Ухвала суду № 88132659, 11.03.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4510/18

Номер провадження 2/629/30/20

У Х В А Л А

11 березня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

28.01.2020 року через канцелярію суду представником позивача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» Романенком О.М. подано клопотання про зупинення провадження по даній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а саме до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 649/13591/19. В обґрунтування клопотання зазначив, що позивач просить зобов`язати акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» здійснити перерахунок обсягу споживчого газу за спірний період, а саме з 04.11.2016 року по 18.08.2017року по нормі споживання 7,1 куб.м на людину на місяць згідно постанови КМУ від 06.08.2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» та з 19.08.2017 року по 04.12.2017 року по нормі споживання 5,4 куб.м на людину на місяць згідно постанови КМУ №609 від 18.08.2017 року. На підставі здійсненого та наданого оператором ГРМ перерахунку ТОВ «Харківгаз» має провести перерахунок вартості споживчого газу. Як вказав представник відповідача вказані норми діяли в зв`язку з набранням чинності постанова КМУ від 23.03.2016 року №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Згідно додатку до зазначеної постанови норма споживання природного газу населенням складає 7,1 куб.м. 30.04.2016року набрала чинності постанова КМУ від27.04.2016 року №316» Про внесення змін до пункту 2 постанови КМУ від 23.03.2016 року №203, згідно внесених змін, застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених п.1 постанови КМУ від 23.03.2016 року №203 здійснюється з 01.02.2016 року, а також п. 3 Змін, що вносилися до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 18.08.2017 року №609 шляхом внесення змін до додатку постанови КМУ від 23.03.2016 року №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників». Постановою окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року у справі №826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 04.11.2015 року та ухвалою ВАСУ від 28.01.2016року, визнано незаконною та нечинною постанову КМУ «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 29.04.2015 року №237. Також постановою окружного адміністративного суду від 30.05.2018 року у справі №826/2507/18, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року та постановою Верховного суду від 27.11.2018 року визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 23.03.2016року №203, а також визнано протиправним та нечинним пункт 1 переліку постанови КМУ, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23.03.2016 року №204.

Абзацами першими та другими п.2 як постанови КМУ від 30.01.2019 року №63 так і постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 встановлено, що: не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постанови КМУ від 29 квітня 2015 року №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та від 23 березня 2016 року №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 8 червня 1996 року №619, в редакції, що діяло до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні витрати, нараховані на таку заборгованість. Отже, вказаними постановами КМУ заборона стосується лише стосовно обліку заборгованості вартості за природній газ по особовому рахунку споживачів у результаті здійснених перерахунків, та не містить будь-яких заборон відносно перерахунку об`єму спожитого природного газ.

Постановою КМУ від 27.02.2019 року була прийнята у відповідь на судові позови з питання незаконності нових норм споживання за газ, прийнятих КМУ постановою від 30.01.2019 року №63, після відміни судами попередніх. Зокрема, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2019 року у справі №640/2305/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного суду від 13.11.2019 року у справі №640/2305/19, визнано протиправними дії КМУ щодо прийняття п.1, абзаців 2,3 пункту 2, пункту 3 постанови КМУ від 30.01.2019 року №63 та додатку до цієї постанови.

На даний час на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №640/13591/19 за позовом АТ «Миколаївгаз» до Кабінету Міністрів України, третя особа АТ «Полтавагаз», в якому позивач просить визнати протиправними та нечинними п.1,2,3, абз. 2 п.4 постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 «питання споживання природного газу» та додатко до постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу». Отже, даний суд розглядає в тому числі питання щодо встановленої КМУ заборони здійснення перерахунків та обліку заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постаною КМУ від 08 червня 1996 року №619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року,а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні витрати, нараховані на таку заборгованість.

Предметом розгляду у справі №629/4510/18, серед іншого,є встановлення обставин щодо наявності або відсутності у АТ «Харківгаз» та ТОВ «Харківгаз збут» обов`язку здійснювати нарахування (визначення) об`єму споживання природного газу за нормами 7,1 куб.м та 5.1 куб.м, їх обліку та визначення вартості на підставі постанов КМУ, які визначені судовими рішеннями незаконними (протиправними) та нечинними. Таким чином, представник відповідача вважає, що дана справа та справа окружного адміністративного суду міста Києва №640/13591/19 є пов`язаними, оскільки підставою виникнення прав і обов`язків, учасників даної цивільної справи,за твердженням сторін, наявність яких має встановити суд, є постанова КМУ від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу», позов про визнання якої протиправною у відповідній частині та низинною розглядається адміністративним судом. Висновок окружного адміністративного суду міста Києва за наслідками розгляду справи 640/13591/19 щодо правомірності чи неправомірності п.2 та п. 4 постанови КМУ від 27.09.2019 року №143 «Питання споживання природного газу», якими запроваджено заборону проведення перерахунків та обліку заборгованості за особистими рахунками споживачів, буде мати значення для вирішення справи, яка розглядається Лозівським міськрайонним судом Харківської області.

Представник відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» Романенко О.М. в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити його клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача ТОВ «Харківгаз збут» Тиндик П. в судове засідання не з`явився, надав заяву, однак свою позицію щодо позову та клопотання не висловив.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву в якій просив провести розгляд клопотання щодо зупинення провадження у справі за його відсутності, проти задоволення даного клопотання не заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Вказаний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-923цс15, який відповідно до вимог ЦПК України повинен враховуватися судами.

Відповідно до ч.3 ст. 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Тобто, із змісту закону вбачається, що провадження в цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України може бути зупинено до початку розгляду справи по суті.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.

Згідно роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.33 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Як вбачається з матеріалів справи 01 серпня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрите провадження по адміністративній справі № 640/13591/19 за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» до Кабінету Міністрів України про визнання прортиправними та нечинними п. 1, 2, 3 абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 «Питання споживання природного газу». 06 листопада 2019 року по справі проведене підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду. Згідно моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень 13 лютого 2019 року по даній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задоволено та визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу». Дані про те, що рішення набрало законної сили відсутні. Оскільки дана справа та справа № 629/4510/18, провадження № 2/629/30/20 пов`язані між собою та від рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залежить вирішення справи № 629/4510/18, провадження № 2/629/30/20, що неуможливлює вирішення даної справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача Романенка О ОСОБА_2 М. є обґрунтованим, а тому таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 251, 253, 258, 260 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» Романенка О.М. про зупинення провадження задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» про зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням у справі 640/13591/19, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Н.А. Смірнова