Рішення № 88148687, 12.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/18557/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18557/19

за позовом Одеського обласного центру зайнятості

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

23 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Одеського обласного центру зайнятості (позивач) надійшла позовна заява № 5257/10/42-19 від 16.12.2019 року до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач) про стягнення виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду в розмірі 44 751,38 грн. (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна гривня 38 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та не сплатив у встановленому порядку суму виплаченого Кілійською районною філією Одеського обласного центру зайнятості забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , у зв`язку з його поновленням на роботі за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі № 420/931/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року у справі № 910/18557/19 позовну заяву № 5257/10/42-19 від 16.12.2019 року Одеського обласного центру зайнятості до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Одеському обласному центру зайнятості строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Одеському обласному центру зайнятості за адресою: 65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053330901 ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року у справі № 910/18557/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 02.01.2020 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 08.01.2020 року (включно).

08 січня 2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 33/10/42-20 від 03.01.2020 року «Про усунення недоліків».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18557/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Державній службі України з безпеки на транспорті за адресою: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053331100 Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року у справі № 910/18557/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 15.01.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 30.01.2020 року (включно).

21.02.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що орган з якого здійснюється безспірне списання коштів у разі стягнення заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є держава в особі Державної казначейської служби України.

Крім того, 21.02.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву, в обґрунтування якого посилається на те, що питання представництва Державної служби України з безпеки на транспорті вирішено шляхом внесення посадових осіб до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з правом підпису процесуальних документів.

Частинами першою та другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту поданого клопотання вбачається, що відповідач просить лише визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, проте не просить поновити пропущений процесуальний строк.

Відзив на позовну заяву від імені відповідача підписано Григорієм Пономарьовим.

Відповідно до частин 1-3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частини 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1 і 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

За змістом частин 1, 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Водночас, ані до відзиву на позовну заяву, ані до клопотання не додано жодних документів на підтвердження повноважень Григорія Пономарьова діяти від імені та в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, відтак, суду не доведено, що відзив на позовну заяву та клопотання підписано особою, яка має право її підписувати від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 18.10.2016 року № 177 «Про реорганізацію базових центрів зайнятості Одеської області», Кілійський районний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Одеського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Кілійського районного центру зайнятості.

Наказом Одеського обласного центру зайнятості від 25.04.2018 року № 136 утворено відокремлений підрозділ Одеського обласного центру зайнятості - Кілійську районну філію Одеського обласного центру зайнятості.

З 14.02.2019 року у Кілійській районній філії Одеського обласного центру зайнятості знаходився на обліку як безробітний та з 21.02.2019 року отримував допомогу по безробіттю громадянин - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті за №66-к від 17.01.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 18.01.2019 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України.

З 21.02.2019 року ОСОБА_1 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі № 420/931/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №66-к від 17.01.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з дати його звільнення - 18.01.2019 року.

03.09.2019 року реєстрацію безробітного ОСОБА_1 в Кілійській районній філії Одеського обласного центру зайнятості припинено з 27.08.2019 року, у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

Відповідно до довідки № 68 від 16.09.2019 року Одеського обласного центру зайнятості допомога по безробіттю виплачувалася громадянину ОСОБА_1 з лютого 2019 року по серпень 2019 року та складає 44 751,38 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1077/20/01 від 19.11.2019 року з пропозицією в п`ятнадцятиденний термін перерахувати кошти в сумі 44 751,38 грн. виплачені ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю. Втім, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів, з огляду на норми вищезазначеної статті, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 44 751,38 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних (ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Пунктом 2 ч. 1 ст.42 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі № 914/1875/17, в яких зазначено, що положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов`язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Як встановлено судом, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті за №66-к від 17.01.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 18.01.2019 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кілійській районній філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, де і був зареєстрований з відкриттям персональної картки № НОМЕР_3 .

За заявою ОСОБА_1 від 14.02.2019 року, у якій він зазначив та засвідчив власним підписом, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, йому був наданий статус безробітного і, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначена виплата допомоги по безробіттю.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі № 420/931/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №66-к від 17.01.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з дати його звільнення - 18.01.2019 року.

Відповідно до довідки № 68 від 16.09.2019 року Одеського обласного центру зайнятості допомога по безробіттю виплачувалася громадянину ОСОБА_1 з лютого 2019 року по серпень 2019 року та складає 44 751,38 грн.

На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 44 751,38 грн. на користь Одеського обласного центру зайнятості відповідачем не надано.

Відповідно до п. 32 постанови пленум Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Виходячи з наведеного судом, сума виплаченого позивачем забезпечення у розмірі 44 751,38 грн., виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 14.02.2019 року по 26.08.2019 року, як безробітному, підлягають відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, адреса: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (отримувач: Одеський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ отримувача:03491435, номер рахунку: 37177300706397, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО банку 820172) виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду - 44 751,38 грн. (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна гривня 38 копійок).

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, адреса: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь Одеського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код 03491435, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Адм. Лазарєва, 10) судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.03.2020р.

Суддя О.В. Котков