Рішення № 88141563, 11.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Київ № 640/5688/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області,

2. Міністерства внутрішніх справ України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач 1, Ліквідаційна комісія) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 2, МВС України) з вимогами щодо:

- визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії, яка полягає у не переданні документів про призначення позивачу пенсії за вислугу років до уповноваженого підрозділу МВС України для подальшого їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області;

- зобов`язання Ліквідаційної комісії направити пакет документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород, пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для подальшого їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області;

- зобов`язання МВС України направити пакет документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Позов обґрунтовано тим, що 05 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років та направлення відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Лише через 4 місяці отримано лист від 30 травня 2017 року, яким відповідач 1 повідомив, що Управління кадрового забезпечення звернеться до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для отримання роз`яснень по наданню позивачу пенсії за вислугу років.

Оскільки відповідні документи щодо призначення пенсії відповідачем 1 направлені відповідачу 2 не були, позивач звернувся до МВС України із скаргою, на яку отримав відповідь від 16 серпня 2017 року про зобов`язання Голови Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 направити відповідний пакет документів до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для їх розгляду та подальшого подання до Пенсійного фонду для прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Проте, документи відповідачем 1 знов не були оформлені та направлені.

Позивач подав чергову скаргу щодо бездіяльності Ліквідаційної комісії, на що отримав відповідь від 11 грудня 2017 року, якою повідомлено, що скаргу передано для розгляду до Національної поліції для притягнення Голови Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Документи щодо призначення пенсії знов оформлені та передані для розгляду не були.

На адвокатський запит представник позивача 18 березня 2019 року отримав лист від Ліквідаційної комісії, яким повідомлено, що документи позивача до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для їх подальшого подання до Пенсійного фонду не направлялися, оскільки ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за вислугу років, так як на час звільнення з органів внутрішніх справ йому виповнилося лише 32 роки, а не 45 років, як передбачено законодавством, а окрім того відсутній страховий стаж 25 років і більше на день звільнення.

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено провадити розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачам подати відзиви на позовну заяву та усі наявні докази, роз`яснено, що матеріали позовної заяви відповідачі можуть отримати безпосередньо у суді.

Уповноважені представники відповідачів отримали позовні матеріали особисто у приміщенні суду 19 та 24 квітня 2019 року та подали у встановлений судом строк відзиви на позов, зареєстровані 26 квітня 2019 року.

З відзивів вбачається, що відповідач - МВС України проти позовних вимог в частині, що стосується Міністерства заперечує та зазначає, що оскільки документи щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років до нього не надходили та не розглядалися, то відсутні обставини протиправної бездіяльності, а також підстави для зобов`язання направити пакет документів до пенсійних органів. Будь-які рішення щодо направлення або відмови у направленні таких документів можуть бути прийняті лише після їх отримання та відповідного розгляду.

Відповідач - Ліквідаційна комісія, також заперечує проти позову та вважає, що позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки на момент звільнення з органів внутрішніх справ йому виповнилося лише 32 роки, і у нього не було страхового стажу 25 років і більше, а наявний лише стаж військової служби та служби в органах внутрішніх справ 13 років 4 місяці 29 днів. З таких причин пакет документів позивачу для призначення пенсії за вислугу років не оформлювався та не направлявся для їх подальшого розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у збройних силах СРСР з 15 травня 1983 року по 07 липня 1985 року та в органах внутрішніх справ України з 04 жовтня 1985 року по 24 червня 1996 року.

Наказом ГУ МВС України в Київській області №61 о/с від 28 червня 1996 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ України у званні капітана міліції в запас за статтею 64 «В» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 через обмежений стан здоров`я.

Загальний стаж військової служби та служби в органах внутрішніх справ позивача складає 13 років 4 місяці 29 днів, що підтверджує відповідач 1 у відзиві (а.с.58).

Через Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області 05 квітня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 30 травня 2017 року №5-410 за підписом начальника управління кадрового забезпечення ГУ Нацполіції в Київській області позивача повідомлено, що оскільки питання про право на пенсію звільнених працівників з підрозділів міліції перебувають у компетенції Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, то управлінням кадрового забезпечення буде направлений лист з матеріалами для отримання роз`яснень щодо надання пенсії за вислугу років за сукупним стажем.

Також позивач отримав листи від члена Ліквідаційної комісії Татару Д.І. від 22 та 23 червня 2017 року № Б-602 та №2521/109/12, якими повідомлено, що на час звільнення вік позивача становив 32 роки, що не узгоджується з положеннями пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції від 06 лютого 2017 року, згідно з якими пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, у разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вважаючи такі відповіді проявами бездіяльності з боку Ліквідаційної комісії, позивач звернувся із скаргою до відповідача 2 та у відповідь отримав лист від 16 серпня 2017 року за №22/6-Б-1547 про те, що Голову Ліквідаційної комісії ОСОБА_2 зобов`язано направити відповідний пакет документів до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для подальшого направлення до ГУ Пенсійного фонду України в Київській області для прийняття рішення.

Надалі позивач отримав листи МВС України від 11 грудня 2017 року за №12/1-ОП-Б-725 та за №12/1-Б-695, яким у відповідь на його чергову скаргу щодо бездіяльності Голови Ліквідаційної комісії повідомлено про звернення до органів Національної поліції для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Ураховуючи відсутність руху заяви про призначення пенсії за вислугу років протягом тривалого часу, позивач через адвоката Дасюка В.В. звернувся до відповідача 2 за роз`ясненнями та отримав відповідь від 11 жовтня 2018 року №22/6-126аз, якою повідомлено, що до МВС України заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та супутні документи не надходили, тому відповідне подання до органів Пенсійного Фонду України не направлялося.

