Рішення № 88159520, 28.02.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3773/19

Провадження № 2/0203/259/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши в загальному порядку у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в залі суду цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутової Алли Генріхівни, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсною відмову у виконанні нотаріальних дій, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року позивач звернулась до суду з даним позовом, пред`явленим до державного нотаріуса П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутової Алли Генріхівни, на предмет захисту своїх спадкових прав після тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав незаконної відмови відповідачем їй у видачі свідоцтва про право на спадщину постановою від 10 серпня 2017 року, оскільки нотаріусом не перевірено наявність оригіналу заповіту на ім`я ОСОБА_4 , прийнято копію заповіту, виготовленого друкованим способом не на спеціальному бланку з пошкодженою формою печатки без номеру нотаріуса, якому належить печатка, та крім того, постановою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тоді як вона зверталась з заявою про оформлення спадщини за заповітом на її ім`я від 1979 року, тому позивач просила суд скасувати постанову відповідача про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10 липня 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено 22 жовтня 2019 року судді Колесніченко О.В.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року після виконання позивачем вимог ухвали від 25 жовтня 2019 року, якою позовна заява залишалась без руху, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відповідачеві надано строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 13 лютого 2020 року залучено третіми особами без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та надано строк для надання пояснень на позовну заяву.

Відповідач, отримавши 05 грудня 2019 року копію ухвали суду від 13 листопада 2019 року разом з копією позовної заяви з додатками (а.с.33), свій відзив не подала, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляла, та клопотала про розгляд справи у її відсутності, направивши на виконання ухвали суду від 03 грудня 2019 року копію спадкової справи № 121/2017.

Третя особа ОСОБА_5 , пояснень на позовну заяву не подавав, проте подав заяву про долучення до матеріалів справи доповнень до уточнень до його позовної заяви, що розглядається Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про визнання заповіту на ім`я ОСОБА_4 недійсним.

Третя особа ОСОБА_4 також пояснень та заяв по суті справи не подавала.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судове засідання не прибула, представника не направила та у поданій 27 січня 2020 року заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити повністю, пояснивши, що постанова відповідача законна, оскільки є заповіт спадкодавця, складений 08 червня 2005 року на її ім`я, оригінал якого вона пред`явила нотаріусу, а тому попередні заповіти не діють і спадкування за законом також не відбувається. Також в судовому засіданні пред`явила суду в оригіналах заповіт від 08 червня 2005 року, довіреність від 07 грудня 2012 року, видану ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, третя особа ОСОБА_5 до суду не прибув та про відкладення розгляду справи не клопотав, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Суд, вислухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши зібрані докази, відповідно до ст. 13 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з відмовою в задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 71 року, про що Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 13 лютого 2017 року вчинено актовий запис №293 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.39-зворот).

З метою прийняття спадщини після ОСОБА_3 до П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори звернулися:

26 квітня 2017 року - ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини за заповітом на її, ОСОБА_4 , ім`я від 08 червня 2005 року, зареєстрованого за реєстровим №1-8324 (а.с.37-зворот);

04 липня 2017 року - ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини за законом як племінниця після рідної тітки (а.с.42-зворот);

02 серпня 2017 року - ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини за заповітом на його, ОСОБА_5 , ім`я та на ім`я ОСОБА_1 від 23 листопада 1979 року, зареєстрованого за реєстровим № 2-5936 (а.с.45).

Постановою державного нотаріуса П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутової А.Г. від 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 за поданою 10 серпня 2017 року заявою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки - ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_3 за життя посвідчила заповіт на все майно в Сьомій дніпропетровській державній нотаріальній конторі 08 червня 2005 року за реєстровим №1-8324 на ім`я іншого спадкоємця, а також у зв`язку з тим, що обов`язкову частку у спадщині мають непрацездатні спадкоємці першої черги, тоді як ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом другої черги (а.с.4).

Одночасно суд відзначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати постанову державного нотаріуса П`ятої дніпровської нотаріально контори від 10 липня 2017 року, тоді як цього дня постанов нотаріусом не виносилося, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину позивач звернулася 10 серпня 2017 року і саме цього дня - 10 серпня 2017 року, відповідач винесла постанову, законність якої переглядається судом з огляду на суть та обґрунтування заявлених вимог, не вдаючись до надмірного формалізму в частині вказівки у позовній заяві дати оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч. 3 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині.

Видача свідоцтв про право на спадщину нотаріусами регламентована главою 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до п.1.2 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (пункт 2.2 глави 10 розділу ІІ Порядку).

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту (пункт 2.3 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 4.1 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Свідоцтво про право на спадщину за законом видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків (пункт 4.9 глави 10 розділу І Порядку).

