Рішення № 88161772, 05.03.2020, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/610/17 Провадження № 2/391/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2020р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча - суддя Мумига І.М.

за участю секретаря судового засідання - Качинської О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду селища Компаніївка Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені якого діє законний представник ОСОБА_6 , третя особа орган опіки та піклування Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання правочинів недійсними та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсною довіреності від 24.02.1999 року, посвідченої приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., якою він уповноважив ОСОБА_7 , проживаючого в АДРЕСА_1 продати за ціну і на умовах за його розсудом належну позивачу квартиру АДРЕСА_2 , визнати недійсним договір купівлі - продажу від 24.02.2000 року, укладений між ОСОБА_7 , який діяв по довіреності від 24.02.1999 року від імені позивача і ОСОБА_6 , яка діяла по довіреності від імені її сестри ОСОБА_4 та витребувати з володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до договору купівлі - продажу від 04.01.1999 року, засвідченого державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори він купив у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 . В 2016 році він дізнався, що вказана квартира незаконно, без його відома відчужена, тому 06.04.2017 року звернувся до Компаніївського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області з повідомленням щодо незаконного оформлення права власності на його квартиру. Після проведеної перевірки та встановлення факту цивільно-правових відносин між сторонами конфлікту листом № 1050/123-2017 від 12.04.2017 року йому було рекомендовано звернутися до суду. Восени 2000 року він передав в оренду без оформлення документів своєму товаришу ОСОБА_7 належну квартиру строком на 10 років з умовою, що він буде утримувати її в належному стані та отримав від нього частинами 10 000 грн. Періодично зв`язувався з ОСОБА_7 та попереджав, що йому знадобиться квартира коли його син буде в ній проживати. Про будь-які факти про відчуження квартири ОСОБА_7 не повідомляв. Як йому стало відомо 24.02.1999 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В. посвідчена довіреність, якою він уповноважив ОСОБА_7 продати за ціну і на умовах за його розсудом належну позивачу квартиру. Для цього він надав йому право одержувати необхідні довідки та інші документи, подавати заяви, підписувати необхідні документи та інше. Довіреність видана на три роки. Вказану довіреність він не підписував, у вказаний час у м. Бобринець Кіровоградської області не був присутнім. Вказаний договір він також вважає недійсним так як було відсутнє його волевиявлення через недійсність довіреності від його імені.

На виконання вимог п. п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21.09.2017 позовна заява залишена без руху. Ухвалою від 02.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду. Ухвалою суду від 12.12.2017 року доручено компетентному суду Російської Федерації допитати в якості відповідача ОСОБА_4 та провадження зупинено. Ухвалою суду від 20.06.2018 року відновлено провадження у справі. Ухвалою суду від 05.07.2018 року в зв`язку з зміною законодавства розгляд позову призначено у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Ухвалами суду від 05.07.2018 року та 19.10.2018 року витребувано докази з Державного нотаріального архіву Кіровоградської області та з Компаніївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Ухвалою суду від 20.12.2018 року призначено судово-почеркознавчу експертизу та провадження по справі зупинено. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 17.01.2019 року змінено склад суду на стадії підготовчого провадження, розгляд справи продовжено.

Ухвалою від 04.06.2019 року провадження по справі відновлено. Ухвалою від 06.06.2019 року зобов`язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Кропивницьке відділення надати уточнення до акту здачі-приймання висновку експерта № 170/171/19-27 за ухвалою від 20.12.2018 року, щодо дати початку виконання робіт 10.10.2018 року. Ухвалою суду від 20.09.2019 року призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда. Ухвалою від 08.10.2019 року за клопотанням представника позивача судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда.

