Рішення № 88158199, 28.02.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5465/19

(2/199/538/20)

РІШЕННЯ

іменем України

28.02.2020

м. Дніпро

справа №199/5465/19

провадження № 2/199/538/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпро ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпро ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, -

за участю учасників справи:

представника позивача - адвоката Бреже Л.В.,

відповідача ОСОБА_4 , представника відповідача - адвоката Мисечко К.О.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач, який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпро ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що на підставі ордеру на вселення від 27 січня 1987 року він був вселений в квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом із матір`ю ОСОБА_4 та вітчимом ОСОБА_5 .

В подальшому мати розлучилася із ОСОБА_5 , а тому останнього було знято з реєстраційного обліку. В свою чергу, позивач з матір`ю та молодшим братом залишилися проживати у спірній квартирі.

18 травня 2013 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , знялася з реєстраційного обліку за адресою спільної квартири та вибула на постійне місце проживання до свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 , де вони проживають однією сім`єю до теперішнього часу. У зв`язку з чим, договір найму спірної квартири з відповідачем ОСОБА_4 було розірвано, а він з братом залишилися проживати у квартирі.

Зазначив, що рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради №229/3 від 19.09.2013 договір найму було укладено з ОСОБА_1 , а тому останній є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . При укладенні зазначеного договору, ОСОБА_3 надав письмову згоду та не заперечував щодо його укладення.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2014 ОСОБА_4 було поновлено право користування спірною квартирою. Після чого, 25.03.2014 остання зареєструвалася в квартирі та стала в ній проживати.

Позивач зазначає, що він не має іншого житла, при отриманні ордеру у 1987 році був зареєстрований в даній квартирі, яка є його єдиним місцем реєстрації та проживання, іншого житла він не має.

В січні 2015 року позивач зареєстрував в спірній квартирі свою малолітню доньку ОСОБА_2 , 2015 року народження. Після чого, відповідачі по справі почали чинити ОСОБА_1 перешкоди у користування та проживанні в квартирі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 ОСОБА_1 та його малолітній доньці ОСОБА_2 усунено перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселено останніх в квартиру АДРЕСА_1 .

02.12.2016 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського ВДВС у м. Дніпро позивача з донькою вселено у спірну квартиру, про що складено відповідний акт. До грудня 2018 року позивач проживали у квартирі, проте з січня 2019 року відповідачі почали створювати напружену обстановку, провокувати позивача на скандали, а тому він з донькою почав періодично залишаться ночувати у квартирі, а з лютого 2019 року він з донькою не зміг потрапити у квартиру.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути йому та його малолітній доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а також вселити його разом із донькою в вищезазначену квартиру.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2019 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.24).

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.109).

28 лютого 2020 року справа розглянута по суті з ухваленням рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бреже Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Зокрема пояснила, що позивач вселився в спірну квартиру на підставі ордеру і на теперішній час саме він є основним квартиронаймачем і саме з ним укладено договір найму. Також вказала, що між сином, матір`ю та меншим братом існують недоброзичливі стосунки та проживання позивача разом з донькою в квартирі без усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення буде неможливим. Спірна квартира є єдиним житлом позивача та його доньки і він не втратив інтересу до спірного житла, оскільки завжди проживав в квартирі та сплачував комунальні послуги. Додатково зазначила, що навіть візуально видно, що замки у спірній квартирі було змінено відповідачами по справі. Кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 , на які посилається відповідач ОСОБА_4 , закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши наданий суду відзив. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки між нею та сином дійсно існує конфліктна ситуація. Додатково зазначила, що після ухвалення рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року про вселення позивача у спірну квартиру, останній в зазначеній квартирі не проживав. Замки в квартирі відповідачами ніколи не змінювалися. У лютому 2018 року позивач вивіз з квартири всі свої речі. Вважає, що ОСОБА_1 втратив можливість користування житловим приміщенням (а.с. 35-36).

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Мисечко К.О. проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, пояснивши, що оскільки ОСОБА_1 примусово не було виселено, а тому не може бути і вселено. Також зазначила, що доказів перешкод у користуванні спірною квартирою суду з боку сторони позивача не надано. На теперішній час позивач з донькою тривалий час не проживає у спірній квартирі, а тому вважає, що останній втратив право нею користування.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що замки в спірному житловому приміщенні ніколи не змінювалися. Проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с.34).

