Рішення № 88154879, 25.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34175/16-ц

Провадження № 2/761/118/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко Віктора Петровича, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олега Івановича; треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна із незаконного чужого володіння, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

У подальшому, протокольною ухвалою суду від 16.07.2018 року прийнято до розгляду заяву від 11.06.2018 року про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко Віктора Петровича, (далі - відповідач 2), приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни (далі - відповідач 3), приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олега Івановича (далі - відповідач 4); треті особи: ОСОБА_4 (далі - третя особа 1), ОСОБА_5 (далі - третя особа 2), ОСОБА_6 (далі - третя особа 3), ОСОБА_7 (далі - третя особа 4) про визнання дій неправомірними і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування майна із незаконного чужого володіння (т. 2 а.с. 94-99).

Позовні вимоги, з урахуванням заяви від 11.06.2018 року про збільшення розміру позовних вимог (т. 2 а.с. 94-99), обґрунтовані тим, що 23 листопада 2006 року ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

З метою отримання допомоги у підготовці документів, необхідних для перепланування вказаної квартири, ОСОБА_2 було видано довіреність на ім`я ОСОБА_8 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Шандибою Л.І.

11 червня 2015 р. ОСОБА_8 , діючи на підставі вищезазначеної довіреності, уклав із ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І.

Державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. прийнято Рішення №22012149 від 11 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, при прийнятті Рішення №22012149 від 11 червня 2015 року допущені порушення: здійснено державну реєстрацію нерухомого майна, з відкриттям нового розділу не за місцем розташування такого майна; рішення було прийнято раніше, ніж перевірено наявність обтяжень прав на нерухоме майно; рішення було прийнято раніше, ніж здійснено пошук відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; не були перевірені повноваження представника заявника, оскільки особа, яка подала заяву про державу реєстрацію, не була наділена такими повноваженнями. Крім того, нотаріус не перевірив, що до заяви не було долучено документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору та прийняв рішення без наявності цих документів.

Також, державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. прийнято Рішення №22012464 від 11 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 .

При прийнятті Рішення №22012464 від 11 червня 2015 року допущені порушення: здійснено державну реєстрацію нерухомого майна, з відкриттям нового розділу не за місцем розташування такого майна; рішення було прийнято раніше, ніж перевірено наявність обтяжень прав на нерухоме майно; рішення було прийнято раніше, ніж здійснено пошук відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; не були перевірені повноваження представника заявника, оскільки особа, яка подала заяву про державу реєстрацію, не була наділена такими повноваженнями; не перевірені повноваження особи, яка підписала правочин, а також не перевірено факт його виконання. Крім того, нотаріус не перевірив, що до заяви не було долучено документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору та прийняв рішення без наявності цих документів.

Після укладення даного правочину, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_2 про те, що договір підписано внаслідок тривалого психологічного тиску з боку ОСОБА_7 .

У подальшому, спірну квартиру перепродали 2 рази: 27 червня 2015 року - ОСОБА_6 та 02 вересня 2015 року - ОСОБА_3 .

Державним реєстратором приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідією Євгенівною прийнято рішення №22439067 від 27 червня 2015 року згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_6 .

Прийнятті Рішення №22439067 від 27 червня 2015 року не було перевірено факт виконання правочину та поданих документів. Також нотаріус не перевірила, що до заяви не було долучено документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору та прийняв рішення без наявності цих документів.

Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктором Петровичем було прийнято Рішення №24105525 від 02 вересня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 .

При прийнятті Рішення №24105525 від 02 вересня 2015 було допущено такі порушення: не було перевірено факт виконання правочину та поданих документів; рішення було прийнято без перевірки наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; рішення було прийнято без здійснення пошуку відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також нотаріус не перевірив, що до заяви не було долучено документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору та прийняв рішення без наявності цих документів. Крім того, на час його прийняття не діяв Порядок №703 від 22.06.2011 року.

Отже, право власності на квартиру за відповідачем 1 було зареєстровано неправомірно.

Позивач також вказав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року Договір купівлі-продажу квартири за номером АДРЕСА_1 , від 11.06.2015 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем, зареєстрований в реєстрі за № 459 визнано недійсним.

Крім того, ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100010270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Також, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться справа № 761/26114/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Таким чином, майно, яке належить позивачу, перебуває у постійному користуванні відповідача 1. При цьому, у позивача з відповідачем 1 відсутні будь-які договірні відносини, квартира перебуває у відповідача 1 внаслідок протиправних постійних перепродажів квартири та змови певної групи осіб, щодо якої ведеться досудове розслідування.

Тому, позивач просив суд:

1. визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Щур Олега Івановича №22012149 від 11 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;

2. визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Щур Олега Івановича №22012464 від 11 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_7 ;

3. визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Лазоренко Лідії Євгенівни №22439067 від 27 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_6 ;

4. визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Криворучко Віктора Петровича №24105525 від 02 вересня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ;

5. витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та передати ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

У відзиві на позовну заяву від 07.02.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 вказував, що на даний час заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року скасовано судом апеляційної інстанції 09.03.2017 року, який відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі. На підставі зазначеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності (т. 1 а.с. 143).

Відповідачі 2, 3, 4 та треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно положень ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

Ухвалою суду від 03.10.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус КМНО Криворучко В.П., про витребування майна із незаконного чужого володіння, та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 25.11.2016 року до участі у даній справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_6 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року провадження по справі зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 09.03.2017 по справі № 761/38956/15-ц.

11 жовтня 2017 року до суду надійшла відповідь з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про результати розгляду касаційної скарги на вказане рішення суду.

Ухвалою судді Осаулова А.А. від 12.10.2017 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13 грудня 2017 року накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 .