В судовому засіданні представник позивача вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення згідно позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_5 набуто правомірно, на підставі дійсного договору купівлі-продажу, оскільки право власності продавця на це житло виникло на законних підставах та відповідало волевиявленню сторін. Підстави для задоволення позовної вимоги про витребування з володіння ОСОБА_5 спірної квартири відсутні. Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася. На виконання ухвали суду від 12.12.2017 року про доручення компетентному суду Російської Федерації про допит в якості відповідача згідно протоколу судового засідання від 29.03.2018 року Черняховського міського суду Калінінградської області відповідачка ОСОБА_4 пояснила, що позовні вимоги не визнає, тому що довіреність ОСОБА_9 засвідчена нотаріально, нотаріус виконав всі вимоги закону, необхідні для засвідчення даної довіреності, вона скріплена підписом доручителя і його особа встановлена на підставі паспорта. Укладення договору купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_2 відповідало її намірам мати квартиру у власність для проживання в ній її сина ОСОБА_10 . Для цього вона звернулася до нотаріуса по місцю свого проживання в м. Черняховськ і своєю довіреністю уповноважила ОСОБА_6 купить для неї квартиру. Купівля квартири здійснилась на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2000 року. ОСОБА_7 помер, вона є пенсіонеркою і не проживає в Україні, тому вважає що позивач вирішив скористатися ситуацією. З позивачем вона не знайома, прохала розглянути справу у її відсутність та відмовити в задоволені позову. Надала до суду заяву про застосування позовної давності.

Законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 пояснила суду, що довіреність, яку надав позивач її нині покійному чоловіку ОСОБА_7 , відповідала дійсним намірам та волевиявленню позивача, оскільки позивач через наявність у нього боргів перед ОСОБА_7 цією довіреністю особисто уповноважив ОСОБА_7 продати свою квартиру, яка є предметом спору у справі та за рахунок отриманих від продажу квартири коштів погасити борг позивача перед її чоловіком. Вона підтвердила вчинення договорів купівлі-продажу квартири у 2000 та 2008 роках та відповідність змісту кожного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу дійсним обставинам вчинення цих договорів, волі та намірам сторін договорів.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про направлення судової повістки від 07.02.2020 року. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення справи не надавав.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлені слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.1999 року, засвідченого державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори Пишняк С.О. набув права власності на квартиру за АДРЕСА_2 . (Т.1 а.с.9).

Відповідно до довідки від 05.01.1999 року, виданої Кіровоградським технічним інвентаризаційним бюро та довідки - характеристики від 23.02.2000 року, домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 та вказані дані необхідні ОСОБА_3 для подання в Компаніївську державну нотаріальну контору з метою відчуження будинку. (Т. а.с. 174, 176-177).

Як вбачається з копії довіреності від 24.02.1999 року, засвідченої приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_7 продати за ціну і на умовах за його розсудом належну йому квартиру під АДРЕСА_2 . (Т.1 а.с. 10).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 24.02.2000 року ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 24.02.1999 року продав ОСОБА_4 квартиру під АДРЕСА_2 . (Т.1 а.с. 11).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 12.12.2008 року та витягу з Державного реєстру правочинів № 6830312 від12.12.2008 року ОСОБА_10 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07.11.2008 року продав ОСОБА_6 квартиру під АДРЕСА_2 про що здійснено запис в Державному реєстрі правочинів за № 3269474. (Т.1 а.с. 12-13).

Зі звіту від 18.05.2017 року про оцінку майна - трикімнатної квартири загальною площею 61,44 кв. м. по АДРЕСА_2 встановлено, що вартість її складає 269 900 грн. (Т.1 а.с. 26).

Довідкою обласного комунального підприємства Кіровоградської обласної ради «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» № 538-17/20 від 09.06.2017 року підтверджено, що ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.1999 року № 1 та яку продав 24.02.2000 року. Станом на 01.01.2013 року за вказаною адресою зареєстрована інша фізична особа. (Т.1 а.с. 16).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 23.12.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Компаніївського районного управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

У Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Надії Василівни мається запис за № 187від 24.02.1999 року про посвідчення нотаріусом довіреності на продаж квартири від імені ОСОБА_3 на бланку ААР № 104727.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 170/171/19-27 від 02.05.2019 року підпис від імені ОСОБА_3 в реєстрі нотаріальних дій за 1999 рік про вчинення запису про надання довіреності від 24.02.1999 року, посвідченої приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., виконані рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів та підпис від імені ОСОБА_3 виконаний самим ОСОБА_3 . (Т. 1 а.с. 219-222).

