Вирок № 88156116, 12.03.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4163/19

Номер провадження1-кп/473/80/2020

ЄРДР № 12019150190001467.

Категорія: ч.2 ст.125 КК України.

ВИРОК

іменем України

"12" березня 2020 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретарів судового засідання Данилевич Т.О., Пащенко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта професійна технічна, не працює, сімейний стан – не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Луценко А.В.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

захисник адвокат Вишневський А.В.,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

12 вересня 2019 року в 18 годин 30 хвилин в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області на вулиці Джанаєва в районі перехрестя з вулицею Маяковського, обвинувачений ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, кулаком правої руки наніс удар потерпілому ОСОБА_2 по обличчю в область лівого ока. Внаслідок цього потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження в вигляді рани з крововиливом в ділянці лівого ока, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення та пояснив, що 12 вересня 2019 року біля 18 години в селі Таборівка АДРЕСА_1 району Миколаївської області в районі перехрестя вулиці Джанаєва з вулицею Маяковського зібрались мешканці села та почали облаштовувати територію для будівництва дитячого майданчика. Він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 /, а також його сусід ОСОБА_4 , який мешкає в житловому будинку АДРЕСА_2 , були проти того, щоб біля їх житлових будинків розташовувався дитячий майданчик. З цією метою він вийшов на вулицю з метою завадити будівництву дитячого майданчика. Мешканці села, серед яких був потерпілий ОСОБА_2 , і які були омряні ідеєю будівництва дитячого майданчика, саме в цьому місці, біля житлових будинків №16 та №17 по вулиці Маяковського почали різати проволоку та ламати бетонні стовбики за допомогою яких була огороджена територія на який росли дерева, біля житлового будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 . Він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 / почав перешкоджати цим діям потерпілого ОСОБА_2 .. При цьому потерпілий ОСОБА_2 намагався вдарити його, він /тобто обвинувачений ОСОБА_3 / при захисті від дій потерпілого ОСОБА_2 відмахнувся рукою та не навмисно попав кулаком руки в обличчя потерпілого в області лівого ока. Вину не визнає, так як вважає, що його дії не носили умисний характер.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт вчинення злочину відносно нього обвинуваченим ОСОБА_3 , який мав місце 12 вересня 2019 року в 18 годин 30 хвилин в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області на вулиці Джанаєва в районі перехрестя з вулицею Маяковського, коли обвинувачений ОСОБА_3 підійшов до нього в той момент, коли він з інструментом в руках працював над встановленням бетонного стовбика, і з метою завадити будівництву дитячого майданчика наніс йому /тобто потерпілому ОСОБА_2 / кулаком правої руки по обличчю в область лівого ока. Внаслідок цього він /потерпілий ОСОБА_2 / впав на землю та отримав тілесне ушкодження в вигляді рани з крововиливом в ділянці лівого ока.

Підстав для сумнівів в об`єктивності показань потерпілого ОСОБА_2 у суда немає, так як дані показання суд знаходить достовірними та логічними, які підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить належними, необхідними, допустимими та достатніми, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 вересня 2019 року, потерпілий ОСОБА_2 повідомив слідчого СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення, яке мало місце 12 вересня 2019 року в вечірній час доби в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області на вулиці Джанаєва, коли особа чоловічої статі на ім`я ОСОБА_5 спричинив йому тілесні ушкодження. /а.к.п. 34/.

Висновком судової медичної експертизи №306 від 17 вересня 2019 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 була виявлена рана з крововиливом в ділянці лівого ока. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета /предметів/ з обмеженою контактуючою поверхнею. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень до звернення в лікарню, куди потерпілий ОСОБА_2 звернувся 12 вересня 2019 року в 19 годин 51 хвилину. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункт 2.3.3, рана з крововиливом в ділянці лівого ока відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. На тілесних ушкодженнях не відобразилась поверхня травмуючого предмета. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень від удару руками, ногами. /а.к.п. 43 – 44/.

Суд знаходить вірним висновок даної судової медичної експертизи. Даний доказ за кримінальним провадженням, суд знаходить належним, так як висновок судової медичної експертизи №306 від 17 вересня 2019 року, прямо підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, має значення для кримінального провадження, є достовірним та допустимим, так як він отриманий в порядку, встановленому КПК України.

Аналіз та оцінка приведених належних та допустимих доказів за кримінальним провадженням в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 .

Спростування позиції обвинуваченого ОСОБА_3 при невизнанні ним вини.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнав свою вину та в судовому засіданні доводив, що тілесне ушкодження на обличчі потерпілому ОСОБА_2 в виді рани з крововиливом в ділянці лівого ока, він спричинив потерпілому ОСОБА_2 не навмисно.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 та вважає їх недостовірними, так як позиція обвинуваченого ОСОБА_3 повністю спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_2 , показання якого в судовому засіданні були послідовними та логічними, і які суд може покласти в обґрунтування вироку за кримінальним провадженням. Дані показання потерпілого ОСОБА_2 об`єктивно підтверджені висновком судової медичної експертизи №306 від 17 вересня 2019 року. Даний висновок судової медичної експертизи №306 від 17 вересня 2019 року, повністю підтверджує показання потерпілого ОСОБА_2 в частині того, що обвинуваченим ОСОБА_3 був нанесений удар кулаком правої руки по обличчю потерпілого в область лівого ока, а також повністю спростовуює показання обвинуваченого ОСОБА_3 в частині, що ним був нанесений даний удар кулаком правої руки не навмисно. Локалізація та механізм утворення тілесного ушкодження визначені висновком судової медичної експертизи №306 від 17 вересня 2019 року, які були спричинені потерпілому ОСОБА_2 обвинуваченим ОСОБА_3 приводять суд до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 носили умисний характер та були направлені на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 . Показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо відсутності його вини за ч.2 ст.125 КК України, дані ним в судовому засіданні суперечать матеріалам кримінального провадження, і не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку. Невизнання в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, суд вважає спробою обвинуваченого ОСОБА_3 уникнути кримінальної відповідальності саме за ч.2 ст.125 КК України, а також відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_3 критичного аналізу своїх умисних дій та небажанням визнати злочинну неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відносно потерпілого ОСОБА_2 .

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я .

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , а також обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який є злочином невеликої тяжкості. Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що він повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними.

Крім того суд враховує стать та вік обвинуваченого ОСОБА_3 , який негативно характеризується за місцем проживання, має професійну технічну освіту, не працює, є не судимим, не одруженим та не має на утриманні дітей. /а.к.п. 37 – 42/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його наслідки та інші обставини справи, за відсутності обставин, що пом`якшують покарання, а також відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого та його відносин з потерпілим ОСОБА_2 , суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді громадських робіт, відповідно до мінімальної межі визначеної санкцією ч.2 ст.125 КК України для даного виду покарання, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Судом при цьому також враховується висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення волі, або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_3 , участь у виховних заходах та соціально – корисній діяльності, проведення індивідуально – профілактичної роботи спільно з правоохоронними органами. /а.к.п. 46 – 47/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 – 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання в виді 150 /сто п`ятдесят/ годин громадських робіт.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський