Рішення № 88158955, 11.03.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/11679/18

провадження 2/201/278/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу автогаражний кооператив «Лоцманський» і Дніпровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Юрченко Лариса Леонідівна про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 29 жовтня 2018 року звернулися до суду з позовом до відповідачів ОК АГК «Лоцманський» і Дніпровської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомості – гараж в порядку спадкування за законом. Позивачі у своєму позові та з представником посилаються на те, що рішенням виконкому ОСОБА_3 було дозволено збудувати гараж, гараж збудовано, він знаходиться в кооперативі «Лоцманський»: № НОМЕР_1 ; на підставі довідки АГК «Лоцманський» від 25 січня 2003 року і рішенням виконкому міськради від 21 жовтня 1999 року ОСОБА_3 надано у власність вказаний гараж і 07 квітня 2003 року йому видано свідоцтво про право власності на цей об`єкт нерухомості, що і було зроблено, гараж передано ОСОБА_3 і він разом з дружиною (позивач ОСОБА_2 ) став ним користуватися, став членом вказаного кооперативу, платив внески; ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер, позивачка з сином (позивач ОСОБА_1 ) звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва на вказаний гараж, але в видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на гараж; виник спір і для його вирішення їм було рекомендовано питання про право власності на гараж вирішити в судовому порядку. Просили визнати за ними право власності на вказаний спірний гараж у вказаних ними частках, задовільнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів ОК АГК «Лоцманський» і Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином (в матеріалах справи містяться розписки), про причини неявки суду не повідомили, в своєму листі на адресу суду проти позову не заперечували, ними стосовно позивачів порушень не допущено. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивачів на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали, просили винести рішення по закону на розсуд суду за наявними матеріалами справи без участі їх представників. Суд вважає можливим слухати справу за відсутності представників вказаних відповідачів згідно ст. 223 ЦПК України.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Юрченко Л.Л. та/або її представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, в зверненні до суду проти позову не заперечувала і просила винести рішення по закону на розсуд суду за наявними матеріалами справи без її участі. Суд вважає можливим слухати справу за відсутності вказаної третьої особи згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 09 березня 1988 року виконкомом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 67/9 про відвід виробничому об`єднанню ПМЗ земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва кооперативних гаражів. 15 березня 1988 року був створений авто-гаражний кооператив «Лоцманський», який був зареєстрований згідно рішення № 230 виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 15 березня 1988 року, затверджено його Статут.

На підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 20 травня 1988 року ОСОБА_3 було дозволено будівництво гаражу, цей гараж ним було збудовано та зареєстровано - № 274, він став членом кооперативу, користувався гаражем, утримував та сплачував необхідні платежі до кооперативу. На підставі довідки АГК «Лоцманський» від 25 січня 2003 року і рішення виконкому міськради від 21 жовтня 1999 року ОСОБА_3 надано у власність вказаний гараж і 07 квітня 2003 року йому видано свідоцтво про право власності на цей об`єкт нерухомості, що і було зроблено, гараж передано ОСОБА_3 і він разом з дружиною (позивач ОСОБА_2 ) користувався ним, став до цього членом вказаного кооперативу, платив внески; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, позивачка з сином (позивач ОСОБА_1 ) звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва на вказаний гараж, але в видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на гараж; виник спір і для його вирішення їм було рекомендовано питання про право власності на гараж вирішити в судовому порядку, інших спадкоємців або претендентів немає, кооператив на гараж не претендує; оформити документи на спірний гараж позивачі в іншому передбаченому законом порядку не можуть; ніяким іншим чином вирішити питання немає можливості. Тому, у зв`язку з необхідністю прийняття спадщини на вищевказаний об`єкт нерухомості позивачі вимушені звернутися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська від 20 травня 1988 року ОСОБА_3 було дозволено будівництво гаражу, цей гараж ним було збудовано та зареєстровано - № 274, він став членом кооперативу, користувався гаражем, утримував та сплачував необхідні платежі до кооперативу. На підставі довідки АГК «Лоцманський» від 25 січня 2003 року і рішення виконкому міськради від 21 жовтня 1999 року ОСОБА_3 надано у власність вказаний гараж і 07 квітня 2003 року йому видано свідоцтво про право власності на цей об`єкт нерухомості, що і було зроблено, гараж передано ОСОБА_3 і він разом з дружиною (позивач ОСОБА_2 ) користувався ним, став до цього членом вказаного кооперативу, платив внески; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, позивачка з сином (позивач ОСОБА_1 ) звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва на вказаний гараж, але постановою від 09 серпня 2018 року в видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на гараж.

