Рішення № 88160556, 12.03.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/24/20

2/189/159/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2020 року смт. Покровське Покровського району

Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Покровська державна нотаріальна контора про виділ Ѕ частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До Покровського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з цивільним позовом (уточненим) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Покровська державна нотаріальна контора про виділ Ѕ частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя, а саме, просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 житловий будинок із господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , загальною площею 58,4 кв.м., у тому числі житловою площею 28,2 кв.м.; виключити Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; із спадкового майна, залишеного після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує тим, що між нею та ОСОБА_4 , сином відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року був укладений шлюб.

Під час перебування у шлюбі, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка зі своїм чоловіком ОСОБА_4 придбали житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, вказаний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності позивачки і її чоловіка - ОСОБА_4 (сина відповідачів).

В вказаному житловому будинку позивач - ОСОБА_1 зареєстрована і проживає до теперішнього часу.

Сімейне життя між позивачем і ОСОБА_4 не склалося і рішенням Покровського районного суду від 06.06.2018 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розірваний, прізвище дружини після розірвання шлюбу змінене на « ОСОБА_6 ».

Після розірвання шлюбу позивачка продовжувала проживати в будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 проживав разом із своїми батьками за їх адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер колишній чоловік позивачки. Враховуючи, що із батьками померлого чоловіка у позивачки відносини не склалися, вони відмовилися видати копію свідоцтва про смерть їх сина ОСОБА_4 і звернулися до нотаріальної контори із заявами про відкриття спадщини на майно, залишеного після смерті ОСОБА_4 , а саме, житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто на той будинок, який позивачка разом з ОСОБА_4 в шлюбі придбавали разом і який є спільною сумісною власністю позивачки і померлого ОСОБА_4 .

Позивачка ОСОБА_1 письмово звернулася до Покровської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, проте нотаріус усно повідомив, що таке свідоцтво вона не може видати, позивачці потрібно звернутися до суду із відповідною заявою про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку.

Водночас, нотаріус повідомила, що, враховуючи таку ситуацію між позивачкою і спадкоємцями майна померлого ОСОБА_4 , нотаріус накладе заборону на відчуження спірного нерухомого майна. Постановою від 20.11.2019 року державний нотаріус Кривошей О.Г. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із тим, що на момент смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ним і ОСОБА_1 було розірвано.

Згідно інформації з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_4 .

Позивачка посилається на ст. ст. 60, 68, 70, 71 Сімейного кодексу, ст. ст. 364, 367, 1216 ЦК України

У підготовче судове засідання сторони не з`явились.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без її участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник позивача адвокат Деменкова Є.С. надала суду письмову заяву, в якій просила ухвалити рішення про задоволення позову та проводити судове засідання без її участі та участі позивачки. Також у своїй заяві зазначила, що, оскільки відповідачі визнають позовні вимоги, то просить суд на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідачів Кубрак В.В. надав суду письмову заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі, зазначає, що позовні вимоги відповідачі визнають у повному обсязі, оскільки позивач дійсно придбала будинок, що є предметом спору, перебуваючи у шлюбі з сином відповідачів – ОСОБА_4 , отже, вказаний будинок дійсно належить позивачці та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.

У зв`язку з чим зазначив, що позов визнаний відповідачами повністю, до початку розгляду справи по суті і просить розподілити судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Третя особа, Покровська державна нотаріальна контора, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, рішення просить ухвалити на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 15.10.2016 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 15.10.2016 року, виданого Шевченківським районним у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №1204, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_7 » (копія свідоцтва про шлюб, а. с. 12).

03.07.2017 року ОСОБА_4 придбав у власність у ОСОБА_8 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу серії НМО №948939 від 03.07.2017 року (копія договору, а. с. 15-16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію власності від 03.07.2017 року, житловий будинок загальною площею 58,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а. с. 17).

Згідно технічного паспорта на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку складає 58,4 кв. м, житлова – 28,2 кв.м. (копія технічного паспорта, а.с.19-22).

ОСОБА_1 з 14.07.2017 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №4104 від 02.08.2018 року та довідкою №3063 від 25.10.2019 року, виданих виконавчим комітетом Покровської селищної ради (а. с. 11, 18).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області у справі №189/504/18 від 06.06.2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний, прізвище ОСОБА_5 після розірвання шлюбу змінене на « ОСОБА_6 » (копія рішення, а. с. 13-14).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок інтоксикації, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №107 від 27.07.2019 року, виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» (копія свідоцтва, а. с. 38-39).

Як вбачається з копії спадкової справи №234/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , до Катеринівської сілської ради Покровського району звернулися дві особи – батьки померлого, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із заявами, що вони приймають всю спадщину за законом після смерті сина, тобто спадкоємці першої черги спадкування за законом, а до Покровської державної нотаріальної контори – ОСОБА_1 із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя на будинок (а. с. 109, 110, 115).

20.11.2019 року державний нотаріус видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зважаючи на те, що з часу відкриття спадщини не пройшло шість місяців і зважаючи на те, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на момент його смерті розірваний (а. с. 122).

З матеріалів спадкової справи та інформаційної довідки, виданої державним нотаріусом Кривошей О.Г., не вбачається наявності інших спадкоємців першої черги або осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, та відсутня інформація про наявність заповітів/спадкових договорів померлого.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову не порушить права та інтереси третіх осіб.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною 2 ст. 355 ЦК України встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Згідно з ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

В даному випадку, у зв`язку із смертю співвласника ОСОБА_4 , укласти договір про визначення розміру часток у спільній сумісній власності неможливо, а для спадкування частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що позивачка та померлий ОСОБА_4 знаходилися у шлюбі; під час шлюбу ними був придбаний будинок, який згідно закону є їх спільною сумісною власністю; відповідачі не заперечують право позивачки на половину придбаного у шлюбі майна (1/2 частини будинку).

У зв`язку із наведеним, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки про те, зазначений житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності її та померлого,ОСОБА_4 , їх частки згідно закону є рівними.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що до складу спадкового майна померлого ОСОБА_4 входить не весь будинок, а 1/2 його частина як частка померлого у спільному сумісному майні; інша 1/2 частина будинку належить позивачці. У зв`язку з цим, слід виключити Ѕ житлового будинку із складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до їх визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами 3, 4 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У зв`язку з викладеним, враховуючи наявність в матеріалах справи заяви представника відповідачів про визнання позову, яка не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 328, 355, 368, 370, 372, 392, 1216-1218, 1223, 1226, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 63 СК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212 – 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі адвоката Деменкової Євгенії Сергіївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Покровська державна нотаріальна контора про виділ Ѕ частки із спадкового майна та визнання права власності на половину майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , житловий будинок із господарськими спорудами та побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,4 кв. м., житлова площа 28,2 кв.м.

Виключити Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 із спадкового майна, залишеного після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки, ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 947,50 гривень 00 коп., по 473,75 грн. з кожного.

Повернути позивачу, ОСОБА_1 , з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову адвокатом Деменковою Є.С., згідно платіжного доручення №97 від 27.12.2019 року у розмірі 947,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Покровська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ- 02890943, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20, смт. Покровське Покровський район Дніпропетровська область

Повний текст рішення складений 12 березня 2020 року.

Суддя О.В. Чорна