Рішення № 88149327, 10.03.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Справа № 915/15/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченко О.В.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»

(03028, м.Київ, проспект Науки, 30)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Песто Стар»

(юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 59, код ЄДРПОУ 2431280

Адреса, зазначена у страховому полісі: 03110, м.Київ, вул. Солом?янська, 10, кв. 15),

про: стягнення 1009,06 грн., -

встановив:

02.01.2020р. до господарського суду надійшла позовна заява ПАТ «Страхова компанія «Фенікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Песто Стар» про стягнення 1009,06 грн. шкоди в порядку регресу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №026/17-Т від 14.07.2017р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки SKODA, модель SPACEBACK, д/н НОМЕР_1 в розмірі 9299,53 грн., та отримано відшкодування від страхової компанії, в якій був застрахований автомобіль завдавача шкоди в розмірі 9140,47 грн., однак понесені позивачем фактичні витрати, пов`язані із врегулюванням страхового випадку в сумі 1009,06 грн. залишились невідшкодованими, тому до позивача, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України позивач отримав право вимоги до відповідача на відшкодування понесених фактичних витрат. У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою, яка залишилась без відповіді та задоволення, тому позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.01.2020р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Вказана ухвала, направлена судом відповідачу за зазначеною позивачем адресою та за адресою, зазначеною у страховому полісі, була повернута органом поштового зв`язку без вручення з відміткою: «За закінченням строку зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29 листопада 2017 року о 17-30 год. у м. Києві перед перехрестям вул. Княжий Затон та вул. Урлівська відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів SKODA SPACEBACK, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (власник транспортного засобу ТОВ «ДАРПАК») та DAEWOO MATIZ, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 (власник транспортного засобу ТОВ «ПЕСТО СТАР»), що підтверджується наданою позивачем копії довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017338337461577 (а.с.11).

Згідно вказаної довідки, дорожньо-транспортна пригода сталась в наслідок порушення водієм DAEWOO MATIZ, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 п.п. 2.3.б., 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим було складено адміністративний протокол серії НОМЕР_3 за статтею 124 КУпАП.

23.02.2018р. постановою Дарницького суду міста Києва у справі №3/753/386/18 (а.с.24-25) гр. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

У вказаній постанові суд зазначив, що гр. ОСОБА_2 працює кур`єром в «Pesto Cafe».

Автомобіль DAEWOO MATIZ, д/н НОМЕР_2 належить товариству з обмеженою відповідальністю «Песто Стар», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.27-28).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль SKODA SPACEBACK, д/н НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «СК «Фенікс» згідно договору страхування № 026/17-Т від 14.07.2017р., отримав механічні пошкодження.

Відповідно до наданого позивачем звіту про оцінку транспортного засобу №6071/01/18 від 19.01.2018p. (а.с.17-22), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SKODA SPACEBACK, д/н НОМЕР_1 склала 9 140,47 грн.

Згідно з наявної в матеріалах справи копії рахунку ТОВ «Автодім Атлант-М» від 22.01.2018р. №С4325964-4 вартість відновлювального ремонту склала 9299,59 грн.

25.01.2018р. за №03/01-2018 позивачем був складений страховий акт, відповідно до якого страховиком було прийнято рішення – виплатити страхове відшкодування на підставі заяви ТОВ «ДАРПАК» від 23.01.2018р. шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Автодім Атлант-М» коштів в сумі 9299,59 грн.

Вказана сума була сплачена позивачем належним чином, що підтверджується копією платіжного доручення №38 від 30.01.2018р. (а.с.30).

При цьому, позивач зазначає, що в ході розгляду страхового випадку ним були понесені витрати, а саме, було сплачено за отримання довідки ДАІ про ДТП у розмірі 150,00 грн. та за проведення оціночної експертизи пошкодженого ТЗ у розмірі 700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 22 від 25.01.2018 p., №1437 від 03.01.2018 p., а також рахунками та актами наданих послуг (а.с.32-34).

Нормами ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю та майну третьої особи.

Згідно полісу №АК72117142, цивільно-правова відповідальність власника DAEWOO MATIZ, д/н НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «СК ПРОВІДНА» та 11.07.2018р. даним страховиком було перераховано на рахунок ПрАТ «СК «Фенікс» суму матеріального збитку у розмірі 9140,47 грн., що підтверджується листом від 19.07.2018р. (а.с.29).

Отже, розмір фактичних затрат позивача, пов`язаних з врегулюванням страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.11.2017р. складає 1009,6 грн. виходячи з наступного розрахунку: 9299,53 грн.+150,0 грн. + 700,0 грн. = 10149,53 грн. – 9140,47 грн. = 1009,6 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, страховик відшкодовує лише шкоду нанесену майну третьої особи, а особа винна у настанні страхового випадку має відшкодувати нанесені з її вини збитки у повному обсязі та у межах фактичних витрат.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач зазначає, що витрати пов`язані із отриманням довідки про ДТП форми №2 та оплатою проведення автотоварознавчої (оціночної) експертизи були необхідними для відновлення порушеного права ПрАТ «СК «Фенікс». Саме у платній розгорнутій довідці про ДТП вказані данні водіїв, за участю яких вона сталась, дані водія, винного у настанні ДТП, страхові поліси обох водіїв та суд, на розгляд якого передаються матеріали адміністративної справи; без даної довідки встановити особу водія, винного у настанні ДТП не можливо.

Висновок автотоварознавчої експертизи встановлює дійсний та незалежний розмір матеріальних збитків (вартість відновлювального ремонту), тому без нього розмір майнової вимоги був би необгрунтованим. Враховуючи зазначене, реалізувати своє право на відшкодування шкоди у порядку суброгації (регресу) без вказаних документів не можливо.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зв`язку зі сплатою ПрАТ «СК ПРОВІДНА» страхового відшкодування в сумі 9140,47 грн. та не покриттям зазначеною виплатою фактичних затрат, понесених позивачем, останній 24.10.2018р. звернулось до відповідача з письмовою претензію за вих. №173 від 22.10.2018р. щодо сплати різниці у сумі 1009,06 грн., що підтверджується фіскальним чеком та конвертом.

Вказаний лист був повернутий органом поштового зв`язку без вручення з відміткою «За закінченням терміну зберігання» (а.с.37).

У зв`язку з незадоволенням відповідачем вказаної вимоги позивача, останній був змушений звернутись до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання наявних у нього зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимог є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 79, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Песто Стар» юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул. Шевченка, 59, код ЄДРПОУ 2431280, адреса, зазначена у страховому полісі: 03110, м.Київ, вул. Солом?янська, 10, кв. 15) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» (03028, м.Київ, проспект Науки, 30, код ЄДРПОУ 13525951) 1009,06 грн. боргу та 1921,0 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25б ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Наказ видати після набрання рішення су суду законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний « 12» березня 2020 року

Суддя О.В. Ткаченко