних позовах не залучили в якості сторони по справі Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, 17-Д) з яким відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/6124593, застраховано автомобіль «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 », що належить ЗАТ «Золочівське хлібоприймальне підприємство».

Представник цивільного позивача ОСОБА_3 - Скребець О.М. заявив в судовому засіданні, що Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» знаходиться в стадії ліквідації, тому не має необхідності залучати його в якості сторони по справі в цивільному позові.

Згідно п.20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» «у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.» Таким чином, як передбачено статтею 22 вищевказаного Закону, у разі настання страхового випадку саме страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а вже потім, при перевищенні лімітів відповідальності, шкоду відшкодовує винна особа. Документами, що наявні в матеріалах кримінального провадження (страховий поліс №АА/6124593, лист ЗАТ «Золочівське ХПП» №206 від 26.10.2011 року), підтверджується, що застрахованою є цивільно-правова відповідальність ЗАТ «Золочівське ХПП», а забезпеченим є наступний транспортний засіб: марки «КамАЗ-55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 », номер кузова НОМЕР_4 , 1988 року випуску, зареєстрований у м.Богодухів Харківської області. Також цими документами підтверджується, що ЗАТ «Золочівське ХПП» здійснило необхідні дії для отримання потерпілими в подальшому страхового відшкодування від СТзДВ «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899) або від МТСБУ, в разі недостатності коштів у страховика.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування...» та ст. 1191 ЦК України регулюють регресні зобов`язання (зобов`язання, які виникають у страховика цивільно-правової відповідальності та його страхувальника (винуватця), а стаття 27 Закону України «Про страхування» та 993 ЦК України регулюють суброганційні зобов`язання, які виникають у страховика за договором добровільного страхування майна (КАСКО) та винною особою у настанні дорожньо-транспортної пригоди (п. 31-35 Постанови).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування...» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (п. 36 Постанови) а тому покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (п. 37 Постанови).

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)»(п. 71 Постанови).

Відповідно до Постанови ВССУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Положення п. 16 даної постанови зводилися до того, що кожен водій транспортного засобу повинен мати поліс обов`язкового страхування і якщо є такий поліс, то суд повинен за заявою позивача залучити до участі у справі страхову компанію, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця. При цьому суд наголосив, що «Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдання шкоди у відповідному розмірі».

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, п. п. «г», «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання – 3 /три/ роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 /три/ роки.

На підставі п. п. «г», «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22 грудня 2016 року ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 та цивільного позивача ОСОБА_3 – залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати пов`язані з лікуванням ОСОБА_1 у розмірі 4586 грн. 44 коп.

Речові докази: фрагмент електропроводу з двома клемами, вилучений з автомобіля «КАМАЗ 55102» реєстраційний номер НОМЕР_1 ; лампу дальнього-ближнього світла, вилучену з правої передньої фариавтомобіля «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 ; лампу дальнього-ближнього світла, вилучену з правої передньої фари автомобіля «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 які знаходяться в камері зберігання речових доказів СВГУМВС України в Харківській області – повернути Золочівському ХПП.

Автомобіль «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 – залишити власнику.

Автомобіль «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 – залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення Харківським науково-дослідним інститутом ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (код ЄДРПОУ 02883133) судової комплексної металознавчої, електротехнічної, трасологічної та автотехнічної експертизи № 11370/11371/99/100 від 15.02.2012 у розмірі 5200 грн. 40 коп.; при проведенні судової автотоварознавчої експертизи №12161 від 23.12.2011 у розмірі 1172 грн. 50 коп.; при проведенні судової автотоварознавчої експертизи №12160 від 19.12.2011 у розмірі 1172 грн. 50 коп.; при проведенні судової експертизи металів та сплавів №12448 від 20.12.2011 у розмірі 844 грн. 20 коп.; при проведенні судової експертизи металів та сплавів №12449 від 20.12.2011 у розмірі 844 грн. 20 коп.: при проведенні судової автотехнічної експертизи №10700 від 10.02.2014 у розмірі 1836 грн. 00 коп. Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області (код ЄРДПОУ 25574728) при проведенні судової автотехнічної експертизи № 638/11 від 07.12.2011 у розмірі 1367 грн. 60 коп.; при проведенні судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу №579/11 від 23.11.2011 у розмірі 683 грн. 80 коп. Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО8510011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова) при проведенні судової автотехнічної експертизи №507/17 від 23.06.2017 у розмірі 1186 грн. 44 коп.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є. Р. Остропілець