Рішення № 88151698, 11.03.2020, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/512/20

Провадження № 2/307/707/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 березня 2020 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В., з участю секретаря судового засідання Мочан Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну імені дитини, -

в с т а н о в и в :

І. Виклад позиції сторін

Позивачі звернулися до суду з позовом до Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну імені дитини.

Позовні вимоги мотивують тим, що з 30 квітня 2009 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , ім`я якої при державній реєстрації народження було помилково, без їх згоди, записано як ОСОБА_4 . У церкві, при хрещенні, донька записана як ОСОБА_3 . Крім цього, таким іменем дитину також називають в дошкільному навчальному закладі. Також, донька під іменем Дарина значиться в Дубівській районні лікарні. Вважають, що той факт, що до доньки можуть звертатись на незвичне для неї ім`я ОСОБА_4 , спричинить для неї зайвий стрес та розгубленість, у зв`язку з чим просить внести зміни в актовий запис №77 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 24 червня 2015 року виконкомом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в графі ім`я дитини з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ", всі інші записи залишивши без змін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засіданні позивачі не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують, судові витрати просили покласти на них.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без їх участі, проти заявлених вимог не заперечує.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду від 21 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну імені дитини прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 30 квітня 2009 року зареєстрували шлюб у виконкомі Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Із довідки Дубівського дошкільного навчального закладу ясла-садок № 2 від 09 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує садок, і відгукується на ім`я ОСОБА_3 (а.с.10).

Згідно свідоцтва про тайну хрещення і миропомазання, ОСОБА_7 була хрещена в смт. Дубове, в Св. Петропавлівській церкві,12 липня 2015 року (а.с.11).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до статті 146 Сімейного кодексу України, ім`я дитини визначається за згодою батьків. Ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 294 ЦК України, фізична особа має право на ім`я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. У разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у засобі масової інформації, воно має бути виправлене у тому ж засобі масової інформації.

Право на ім`я в Україні є невід`ємним та невідчужуваним, належить до особистих немайнових прав і потребує встановлення чітких, логічних та виважених критеріїв правового (конституційного, цивільного, сімейного і адміністративного) регулювання реєстрації імені дитини, керуючись не лише здоровим глуздом батьків, а й конкретними рекомендаціями держави. Основною метою запропонованої статті стала спроба з`ясувати основні правові критерії вибору власного імені дитини, провести аналіз законодавчих ініціатив щодо врегулювання питання визначення імені дитини, а також проаналізувати випадки, коли держава на законодавчому рівні чітко обумовлює іменний репертуар для вибору власного імені дитини та використовує певні обмеження щодо його державної реєстрації з метою збереження власної національної ідентичності. Конституційність правового регулювання права на ім`я є присутнім у конституціях багатьох держав світу.

Розглядаючи антропономастику, насамперед, варто наголосити на тому, що право на ім`я належить до особистих немайнових прав, яке проголошено у ст. 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, а також у ст. 294 чинного Цивільного кодексу України, де закріплено право фізичної особи на ім`я. Зміст права людини на ім`я складається насамперед з таких елементів, як: право бути названою; право називатися іншими так само, як нарекли батьки; противитися будь-яким спробам переінакшити надане батьками ім`я; право на звернення до відповідних органів із заявою про зміну наданого батьками імені.

На даний час в Україні існують лише певні загальні норми, які під час реєстрації імені немовляти вимагають максимально можливого врахування його інтересів (ч. 8 ст. 7 СК України), розумності (ч.9 ст.7 СК України) та враховують сучасні моральні засади суспільства.

Аналіз конституційно-правового регулювання реєстрації особових імен дає всі підстави зробити висновок, що особове ім`я людини це юридично зафіксована власна назва, засіб словесної індивідуалізації та легалізації особи у суспільстві та в державі. Переконані, що для державної реєстрації власного імені дитини важливі як мотиви, так і чіткі, логічні й виважені критерії, які повинні бути передбачені на законодавчому рівні та покликані стати основною підставою національної ідентифікації українців у світі.

Відповідно до п.2.10 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12 січня 2011 року, заяви батьків про виправлення (зміну) прізвища або власного імені дитини в актовому записі про її народження у зв`язку з тим, що при державній реєстрації народження дитині присвоєно прізвище або власне ім`я без урахування побажань обох або одного з батьків, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану не пізніше одного року з дня народження, а заяви про виправлення власного імені дитини у зв`язку з тим, що вона фактично має власне ім`я, відмінне від зазначеного в актовому записі про її народження, - до досягнення нею 14-річного віку.

Беручи до уваги вищенаведене, суд, приходить до висновку, що заявлені вимоги позивачів до Тячівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про зміну імені дитини, слід задовольнити та внести зміни в актовий запис №77 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 24 червня 2015 року виконкомом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в графі ім`я дитини з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ", всі інші записи залишивши без змін.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачі просили покласти судові витрати на них, судові витрати по справі покласти на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 144, 146, Сімейного кодексу України, ст.ст.3, 294 ЦК України, ст.ст. 5, 13, 81, 200, 223, 247, 258, 259, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги - задовольнити.

Внести зміни в актовий запис №77 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 24 червня 2015 року виконкомом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в графі ім`я дитини з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ", всі інші записи залишивши без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачі: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: Тячівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану південно-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), юридична адреса: 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Нересенська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи - 25999051

Суддя В.В. Ніточко