Отже, позивач вбачає протиправну бездіяльність з боку відповідачів, яка полягає у не спрямуванні документів про призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, з чим звертається до суду.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІ (далі - Закон №2262-ХІ).

Відповідно до пункту б) статті 12 Закону №2262-ХІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІ врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Згідно пункту 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІ, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Таким підрозділом, як вбачається з відзиву відповідача 2, в Міністерстві внутрішніх справ України визначено відділ координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності.

Згідно з пунктом 12 Порядку №3-1 Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії із заявою про призначення пенсії за вислугу років, проте, протягом визначеного 10-денного терміну документи оформлено не було, як і не було їх направлено до уповноваженого структурного підрозділу МВС України для підготовки та подальшого подання до органів, що призначають пенсії.

Відповідач 1 пояснює не направлення документів щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років тим, що на призначення такої пенсії ОСОБА_1 права не має, оскільки не відповідає вимогам пункту б) статті 12 Закону №2262-ХІ, оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ не досяг 45-річного віку та не мав страхового стажу 25 та більше років.

Водночас, відповідно до статті 49 Закону №2262-ХІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

З викладеного вбачається, що питання про призначення пенсії за вислугою років або відмови у призначенні розглядає та вирішує лише відповідний орган Пенсійного фонду України, а не уповноважені структурні підрозділи, на які покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних документів.

Таким чином, відповідач 1 не має повноважень оцінювати наявність або відсутність підстав для призначення або відмови у призначені позивачу пенсії за вислугу років, а обсяг його повноважень у цьому зв`язку обмежується збором та направленням пакету документів до уповноваженого структурного підрозділу МВС України, тобто до відповідача 2, для підготовки та подальшого їх подання до органів, що призначають пенсії.

Як свідчать матеріали справи, на вимогу Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України від 16 серпня 2017 року №22/6-Б-1547 направити відповідний пакет документів до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород та пенсійних питань, відповідач 1 не відреагував, через що Департаментом було поставлено питання щодо притягнення голови Ліквідаційної комісії до дисциплінарної відповідальності перед органами Національної поліції України.

Викладене дає суду підстави для висновку, що у даному випадку відповідач 1 окрім того, що вийшов за межі своїх повноважень, ще й проявив протиправну бездіяльність, не направивши у встановлені Законом №2262-ХІ терміни пакет документів із заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років до відповідача 2 для подальшого руху, і така бездіяльність призвела до порушення прав позивача на вчасний розгляд документів.

У цьому ж зв`язку суд вважає за доцільне зазначити, що у параграфі 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: ‹…Суд підкреслює особливу важливість принципу «добросовісної влади». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовні ший спосіб…?. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок… і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… Принцип «добросовісної влади» як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення «Москаль проти Польщі»)… Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються…›.

Окрім того, в параграфі 77 рішення ЄСПЛ «Андрєєва проти Латвії» від 18 лютого 2009 року, параграфі 38 рішення ЄСПЛ «Москаль проти Польщі» визнано, що всі принципи, які застосовуються у справах про порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, однаково застосовуються і до соціальних виплат, тобто, якщо чинне законодавство Договірної держави передбачає право на виплату соціальної допомоги, то таке законодавство має розглядатися як таке, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Таким чином бездіяльність, яка полягає у не переданні документів позивача щодо призначення пенсії за вислугу років відповідачем 1, є протиправною як за національним законодавством, так і за нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши позовні вимоги в частині, що стосується відповідача 1, на предмет дотримання ним положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що Ліквідаційна комісія по відношенню до позивача діяла не на підставі, поза повноваженнями та у спосіб, що не узгоджується із положеннями Закону №2262-ХІ, через що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії, яка полягає у не переданні документів про призначення позивачу пенсії за вислугу років до уповноваженого підрозділу МВС України для подальшого їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та зобов`язання направити пакет документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород, пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України задовольняє.

В іншій частині позовних вимог, які стосуються відповідача 2 суд зазначає, що оскільки Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України не отримував жодних документів за заявою ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років, не приймав будь-яких рішень з цього приводу, а навпаки, як встановлено судом вище, спонукав відповідача 1 до належного виконання обов`язків та зобов`язував його вчинити дії з направлення пакету документів, то суд не вбачає у такій поведінці протиправної бездіяльності та вважає заявлені позовні вимоги в цій частині передчасними та необґрунтованими.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, при зверненні до суду позивачем згідно квитанції 0.01313275344.1 від 01 квітня 2019 року сплачено 2 305,20 грн. судового збору, виходячи з трьох позовних вимог немайнового характеру.

Відповідно до абз.2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, за умов часткового задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 підлягають стягненню 1 536,80 грн. сплаченого судового збору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, яка полягає у не направленні документів ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років до уповноваженого підрозділу МВС України.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області направити пакет документів ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років до відділу координації соціальних і пенсійних питань управління соціально-трудових відносин, нагород, пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області 1 536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 15, код ЄДРПОУ 40108616, тел.+0442716202;

Відповідач 2: Міністерство внутрішніх справ України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 00032684.

Суддя В.І. Келеберда