Ухвала суду № 88124155, 04.03.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7421/19

Провадження № 1-кс/461/1502/20

УХВАЛА

04.03.2020 року

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Фролова Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання Рудницької А.О.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові клопотання адвоката Кирилюка В.В. в інтересах власника майна ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12019140350000659 від 05 липня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2020 року адвокат Кирилюк В.В. звернувся до суду з відповідним клопотанням. Свої вимоги мотивував тим, що 17 лютого 2020 року ухвалою слідчого судді було накладено арешт на ряд речей і документів, серед яких наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_1 ) на автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Представник зазначає, що в ході обшуку слідчими був вилучений зазначений автомобіль та документи, проте про арешт транспортного засобу слідчий слідчого суддю не просив, тому такий відповідно накладений не був. Зазначає, що документ не є майном у розумінні ЦК України та не являється речовим доказом, тому просить скасувати арешт в цій частині.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кирилюк В.В. просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити.

Слідчий до суду не прибув, хоча ГУНП у Львівській області було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши надані матеріали клопотання, приходить до висновку, що таке підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 , було виявлено та вилучено серед інших предметів - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_1 ) на автомобіль «Toyota Land Cruiser», р.н.з. НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львові від 17 лютого 2020 року на

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Однак, з огляду на те, що слідчим не надано суду доказів того, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу має ознаки речового доказу та підлягає збереженню саме в режимі арешту.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 170 КПК України У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (спеціальна конфіскація), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

За правилами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відтак, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката Кирилюка В.В. про скасування арешту з документа є підставним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 376 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт частини майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львові від 17 лютого 2020 року (справа № 461/7421/19, провадження № 1-кс/461/1070/20) у кримінальному провадженні № 12019140350000659, а саме зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_1 ) на автомобіль «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Арешт інших речей і документів відповідно до ухвали суду – залишити в силі.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.Д. Фролова