Рішення № 88123570, 11.03.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/3028/19

Провадження № 2-а/323/1/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючої судді - Гуцал О.П., при секретарі - Закладній А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Хмарюка Артема Ярославовича, Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАК № 1535995 від 19.09.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Хмарюка Артема Ярославовича про скасування постанови серії ЕАК № 1535995 від 19.09.2019 року у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 19.09.2019 року він, керуючи транспортним засобом в м. Запоріжжі по вул. Дніпровська був зупинений працівником патрульної поліції, який звинуватив його у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме у тому, що номерний знак транспортного засобу закритий сторонніми предметами. На пояснення позивача про те, що встановлена сітка не закриває номерний знак, та його добре видно із відстані 20 м та 50 м, відповідач відпустив позивача. Однак по пошті він отримав спірну постанову. Позивач просить скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідачем не доведена його вина у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до судового розгляду, надано відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року до участі в розгляді справи в якості співвідповідача залучено Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції.

23.01.2020 року представником позивача подано уточнену позовну заяву, де крім первісних позовних вимог, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції витрати на судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо вимог про стягнення витрат на судовий збір зазначила, що у зв`язку із помилковою сплатою судового збору, просить повернути сплачений судовий збір.

У судове засідання відповідачі не з`явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 19.02.2020 року, причини неявки суду не повідомили. Відзив на позов не надано.

Згідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2019 року інспектором батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Хмарюком Артемом Ярославовичем відносно позивача була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1535995, відповідно до змісту якої: 19.09.2019 року о 14-31 годині в м. Запоріжжі по вул. Дніпровська, 4 ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Lanos, державний номер НОМЕР_1 , у якого номерний знак закритий сторонніми предметами, чим було порушено п.2.9.в ПДР, та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Відповідно до п. 2.9.в ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Судом встановлено, що позивач заперечуючи факт вчинення ним вищезазначеного правопорушення зазначив, що встановлена на номерному знаку спеціальна металева сітка жодним чином не закриває номерний знак, не обмежує можливостей його розпізнати. На підтвердження вказаного позивач надав фотографії, виконані у безпосередній близькості від автомобіля та на відстані 20 м.

Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1, ч.2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують умисне порушення позивачем вимог правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо).

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Враховуючи те, що в матеріалах відсутні об`єктивні та беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, у зв`язку із встановленням судом відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, зазначене є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1, ч.3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано квитанцію про оплату за послуги за договором про надання правової допомоги № 115 в розмірі 5000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ілієнко І.С., ордер про надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги серії ЗП № 59445 від 02.10.2019 року, укладений із адвокатом Ілієнко І.С., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт здачі-приймання наданих послуг за вищевказаним договором.

Надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу є належно оформленими, тому понесені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції в розмірі 4000,00 грн.

Інша частина заявлених витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. не підтверджена актом прийому передачі виконаних робіт, тому до стягнення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 9, 7, 251, 258, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Хмарюка Артема Ярославовича, Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАК № 1535995 від 19.09.2019 року у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову, винесену інспектором батальйону №1 роти №2 Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Хмарюком Артемом Ярославовичем, серії ЕАК № 1535995 від 19.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Запорізької області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.П. Гуцал