Член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж наданий йому в користування, набуває права власності на це майно. Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому збудував капітальний гараж за власні кошти, вніс в повному обсязі свій пайовий внесок за гараж до кооперативу, позивачі володіють гаражем на підставі рішення виконкому і свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що гаражний кооператив «Лоцманський», в якому знаходиться спірний гараж (користувач земельної ділянки) не заперечує і клопоче про визнання права власності на вказаний гараж № НОМЕР_1 за позивачем, про що є письмове підтвердження; виконані роботи по будівництву гаража не протирічать вимогам закону і проводились з відома гаражного кооперативу та органів місцевої влади з дотриманням будівельних та інших необхідних норм; зустрічні позовні вимоги не заявлені.

За змістом ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності непорушно, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, власник може бути позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні тільки у випадках і в порядку, встановленому законом, примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване тільки як виняток по мотивах суспільної необхідності на підставах іф порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частою 1 ст. 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218, 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про власність», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, «Об`єктами права приватної власності є жилі будинки, ... земельні ділянки, …». У відповідності до ст. 11 вказаного Закону, «1. Суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, ….». Згідно зі ст. 100 та 101 ЦК УРСР в редакції закону 1963 року, що були чинними станом на час відкриття спадщини після смерті чоловіка позивача, в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок, гараж ….

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

В силу ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» (зі змінами та доповненнями) у разі викупу квартири, дачі, гаражу, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово - будівельного, дачно - будівельного, гаражно - будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Отже, ОСОБА_3 за життя набув право власності на гараж АДРЕСА_2 НОМЕР_1 в ОК АГК «Лоцманський» по АДРЕСА_1 , 3 в м. АДРЕСА_1 . Внаслідок смерті чоловіка позивача, відкрилася спадщина, часом відкриття якої є його день смерті. До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме майнові права на особисте майно та нерухоме майно: гараж № НОМЕР_1 в ОК АГК «Лоцманський». Тобто на момент смерті ОСОБА_3 право власності отримав свідоцтво про право власності на вказаний гараж.

При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у правах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до п. п. 4.15, 4.18 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, і доводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, «Громадянин набуває права власності на ... майно, одержане внаслідок успадкування ...».

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) в Листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», адресованому головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим: у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат», «Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. …».

Згідно з п. 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, «Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.».

Відповідно до глави 13 розділу I вказаного Порядку, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено право звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадщину. ВССУ в Листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також зазначив, що коли перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, то його право має бути визнано в судовому порядку; за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.». Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ст. 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу – право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права. Ст. 392 ЦК України також передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності.

Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити спадкові права та законні інтереси позивачів.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. У ст. 129-1 Конституції України вказано, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, в даному випадку немає жодних перешкод для набуття позивачами права приватної власності на вказане нерухоме майно – майно, одержане внаслідок успадкування.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Тобто, відповідач або інші особи повинні довести, що їх дiями не було порушено їх права або права позивачів. Однак, жодних доказiв зазначеними особами до суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги можливу позицію відповідача стосовно не погодження з певними положеннями позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 частини гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в ОК АГК «Лоцманський» за адресою: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , 3, який складається з гаражу № АДРЕСА_4 загальною площею 24 кв. м. з підвалом площею 12.6 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частини гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в ОК АГК «Лоцманський» за адресою: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , 3, який складається з гаражу № АДРЕСА_4 загальною площею 24 кв. м. з підвалом площею 12.6 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 21, 41, 55, 58, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, З, 5, 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1269, 1270, 1282 ЦК України, ст. 46 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 частини гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в Обслуговуючому кооперативі автогаражний кооператив «Лоцманський» за адресою: м. Дніпро, провулок Садовий, 3, який складається з гаражу № АДРЕСА_4 загальною площею 24 кв. м. з підвалом площею 12.6 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частини гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в Обслуговуючому кооперативі автогаражний кооператив «Лоцманський» за адресою: м. Дніпро, провулок Садовий, 3, який складається з гаражу № АДРЕСА_4 загальною площею 24 кв. м. з підвалом площею 12.6 кв. м. в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2020 року.

Суддя –