Як відомо, 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Протокольною ухвалою суду 07.02.2018 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року відкладено проведення підготовчого судового засідання у даній справі, залучено до матеріалів справи відзив відповідача із додатком судових рішень, а також відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року провадження по даній справі було зупинено до набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у цивільній справі №761/26114/17-ц.

08.01.2019 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_14 про поновлення провадження у справі, до якого було долучено копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №761/26114/17, що набрало законної сили 03.11.2018 року.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року провадження по даній справі було зупинено до набранням законної сили рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у цивільній справі №761/26114/17-ц.

04.11.2019 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_17 . про поновлення провадження у справі, до якого було долучено копію постанови Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі №761/26114/17 від 19.09.2018 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову у вказаній справі. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з для її прийняття.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_14 . від 21.01.2020 року про зупинення провадження у цивільній справі №761/34175/16-ц залишено без задоволення, а також закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 від 24.02.2020 року про зупинення провадження у цивільній справі №761/34175/16-ц залишено без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 23 листопада 2006 року ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14-15).

11 червня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І., прийнято Рішення №22012149, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 128).

11.06.2015 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І. за реєстровим № 983 від 14.05.2015 року, діяв його законний представник ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. та зареєстрований в реєстрі за №459, згідно з умовами якого ОСОБА_2 в особі свого представника передав у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 223).

Також, державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур О.І. прийнято Рішення №22012464 від 11 червня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 123).

У подальшому, 27 червня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 595, за умовами якого ОСОБА_6 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 224-225).

Державним реєстратором приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідією Євгенівною прийнято рішення №22439067 від 27 червня 2015 року згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 118).

Крім того, 02 вересня 2015 року та ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 504 (т. 1 а.с. 229-230).

Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктором Петровичем було прийнято Рішення №24105525 від 02 вересня 2015 року, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 110).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року визнано Договір купівлі-продажу квартири за номером АДРЕСА_1 , від 11.06.2015 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем, зареєстрований в реєстрі за № 459, недійсним (т. 2 а.с. 26-30).

Між тим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 березня 2017 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олег Іванович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним (т. 2 а.с. 31-34).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін (т. 2 а.с. 36-37).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , від 11.06.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром Олегом Івановичем, зареєстрований в реєстрі за №459 (т. 2 а.с. 207-211).

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олег Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко Віктор Петрович, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазаренко Лідія Євгенівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (т. 3 а.с. 53-61).

Таким чином, на даний час власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_3 .

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Стаття 387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, в силу суті віндикаційного позову, лише власник майна може витребувати його від незаконно володіючої цим майном особи.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Як зазначено в п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Договір, укладений 11.06.2015 року між ОСОБА_2 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І. за реєстровим № 983 від 14.05.2015 року, діяв його законний представник ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 на сьогоднішній день є дійсними, а отже ОСОБА_3 є законним власником квартири АДРЕСА_1 та на законних підставах володіє, користується та розпоряджається своїм майном.

Позивачем не доведено факту і не надано суду документів на підтвердження того, що попередні власники чи відповідач незаконно заволоділи відповідним майном або правочин з переходу права власності було визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилаючись на наявність підстав для витребування майна, позивач вказував на вимоги ч. 1 ст. 241 ЦК України, за умовами якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За відсутністю доказів визнання договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування квартири у даному випадку неможливе, зважаючи на правомірність володіння квартирою відповідачем.

У даному випадку позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 , а її законним власником є ОСОБА_3 , а тому, будь-яких підстав для витребування квартири та передачі її позивачу немає.

Крім того, правова позиція Верховного суду України від 17 грудня 2014, яка викладена у постанові у справі №6/140цс14 у даному випадку не застосовується, оскільки на даний час позивач не є власником квартири, а відповідач набула майно у свою власність у законний спосіб.

Також варто зазначити, що у разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної статті). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р., справа № 3-13гс10).

Як встановлено постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, позивач ОСОБА_2 свідомо та за власною волею видав довіреність на ім`я ОСОБА_8 , наділивши останнього відповідними повноваженнями (т. 3 а.с. 53-61).

Стосовно вимог позивача про визнання неправомірних та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень варто зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пункт 12 вказаного Порядку визначає обов`язкові дії державного реєстратора після отримання ним відповідної заяви про реєстрацію речових прав та їх обтяжень та письмових документів, а саме: розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Тобто, прийняття рішення про державну реєстрацію прав є виключно дискреційним повноваження державного реєстратора, яке ним виконується на підставі документів, поданих йому заявником.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 361/4307/16-ц, повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Отже, державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав і вносить запис про таку реєстрацію на підставі чинного та не скасованого рішення відповідного суб`єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції.

Таким чином, оскільки державна реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 відбувалася на підставі чинних договорів купівлі-продажу, на даний час підстави вважать реєстраційні дії неправомірними та скасовувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутні.

При цьому, встановлення таких порушень може слугувати підставою для вжиття заходів реагування відповідними органами в порядку, передбаченому ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи той факт, що позивачем не доведено, що квартира перебуває у ОСОБА_3 внаслідок протиправних постійних перепродажів квартири та змови групи осіб, щодо якої ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100010270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 204, 319, 328, 334, 387 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 158, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -

в и р і ш и в:

відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко Віктора Петровича, приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідії Євгенівни, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олега Івановича; треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і витребування із незаконного чужого володіння квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Криворучко Віктор Петрович, адреса здійснення діяльності: м.Київ, вул.Бориспільська, 7;

приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідія Євгенівна, адреса здійснення діяльності: м. Бориспіль , Київської області, вул.Європейська,7, кв .27;

приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Олег Іванович, адреса здійснення діяльності: м.Обухів, Київської області, вул.Миру, 17А.

треті особа: ОСОБА_6 , адреса проживання: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_7 , адреса проживання: АДРЕСА_9 .

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст виготовлено 06.03.2020 року