Як встановлено судом, спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, отримати свідоцтво про право на спадщину з урахуванням правил ч.3 ст.254 ЦК України спадкоємці мали право щонайменше після 10 серпня 2017 року, тоді як позивач за отриманням свідоцтва звернулася до спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 . (п.4.1 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 4.13 глави 10 розділу ІІ Порядку за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Судом встановлено, що постанова про відмову у видачі свідоцтва ОСОБА_1 винесена державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. 10 серпня 2017 року, а позовна заява ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа П`ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту на ім`я ОСОБА_4 недійсним, подана до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 14 серпня 2017 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, після чого копія позовної заяви з відміткою суду про отримання, подана державному нотаріусу 15 серпня 2017 року, що підтверджується штампом нотаріальної контори з вхідним реєстраційним номером 1781/02-14 (а.с.12-зворот), тому у нотаріуса не було підстав згідно п.4.13 глави 10 розділу ІІ вказаного Порядку для зупинення нотаріальної дії до вирішення справи судом.

Пунктом 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно вимог п.5.1 глави 10 розділу ІІ Порядку при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України (п. 5.2 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Згідно п. 5.5 глави 10 розділу ІІ Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.17 глави 10 розділу ІІ Порядку встановлено, що лише після видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом поданий спадкоємцями оригінал або дублікат заповіту (протокол про оголошення секретного заповіту) залишається у спадковій справі.

Пунктом 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Пунктом 3 глави 13 розділу І вказаного Порядку передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Судом встановлено, що з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернулися у визначений ст. 1270 ЦК України строк три особи з різних підстав, зокрема, про прийняття спадщини за заповітом від 08 червня 2005 року ( ОСОБА_4 ), про прийняття спадщини за заповітом від 23 листопада 1979 року ( ОСОБА_5 ) та про прийняття спадщини за законом як племінниця після рідної тітки (позивач ОСОБА_1 ).

Доводи позивача про те, що вона звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 і видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом, складеним на її ім`я 23 листопада 1979 року, а не в порядку спадкування за законом, не відповідають дійсності, оскільки з поданої ОСОБА_1 04 липня 2017 року заяви про прийняття спадщини, що міститься в спадковій справі (а.с.42-зворот), видно, що вона заявляє про прийняття спадщини після її рідної тітки ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і про наявність чинного заповіту на її ім`я не заявляє.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови нотаріусом перевірена наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, а саме: малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатного вдівця та непрацездатних батьків, проте встановлено, що ОСОБА_1 є племінницею спадкодавця ОСОБА_3 та не відноситься до кола спадкоємців, які згідно ст. 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку не залежно від змісту наявного заповіту.

Доводи позивача про те, що відповідач при винесенні постанови не перевірила наявність оригіналу заповіту, прийняла його копію виготовлену друкованим способом не на спеціальному бланку з пошкодженою формою печатки і без номеру нотаріуса, суд відхиляє як такі, що не відповідають дійсності, оскільки в судовому засіданні третьою особою ОСОБА_4 представлено оригінал заповіту, складеного ОСОБА_3 08 червня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-8324, виготовленого на бланку серії ВСС №492917, що має ряд ступенів захисту, зокрема, водяні знаки та галаграфічні позначки, відбиток печатки Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори. Вказаний оригінал заповіту досліджений в судовому засіданні 28 лютого 2020 року та засвідчена копія долучена до матеріалів справи.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач не надала їй особисто для огляду оригінал заповіту, складеного 08 червня 2005 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , оскільки такі дії нотаріуса не передбачені ні Цивільним кодексом України, ні Законом України «Про нотаріат», ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року.

Посилання позивача на те, що нотаріус неправомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона пред`явила заповіт, складений на її ім`я та на ім`я ОСОБА_5 спадкодавцем ОСОБА_3 23 листопада 1979 року, суд відхиляє, оскільки відповідно до ч 2 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, а як встановлено в судовому засіданні 08 червня 2005 року ОСОБА_3 склала новий заповіт на все належне їй майно, що скасовує попередній заповіт від 23 листопада 1979 року на все належне майно, як такий, що складений пізніше, тому нотаріус, перевіривши наявність цього заповіту в Спадковому реєстрі за № 36719316 правомірно взяла до уваги лише останній заповіт від 08 червня 2005 року.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні зібрані у справі докази на предмет їх належності, допустимості і достатності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, розглянувши позовні вимоги згідно ст. 13 ЦПК України в заявлених межах, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано за наявності законних підстав відмовила позивачу 10 серпня 2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами ч.6 ст. 141 ЦПК України судові витрати належить віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні її позову до державного нотаріуса П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутової Алли Генріхівни, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсною відмову у виконанні нотаріальних дій - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 березня 2020 року.

Суддя О.В. Колесніченко