Статтею 41 ЦК УРСР (1963 року), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми

(договори).

Згідно ст. 42 ЦК УРСР (1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 45 ЦК УРСР (1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. Недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання (стаття 568 цього Кодексу) тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1963 року), що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР (1963 року) угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють. Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо). Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є. Не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

Відповідно до ст. 65 ЦК УРСР (1963 року) довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Згідно ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину».

Згідно з ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом.

Згідно з Законом України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які, в тому числі, вчиняють такі нотаріальні дії, як посвідчення правочинів.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК «Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.»

«За таких обставин суд надає оцінку доказам, наданих сторонами, керуючись нормами глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України та виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст.81 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.», «1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.», «Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.», «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Позивач ОСОБА_3 заперечив підписання ним довіреності 24.02.1999 року та посвідчення її приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В. у місті Бобринці за робочим місцем нотаріуса. Оскільки в розпорядження суду довіреність позивачем не надана, суд не може встановити лише зі слів позивача та його представника обставин підписання чи не підписання такого документу, що посвідчує вчинення або спростовує вчинення позивачем договору доручення. Разом з тим суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 170/171/19-27 від 02.05.2019, предметом експертного дослідження якого став підпис від імені ОСОБА_3 в реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Надії Василівни за 1999 рік, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, а саме щодо вчинення нотаріальної дії особисто позивачем - надання довіреності на продаж квартири на бланку ААР № 104727. Зміст запису № 187 від 24.02.1999 року в Реєстрі приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Надії Василівни підтверджує зміст копії довіреності від 24.02.1999 року, наданої позивачем та приєднаної ним до позовної заяви (т.1 а.с.10).

Таким чином, пояснення позивача та його представника про те, що спірна довіреність ним не підписувалася та що в цей день позивач не перебував у м. Бобринці та не надавав своєї довіреності, спростовуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України «1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.» .

Враховуючи, що позивач є повнолітньою, дієздатною особою та, що згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України позивач, як кожна сторона, несе ризик настання наслідків , пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, суд констатує, що позивач не довів обставини, на які він посилається у позові, тобто позивач не виконав свій обов`язок, передбачений ч.3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, а саме «Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Виходячи з того, що згідно ч.5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вирішення судом позовної вимоги про визнання довіреності від 24.02.1999 року від імені позивача недійсною.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.02.2000 року та витребування майна (квартири), суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР «Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.»

Відповідно до ст. 154 ЦК УРСР «Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.»

За умовами ч.1 ст. 224 ЦК УРСР «За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.»

Згідно ст. 227 ЦК УРСР « Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.»

Договір купівлі-продажу від 24.02.2000 року, укладений між ОСОБА_7 , який діяв по довіреності від 24.02.1999 року від імені ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., і ОСОБА_6 , яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_4 , щодо квартири АДРЕСА_2 відповідає зазначеним нормам матеріального права.

Відтак, доказів та підстав визнання його недійсним, позивачем суду не надано, тому ця позовна вимога не може бути задоволена судом.

З приводу вирішення позовної вимоги щодо витребування спірної квартири з володіння відповідача ОСОБА_5 суд виходить з такого.

ОСОБА_5 набув право власності на спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 12.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2468

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина третя статті 334 ЦК України).

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, оцінюючи зібрані і досліджені судом докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими, обставини, зазначені в позові, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд не встановив недійсності попередніх правочинів, оцінку яким вже надано в рішенні суду, суд не має права застосовувати наслідки недійсного правочину та не може задовольнити позовну вимогу про витребування майна, спірної квартири, у відповідача ОСОБА_5 .

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з інших підстав, ніж сплив позовної давності, при вирішенні спору суд не застосовує наслідки спливу позовної давності.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від імені якого діє законний представник ОСОБА_6 , третя особа орган опіки та піклування Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання правочинів недійсними та витребування майна відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідачі:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, зареєстрований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

Законний представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , 1947 року народження, громадянка України, зареєстрована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, місце занаходження вул. Паркова, 4, смт. Компаніївка Кіровоградської області, код ЄДРПОУ - 04055073.

Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.

Суддя І.М. Мумига