Рішення № 88159148, 02.03.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/492/20

2/212/1405/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання: Мігрні Н.С., розглянувши у відсутності сторін та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, -

встановив:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він пропрацював на ПрАТ «Суха Балка» 15 років підземним машиністом бурової установки, в умовах впливу шкідливих факторів. Внаслідок неналежних умов праці, отримав професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова та шийна, ХОЗЛ. Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 23.10.2014 року, професійне захворювання виникло внаслідок наступних факторів: робоча поза вимушена, % зміни: 26% при гранично допустимій до 10; нахили тулуба 150 разів при гранично допустимих до 100 разів; аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентраціядіоксиду кремнію від 10% до 7 0%, 9,2 при гранично допустимому до 2,0 (п. 17 Акту). Первинним оглядом МСЕК 09.12.2014 року, йому встановлено 35% втрати працездатності. У зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають сладнощі у зв`язку загальною слабістю, втомою, болями.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не може повернутись до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Розмір моральної шкоди він оцінює в сумі 100 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

24 січня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди та її розмір. Також зазначив, що відповідач не приховував від позивача важкість та небезпечність технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку настанням шкоди не вчиняв, а отже не може нести відповідальність за ушкодження здоров`я позивача. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, але тривалість роботи у шкідливих умовах залежала виключно від особистого волевиявлення позивача. Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 23.10.2014р. професій не захворювання виникло внаслідок нормальних робочих факторів. Також, відповідач вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої він стверджує. Сума не відповідає вимогам розумності та справедливості. Тобто, позовні вимоги, щодо відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 100 000 грн. не підлягають задоволенню. Судові витрати покласти на позивача.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів протягом 14 років 10 місяці, а саме з 21.09.1999 року по 03.11.2014 року підземним машиністом бурової установки шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України.

Згідно акту розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 23 жовтня 2014 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок наступних факторів: перевищення граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу; умови праці підземного машиніста бурової установки за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості, за вимушеною робочою позою - до 3 класу 2 ступеня шкідливості; робоча поза вимушена, % зміни: 26% при гранично допустимій до 10; нахили корпуса 150 разів при гранично допустимих до 100 разів; аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація кремнію діоксиду від 10% до 7 0%, 9,2 при гранично допустимому до 2,0.

Відповідно до п.19 Акту, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 23 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання встановити не можливо.

Згідно постанови про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати №0407/22543/22543.1/3 від 26 грудня 2014 року, ОСОБА_1 висновком МСЕК від 09 грудня 2014 року серія 12ААА №000920 встановлена стійка втрата професійної працездатності 35%, з повторним переоглядом 01 листопада 2015 року, в зв`язку з чим позивачу призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.

Висновком МСЕК від 12 листопада 2019 року позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням з яких 25 % по радикулопатії, 10% по ХОЗЛ строком до 01 листопада 2022 року.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно частин 1,3ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін її здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку загальною слабістю, втомою, болями. Позивач не може повернутись до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається на його душевному та фізичному стані, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 35%, період роботи у відповідача на протязі 14 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 55 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 02 березня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт