Вирок № 88164899, 12.03.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1540/20

провадження № 1-кп/415/805/20

ВИРОК

Іменем України

"12" березня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Гапотченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020130240000349 від 22 лютого 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясинівка Троїцького району Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, розлученого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Нескородової Г.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2020 року, близько 17 години, ОСОБА_1 , знаходячись біля нежилої будівлі, що розташована за адресою: м. АДРЕСА_1 знайшов паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, та, маючи умисел на незаконне придбання і зберігання наркотичного засобу без мети збуту, для власного вживання, поклав його до карману куртки, де незаконно став зберігати до моменту вилучення.

22 лютого 2020 року, в період часу з 13 години 02 хвилин до 13 години 34 хвилин, під час огляду місця події за адресою: м. Лисичанськ, вул. Філатова, біля будинку № 21, працівниками поліції в присутності двох понятих у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 11,96 грам (відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-283е від 25 лютого 2020 року), який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав за вищевказаних обставин.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, у лютому 2020 року, він, знаходячись біля нежилої будівлі № 26 по вулиці Л.Шевцової міста Лисичанська Луганської області, знайшов паперовий згорток, в якому був канабіс. З метою особистого вживання без мети збуту він поклав його до кишені своєї куртки, де став зберігати при собі. Наступного дня, в обідній час даний наркотичний засіб було вилучено працівниками поліції в присутності двох понятих під час проведення огляду місця події.У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив суд не призначати йому покарання, пов`язане з реальним його відбуттям, надавши шанс на виправлення, оскільки він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом ІІІ групи безстроково, а також проживає разом з батьком ОСОБА_2 , 1946 року народження, за яким здійснює догляд.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.31), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, психіатричну допомогу у лікаря психіатра не отримує (а.с.32), є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК сер. 2-20 СМ № 077690, раніше не судимий (а.с.34);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 309 КК України, оскільки останній вчинив умисний злочин, пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів та який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обятжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, а також враховуючи особу обвинуваченого та його репутацію, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, де мешкає разом з батьком - ОСОБА_2 , 1946 року народження, який є непрацездатною особою похилого віку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8/2-283е від 25.02.2020 (а.с. 20-23), витрати у сумі 942 гривні 06 копійок (а.с.19) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, масою 11,76 грам, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28 лютого 2020 року (а.с.42) та квитанції № 49 (а.с. 43) знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 19/113/8/2-283е від 25.02.2020 в сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн. 06 коп. (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс, масою 11,76 грам, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28 лютого 2020 року та квитанції № 49, знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.М. Старікова