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпро ради в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. При вирішенні справи просили позовні вимоги задовольнити, оскільки це буде слугувати якнайкращому забезпеченню інтересів малолітньої дитини та охороні її житлових прав (а.с. 94-96).

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі ордеру на вселення ОСОБА_1 27 січня 1987 року був вселений в квартиру АДРЕСА_1 , як член родини разом із матір`ю ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_5 (а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради №229/3 від 19.09.2013 було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 (а.с.6). Дане рішення не скасовано і на час розгляду справи є чинним.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська від 18.12.2014 за ОСОБА_4 визнано право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

В квартирі АДРЕСА_1 є зареєстрованою разом з позивачем його малолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою №261 від 22.01.2015 (а.с.11), що і не заперечувалося сторонами по справі.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру на правах члена сім`ї наймача, крім того на теперішній час сааме з ним укладено договір найму спірної квартири.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2016 ОСОБА_1 та його малолітній доньці ОСОБА_2 усунено перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселено останніх в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

02.12.2016 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Лепетю Віктора Володимировича разом з малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вселено в квартиру АДРЕСА_1 , про що державним виконавцем складено відповідний акт. (а.с.17, 18).

Суд не може погодитися з поясненням представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Мисечко К.О. проте, що на теперішній час позивачу ніхто не перешкоджає у користуванні спірною квартирою, а також про те, що стороною позивача не надано доказів такого перешкоджання, оскільки відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі.

На підтвердження своїх вимог та заперечень, учасниками судового розгляду - стороною позивача та відповідача надано акти про перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою та не проживання позивача з донькою без поважних причин у квартирі, відповідно. Проте, суд критично оцінює надані сторонами докази, оскільки вони суперечливі. Доказів підробки актів наданих позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_4 суду не надано.

Також у судовому засіданні було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що зі слів відповідача ОСОБА_4 їй відомо, що з 2016 року позивач в спірній квартирі не проживає. Замки від вхідних дверей ніхто не змінював, речей позивача в квартирі немає. Стосунки між позивачем та відповідачами погіршилися після судових спорів.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що речей ОСОБА_1 в спірній квартирі немає. На сьогоднішній день в спірному житловому приміщенні проживає ОСОБА_4 з чоловіком та сином ОСОБА_3 . Утім, де на даний час мешкає ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою їй не відомо.

Свідок ОСОБА_6 , який є чоловіком відповідача ОСОБА_4 , пояснив, що починаючи з 2015 року замки від вхідних дверей не змінювали. Коли ОСОБА_1 державний виконавець вселяв у спірне житлове приміщення, ключі від квартири йому не надавалися, оскільки на той час, в нього були свої ключі.

Допитані свідки підтвердили наявність конфлікту між сторонами щодо спірної квартири.

Водночас, розглядаючи справу, суд зважує, що кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine» заява № 30856/03, п. 41).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Відповідно до ст.25 Загальної декларації прав людини, кожна особа має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі і в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16.12.1966.

Згідно з п.1 ст.12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Розглядаючи справу, суд враховує той факт, що дана справа стосується прав малолітньої дитини, яка в силу свого віку не може самостійно визначати своє місце проживання, а також нести витрати на оплату комунальних послуг, а тому сам по собі факт її не проживання та несплати комунальних послуг, на що посилається відповідач ОСОБА_4 , не може бути безумовною підставою для твердження проте, що у зв`язку із не проживанням дитина втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.

Оскільки спірна квартира є єдиним житлом позивача та його малолітньої доньки, яка має право користування даним житловим приміщенням, на чому наполягав і Орган опіки і піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, враховуючи, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти проживання ОСОБА_1 у квартирі, що спростовує доводи сторони відповідача про відсутність перешкод у користуванні житлом, суд вважає задовольнити позов в повному обсязі.

Оскільки позивачем не заявлено про розподіл судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де третя особа Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м.Дніпро ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - задовольнити в повному обсязі.

Усунути ОСОБА_1 та його малолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Вселити ОСОБА_1 та його малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартиру АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 10 березня 2020 року.

позивач ОСОБА_1 , який дії у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_3 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, ЄДРПОУ 34734570, місце знаходження - пр. Мануйлівський, 31 в м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець