Ухвала суду № 88152236, 12.03.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.03.2020

Справа № 334/1376/19

Провадження № 1-кп/334/306/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді – Козлової Н.Ю., при секретарі Манюхіні О.О., за участю прокурора Балабки М.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника адвоката Астіон О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м.Запоріжжя матеріали обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України не відпали, а тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду, а також що він іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалах слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважають, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст..177 КПК України. Просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши клопотання прокурора, захисника, з приводу заявлених клопотань, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано за рішенням суду, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

При цьому, суд враховує, що є підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення від покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які підлягають виклику до суду, уникати явки до суду, оскільки був оголошений у розшук, а також що він іншим чином може перешкоджати кримінальному провадженню, про що зазначено в ухвалі суду від 14 січня 2020 року.

Таким чином, ризики, передбачені ст.177 КПК України про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Відтак, суд прийшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що є ризиком, передбаченим ст.177 КПК України та підставою для продовження строку тримання останнього під вартою.

Отже, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, а також виходячи з міркувань забезпечення доступності ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою та недостатнім для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.

У звязку із викладеним, на підставі ч.2 ст.315 та ч.3 ст.331 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.27, 31, 177, 178, 183, 194, 199, 314-316, 331, 369, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою до – 11 травня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення - начальнику СІЗО №10 м.Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Головуючий суддя: Н.Ю.Козлова